Рішення № 39934541, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/6639/14 23.07.14

За позовомСпільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Октан"простягнення 1 060 475,25 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Благодир І.В. - представник за дов.

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 23.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Октан" про стягнення 1 060 475,25 грн. за договором купівлі-продажу №11/13 від 11.07.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 порушено провадження у справі №910/6639/14, розгляд справи призначено на 12.05.2014.

Ухвалою від 12.05.2014, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 02.06.2014.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу № 910/663914 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 справу №910/6639/14 прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд призначений на 02.07.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, у зв'язку з поверненням судді Літвінової М.Є. з лікарняного, справу № 910/6639/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу №910/6639/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд призначений на 02.07.2014.

Ухвалою від 02.07.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.07.2014.

Представники відповідача в судові засідання не зявились, витребувані документи суду не надали, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, офіс 270 А, на яку було відправлено ухвалу суду, вказана в позові та підтверджується відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак із зазначеної адреси до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 " за закінченням терміну зберігання".

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До Договору сторонами укладена додаткова угода від 26.11.2013, відповідно до якої п. 1.2 Договору, сторони виклали в іншій редакції.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.07.2013 між ТОВ "Торгово-промисловий дім "Октан" (продавець за договором) та Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу №11/13 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1), продавець зобов'язується продати та поставити паливо, а покупець - оплатити та прийняти товар, у відповідності до умов СРТ (Інкотермс 2000) та умов даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, продавець постачає партію дизельного пального сорту С Мозирського НПЗ у кількості 200 тон на загальну суму 2 050 000,000 грн. включаючи ПДВ та екологічний збір.

Товар має бути поставлений на виробничу базу СП ПГНК в с. Соколова Балка Новопасажирського району Полтавської області, згідно норм Інкотермс 2000, згідно п. 3.1 Договору.

Продавець зобов»язується поставити товар у строк з 17.07.2013 до 17.08.2013. В період зазначений в п. 3.2, покупець має право подати заявку на поставку частини товару, у строк зазначений у заявці.

Датою відвантаження вважається дата виписки товаро-транспортної накладної, а моментом передачі прав власності на товар покупцю вважається момент відвантаження товару, підписання відповідних документів та акт здачі-приймання нафтопродуктів за кількістю, згідно п. 3.4, 3.5 Договору.

Ціна товару складає 10 250,00 грн. за тону з врахуванням транспортування, з ПДВ та екологічним збором (п. 4.1 Договору).

Оплата за даним договором здійснюється національною валютою України - гривнею, шляхом поетапного, безготівкового перерахування грошових коштів замовника на поточний рахунок продавця. Порядок оплати наступний: оплата за товар здійснюється в один етап - 100% вартості товару протягом 3 банківських днів від дати підписання договору обома сторонами (п. 4.2.1 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17.08.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання п. 4.2.1 Договору, позивач здійснив 100% передоплату товару шляхом перерахування відповідачу коштів у розмірі 2 050 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Умовами п. 2.1 Договору, сторони погодили, що якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, іншим стандартам згідно законодавства України та ТУ на відповідний вид нафтопродуктів. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом (паспортом) якості, оформлені належним чином та виданим відповідним уповноваженим органом.

В подальшому вказаний пункт договору сторони виклали в іншій редакції згідно додаткової угоди від 26.11.2013.

16.07.2013, 21.07.2013, 28.07.2013, 04.08.2013 відповідачем було поставлено 96,539 тон палива, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, актами здачі-приймання нафтопродуктів за кількістю, які долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 04.08.2013 позивачу поставлено паливо невідповідної якості згідно актів, які в матеріалах справи, однак позивачем паливо не прийняте за кількістю згідно актів від 04.08.2013. Протоколами контролювань №629 та №630 від 22.08.2013, складених лабораторією контрою якості нафтопродуктів ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", підтверджено, що вказане паливо не відповідало вимогам ДСТУ 4848:2007 для палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Спір виник внаслідок недопоставки товару на суму 1 060 475,25 грн., що перерахована позивачем на рахунок відповідача в якості попередньої оплати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору позивач, здійснив попередню оплату у розмірі 44 302 634,44 грн. за нафтопродукти, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами укладеного договору сторони встановили, що оплата здійснюється на умовах 100% передплати.

Як вбачається з видаткових накладних доданих до матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар на суму 989 524,75 грн., тобто відповідач не передав товар на суму 1 060 475,25 грн., доказів протилежного суду не надано.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України).

У відповідь на претензію №К53-Б від 30.08.2013, відповідач повідомив позивача про повернення коштів у розмірі 1 060 475, 25 грн. найближчим часом.

На підтвердження існування недопоставки товару на вказану суму сторонами проведена звірка взаєморозрахунків та підписано відповідний акт, згідно якого станом на 06.08.2013 заборгованість становить - 1 060 475,25 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Також судами встановлено, що доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки товару на суму 1 060 475,25 грн. чи повернення попередньої оплати, відповідачем не надано та належними доказами не підтверджено.

З огляду на те, що відповідачем умови договору не виконані, попередня оплата за не поставлене дизельного пального в сумі 1 060 4754,25 грн. відпвідачем не повернута, тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Октан" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, офіс 270А) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (36002, м. Полтава, вул. Фрунзе, 153, код 20041662) суму попередньої оплати у розмірі 1 060 475, 25 грн. (один мільйон шістдесят тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 25 коп.) та 21 209, 50 грн. (двадцять одна тисяча двісті дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова