Постанова № 39934709, 24.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р.Справа № 916/1242/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №1467 від 07.07.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Ізмаїльської міської ради - Черненко Г.О. - за довіреністю;

від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2014 року

по справі №923/1242/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Ізмаїльської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.07.2014р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У березні 2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради (надалі - відповідач, Ізмаїльська міськрада), в якому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 29.01.2004р. між ним та Ізмаїльською міською радою та зареєстрований в ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру» 16.02.2004р. за №69 (надалі - Договір від 29.01.2004р.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2014р. він звернувся до відповідача з заявою про розірвання Договору від 29.01.2004р., проте відповідач своїм листом №15/01-13-452 від 11.03.2014р. відмовив в наданні згоди на розірвання договору. Підставою даної відмови є той факт, що ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний спочатку надати докази на підтвердження факту звільнення земельної ділянки.

Позивач вважає, що вимога Ізмаїльської міськради надати докази на підтвердження факту звільнення земельної ділянки є незаконною та суперечить умовам договору, оскільки відповідно до п.4 Договору від 29.01.2004р., підставою розірвання договору є добровільна відмова орендаря (ФОП ОСОБА_2.) від оренди земельної ділянки та в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку. ФОП ОСОБА_2 перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності з 18.02.2014р.; рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2014р. по справі № 916/2342/13 внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.01.2004 р. шляхом викладення абзаців 1 і 3 пункту 2.3 договору в наступній редакції: абзац перший п. 2.3 - „За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік"; абзац третій п. 2.3 - „Всі розрахунки за договором оренди земельної ділянки здійснюються в грошовій формі (безготівковій) шляхом перерахування орендарем суми орендної плати на розрахунковий рахунок бюджету м. Ізмаїл", що в свою чергу, збільшило розмір орендної плати за договором майже в три рази.

З посиланням на норми ст.525, ч.ч.1-2 ст.652 ЦК України, п.п.288.5.2 ст.288, п.271.1.2 ст.271 Податкового кодексу України, ст.24, ч.4 ст.ст.31,2 ЗУ «Про оренду землі», а також на положення розділу 4 Договору від 29.01.2004р. ФОП ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.04.2014р. Ізмаїльська міська рада подала місцевому господарському суду відзив на позову заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову та зазначила, що зв'язку з тим, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2003р., то договір оренди земельної ділянки від 29.01.2004р. не може бути розірваний. Позивачем не доведено чим саме Ізмаїльська міськрада порушила або не виконала своїх обов'язків за договором оренди, передбачених ст.24 ЗУ «Про оренду землі». Посилання позивача на положення розділу 4 Договору від 29.01.2004р., як на підставу для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку є безпідставними, оскільки цим пунктом договору сторони узгодили лише право орендаря на ініціативу розірвання договору оренди землі, а не підстави для розірвання договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2014р. (суддя Степанова Л.В. ) позов ФОП ОСОБА_2 задоволено - розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 29.01.2004р. між Ізмаїльською міською радою та ФОП ОСОБА_2 та зареєстрований в ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру» 16.02.2004р. за №69; стягнуто з Ізмаїльської міської ради на користь позивача судовий збір у розмірі 1218грн.

Рішення суду вмотивовано посиланнями на норми ст.ст.1,13,30, ч.ч.4-5 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», ст.525 ЦК України,ч.ч.1-2 ст.652, ст.654 ЦК України та тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2014р. по справі № 916/2342/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. внесені зміни до Договору оренди земельної ділянки, укладеного 29.01.2004 р. , шляхом викладення абзаців 1 і 3 пункту 2.3 договору в інших редакціях. Виходячи з аналізу положень спірного договору оренди, сторонами було досягнута домовленість про розірвання договору шляхом добровільної відмови Орендаря від орендної земельної ділянки. Відтак, умови договору оренди не виключають можливість розірвання договору шляхом, крім іншого, добровільної відмови Орендаря від орендної земельної ділянки. Суд першої інстанції зазначив, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено розмір орендної плати. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили більшу суму орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку та ставки податку за оренду земель встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендаря того, на що він розраховував при укладенні договору. Відтак, на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання спірного договору оренди за рішенням суду згідно ч. 2 ст.652 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду, Ізмаїльська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в позові ФОП ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Ізмаїльська міська рада зазначила, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- на земельній ділянці за адресою: м.Ізмаїл, АДРЕСА_1, знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 26.03.2003р. Прийняття оскарженого рішення призведе до того, що рішення Ізмаїльської міської ради, на підставі якого було укладено Договір від 29.01.2004р. фактично є недійсним, однак підприємець продовжує користуватись об'єктами нерухомості без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою;

- наслідком прийняття оскарженого рішення є самовільне використання земельної ділянки площею 6,3026га за адресою АДРЕСА_1 у м.Ізмаїл ФОП ОСОБА_2;

- розірвання договору оренди призведе до того, що правові підстави для сплати орендної плати у позивача відпадуть, а власник землі - Ізмаїльська міська рада позбавиться належних йому платежів за фактичне користування землею, що буде порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів;

- посилання суду на ст.652 ЦК України є безпідставними та невідповідаючими обставинам справи, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК України;

- у судовому засіданні не було доведено, чим саме Ізмаїльська міська рада порушила або не виконала своїх обов'язків за договором оренди землі, передбачених ст.24 ЗУ "Про оренду землі";

- посилання позивача на п.4 Договору від 29.01.2004р. є безпідставним, оскільки цим пунктом договору сторони узгодили лише право орендаря на ініціативу розірвання договору оренди землі, а не підстави для розірвання договору;

- позивач не зазначив підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, передбачених діючим законодавством (ст.32 ЗУ «Про оренду землі »).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні 24.07.2014р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, повноту дослідження судом обставин та їх юридичну оцінку, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.01.2003р., та є власником 27/32 частини будівель та споруд площею 2960,4 кв.м, розташованих в м. Ізмаїл по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №Н-1001 від 26.03.2003 р., укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Одесоблбуд".

21.11.2003р., за результатами розгляду клопотання ФОП ОСОБА_2, Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення №449-ХХIV "Про надання в довгострокову оренду строком на 15 років приватному підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1", припинено ТОВ "Одесоблбуд" право користування земельної ділянкою площею 6,3026га по АДРЕСА_1, надано ФОП ОСОБА_2 в довгострокову оренду строком на 15 років земельну ділянку за зазначеною адресою площею 6,3026га із земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд (промислова база).

29.01.2004р. між Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого Ізмаїльська міська рада як орендодавець надає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м.Ізмаїл, по АДРЕСА_1, площею 6,3026га (п.1.1). В п.2.1 договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для несільськогосподарського використовування - для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд (промислова база).

Відповідно до п.2.3 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1,2% вартості земельної ділянки в рік з щорічним збільшенням на 0,05%. Податок на додану вартість оплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства України. Грошова плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - розрахунковий рахунок в УДК у Одеській області, отримувач ВДК в Ізмаїльському районі. При цьому орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати щорічно переглядається в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням орендаря у випадках: підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно із п.4 Договору оренди сторони домовились, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору це питання вирішується у судовому порядку.

Крім того, відповідно до п.4 договору оренди підставою розірвання договору є:

- невиконання орендарем обов'язків, передбачених договором;

- взаємна згода сторін;

- добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності Орендаря.

За умовами пунктів 2.2 і 8.1 Договору оренди він укладений терміном на 15 років і набув чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації в ДП "Одеський регіональний центр державного земельного кадастру".

Договір оренди був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у ДП "Одеський регіональний центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 16.02.2004р. за №69.

Також встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі №916/2342/13 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення; залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2014р., яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 29.01.2004р. між Ізмаїльською міськрадою Одеської області та ФОП ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки площею 6,3026га, що знаходиться у м.Ізмаїл по АДРЕСА_1, шляхом викладення абзаців 1 і 3 пункту 2.3 договору в наступній редакції: абзац перший п. 2.3 - „За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік"; абзац третій п. 2.3 - „Всі розрахунки за договором оренди земельної ділянки здійснюються в грошовій формі (безготівковій) шляхом перерахування орендарем суми орендної плати на розрахунковий рахунок бюджету м. Ізмаїл".

