Рішення № 39934320, 17.07.2014, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5586/13-ц

Провадження № 2/279/982/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2014 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючого Лешко С.М.

з секретарем Подвисоцькою Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про поновлення строку та відшкодування матеріальних збитків

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом і просить поновити процесуальні строки звернення до суду та стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 92562 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 04.05.2010 року біля 19 години на 140 км. автодороги Київ-Ковель сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій автомобіля «Шевролет-Авео», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 створив небезпеку для руху, в наслідок якої відбулося зіткнення з автомобілем «Івеко-190», державний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач.

В результаті аварії водій ОСОБА_3 загинув на місці пригоди. По даному факту СУ УМВС України в Житомирській області була проведена перевірка і в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину.

У відповідності до ст.13 Закону України «Про страхування» Моторне (транспортне) страхове бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основним завданням Моторного (транспортного) бюро є виконання страхових зобов'язань із зазначеного виду обов'язкового страхування за страховиків - його членів у разі їх неплатоспроможності.

У встановлений законом строк позивач звернувся до суду з позовом, але ухвалою суду від 10.06.2013 року позовну заяву було повернуто через несплату судового збору, а в подальшому позивач тривалий час перебував за межами України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити.

Представник відповідача Купар І.Ю. позов не визнав, та заперечував проти його задоволення в повному обсязі, як по суті, так і у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Вказував на те, що МТСБУ не є особою, яка заподіяла шкоду позивачу, оскільки відповідальним за заподіяння збитків є ОСОБА_3, а тому позов до юридичної особи має подаватись за їхнім місцезнаходженням.

Також представник відповідача вказав, що позовна заява подана з порушенням загальної позовної давності у три роки, так як граничний термін подачі позову ОСОБА_1 сплинув 05.05.2013 року. Причини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо поновлення строків звернення до суду, є безпідставними.

Також звернув увагу на те, що в порушення ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву з відповідними додатками, а ОСОБА_1 з такою заявою не звертався. Крім того, ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу і за дорученням йому надано право представляти інтереси власника ОСОБА_6, а не заявляти позов в своїх власних інтересах.

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Судом встановлено, що 04.05.2010 року біля 19 години на 140 км. автодороги Київ-Ковель ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шевролет-Авео», державний номер НОМЕР_3, який належав ТОВ «СПП Строй УКом», порушив Правила Дорожнього руху України, не переконався в безпеці свого маневру під час обгону автомобіля ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Івеко-190», державний номер НОМЕР_1, який рухався під керуванням водія ОСОБА_8

В результаті даного зіткнення водій ОСОБА_3 загинув на місці пригоди.

По даному факту ст. слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області 14.05.2010 року було винесено постанову від про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки винуватець пригоди загинув, а ніхто з учасників дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, які б відносились до середнього ступеню тяжкості не отримав.

На момент скоєння даної автопригоди водій автомобіля «Шевролет-Авео» здійснював керування за наявності поліса обов'язкового страхування, оформленого на власника транспортного засобу - ООО СПП «Строй УКом» (а.с.4).

За положеннями ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у деяких випадках відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе МТСБУ.

Так, відповідно до п. 41.1 ст. 41 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння: в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05.03.2013 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 неправомірно, самовільно, без належних правових підстав, заволодів автомобілем «Шевролет-Авео», державний номер НОМЕР_3, порушив вимоги правил дорожнього руху і є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок аварії ОСОБА_3 загинув.

За таких обставин, саме відповідач має нести відповідальність за заподіяну майнову шкоду.

Згідно з роз'ясненнями п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, у разі, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлюваного ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

В звіті експерта № 13 від 06.05.2010 року зазначено, що ринкова вартість автомобіля «Івеко-190», державний номер НОМЕР_1 на момент пошкодження складала 92562,93 грн., в той час, коли вартість відновлювального ремонту становить 251465,06 гривень (а.с.9-11). З цього слідує, що матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля «Івеко-190» визначені саме з врахуванням ринкової вартості в сумі 92562,93 гривні.

Відповідно до вимог ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.9 Цього Закону страховик або МТСБУ відповідає в межах обов'язкового ліміту відповідальності, який становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, завдану майну потерпілих і 51 000 грн. на одного потерпілого - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих.

Таким чином, з урахуванням франшизи (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого, яке завжди зменшується на суму франшизи), суд стягує на користь позивача (25 000-510) = 24 490 грн.

Посилання представника відповідача на порушення правил підсудності суд відкидає, оскільки у відповідності до ст.110 ч.6 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтись також за місцем завдання шкоди.

Щодо посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не має права у своїх власних інтересах заявляти позов про відшкодування шкоди, то у п.13 вищезазначеної постанови пленум ВСС України роз'яснив, що відповідно до ст.ст.386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюється також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченої законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Представлена копія доручення (а.с.21) свідчить про те, що ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі володів автомобілем, а відтак - має право на відшкодування шкоди, заподіяної в результаті його пошкодження.

Вирішуючи питання про те, що ОСОБА_1 не звернувся до відповідача після дорожньо-транспортної пригоди з відповідною заявою і необхідним пакетом документів з метою добровільного відшкодування шкоди, суд виходить з того, що у відповідності до ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Право обирати спосіб захисту своїх прав належить безпосередньо громадянину, оскільки у ст. 16 ЦК України зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Тим більше, що відповідач не визнає позов і не має наміру відшкодовувати шкоду з ряду причин, крім цієї.

Що стосується вимоги позивача про поновлення строку, то суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-2361/11 ОСОБА_1 ще 19.07.2011 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «СПП Строй УКом», власника джерела підвищеної небезпеки, автомобіля «Шевролет-Авео», державний номер НОМЕР_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В ході розгляду даної справи в якості третіх осіб були залучені - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» та Моторне (транспортне) страхове бюро України. Постановлене по справі 07.11.2012 року рішення ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05.03.2013 року залишено без змін.

У відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, враховуючи, що в період з 19.07.2011 по 05.03.2013 року позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди перебував у провадженні судів, позовна давність на цей строк переривається і з 06.03.2013 року його перебіг починається заново. З цього слідує, що строк позовної давності для пред'явлення позову ОСОБА_1 пропущений не був.

Керуючись ст.ст.209, 213- 215, 218 ЦПК України, ст.ст.979-982, 988-990, 1166, 1167 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень матеріальної шкоди.

Рішення може бути оскаржене а апеляційний суд Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Коростенського

міськрайонного суду: С.М.Лешко