ФОП ОСОБА_2 ініціював розірвання договору, направивши Ізмаїльській міській раді заяву від 14.02.2014р. з повідомленням про намір розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.01.2014р. з 14.02.2014р. у зв'язку із припиненням його підприємницької діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.02.2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про те, що позивач перебуває у стані припинення (підприємницької діяльності).

Позивач вважає, що ця обставина та добровільна відмова його як Орендаря від оренди земельної ділянки є підставою для розірвання договору оренди за судовим рішенням відповідно до ст.ст.31,32 ЗУ «Про оренду землі», ст.652 ЦК України, оскільки сторони договору не досягли згоди при досудовому врегулюванні спору.

Місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.652 ЦК України , якою передбачено наступне:

у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На думку колегії суддів, в даному випадку наявність одночасно всіх умов для розірвання договору на вимогу Орендаря земельної ділянки виключається. Зокрема, щодо п.1 ч.2 ст.652 ЦК України, то зміна розміру орендної плати (як стверджує позивач, майже втричі) як обставина, що істотно змінилась, була передбачуваною для сторін договору та при його укладенні можливість її настання була зафіксована (перегляд розміру орендної плати у разі збільшення ставки земельного податку та в інших випадках, передбачених законом - п.2.3 договору).

Виконання договору оренди земельної ділянки на умовах збільшеної орендної плати не позбавляє ФОП ОСОБА_2 того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки метою використання земельної ділянки є розміщення і експлуатація промислової бази в м.Ізмаїл, АДРЕСА_1. Наразі позивач є власником 27/32 частини будівель та споруд площею 2960,4 кв.м, розташованих в м. Ізмаїл по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №Н-1001 від 26.03.2003 р., та у зв'язку із обставиною зміни розміру орендної плати за землю він не позбавляється можливості експлуатації об'єктів промислової бази.

Разом із цим, із суті договору випливає, що ризик зміни розміру орендної плати за землю несе саме ФОП ОСОБА_2, який при його укладанні погодився з відповідною умовою та ймовірністю настання таких обставин (п.2.3). Саме ФОП ОСОБА_2 є особою, яка повинна сплачувати орендну плату за користування землею відповідно до договору від 29.01.2004р. протягом усього строку його дії (15 років), у тому числі у разі збільшення розміру орендної плати у випадках, встановлених законом, отже ризик настання таких обставин несе він як Орендар, який має нерухомість у власності на орендованій земельній ділянці.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.ст.31,32 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, спеціальним законом (ст.32 ЗУ «Про оренду землі») визначається конкретний перелік підстав для дострокового розірвання договору оренди землі на вимогу однієї з сторін, які в даному випадку відсутні, а також можливість його розірвання на підставах, встановлених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Натомість, ФОП ОСОБА_2 вимагає розірвання договору на підставах, встановлених договором у п.4, що суперечить ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі», положення якого у спірних правовідносинах мають переважне застосування відносно загальних підстав для розірвання договору, визначених ст.ст.651,652 ЦК України.

Суд першої інстанції не врахував наведене та помилково поклав в підґрунтя висновків оскаржуваного рішення обставину досягнення сторонами договору оренди землі домовленості про можливість розірвання договору у зв'язку із добровільною відмовою Орендаря від оренди земельної ділянки, чим порушуються вимоги ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі» та принцип правової визначеності у відносинах оренди земель комунальної власності.

Також безпідставним є розірвання договору оренди відповідно до положень ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, не відбулося.

Щодо припинення діяльності ФОП ОСОБА_2 у зв'язку із прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то такі обставини також не можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки розміщення об'єктів нерухомості (промислова база) та їх експлуатація позивачем триває, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача в засіданні апеляційного господарського суду убачається, що саме збільшення розміру орендної плати у зв'язку із змінами в законодавстві спричинило ініціювання ФОП ОСОБА_2 спору про розірвання договору оренди, хоча ані Земельним кодексом України, ані ст.32 ЗУ «Про оренду землі» не унормовано такої підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Не спричиняє зворотнього висновку й посилання позивача на положення ч.4 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», оскільки в п.4 договору оренди від 29.01.2004р. не йдеться про можливість розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої сторони договору.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014р. у справі №916/1242/14 підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на ФОП ОСОБА_2 з відшкодуванням Ізмаїльській міській раді 609грн. судового збору за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.49,99,101-103,104,105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014р. у справі №916/1242/14 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.07 .2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.