Ухвала суду № 39933732, 16.07.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/314/14

Справа № 682/1129/13-к Головуючий в 1-й інстанції Мацюк Ю.І.

Категорія: ч.1 ст.425 КК України Доповідач Ващенко С.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Дуфнік Л.М., Козачка С.В.,

з участю секретаря Крисюк В.С.,

прокурора Жогана А.А., Бойка П.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на вирок Славутського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Остріг Рівненської області, з вищою освітою, неодруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, військового пенсіонера, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.425 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів покладено на рахунок держави.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, проходячи з 27 січня 2000 року військову службу за контрактом у військовій частині А-1358 на посаді інженера відділу зберігання боєприпасів, в зв'язку з чим наділений організаційно-розпорядчими обов'язками, затвердженими 25 грудня 2012 року командиром військової частини, відповідно до яких відповідає за виконання правил та норм технічної безпеки й охорони праці та зобов'язаний керувати безпечним проведенням робіт з підвищеною небезпекою, в тому числі у разі виконання такелажних робіт по завантаженню (розвантаженню) боєприпасів, та у випадку порушення правил техніки безпеки зобов'язаний припинити такі роботи, вчинив недбале ставлення до військової служби, що заподіяло істотну шкоду.

Зокрема, ОСОБА_1 як військова службова особа обвинувачувався в тому, що 23 січня 2013 року близько 11 години, виконуючи обов'язки керівника робіт на території відділу зберігання військової частини А-1358 по завантаженню на кузов вантажного автомобіля боєприпасів - кумулятивних пострілів у штатних ящиках, вага яких складала по 80 кг кожний, які завантажувалися з майданчика для відкритого зберігання робочою командою в складі 8 військовослужбовців строкової служби, внаслідок злочинної недбалості, в порушення: вимог ст.ст. 9, 13, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 6, 8 Закону України „Про охорону праці", п.п. 3.9.-3.19, 4.5. Положення про порядок допуску військовослужбовців ЗСУ до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт у ЗС України, затвердженого наказом МО України від 26 грудня 2000 року №476 (далі - Положення), технології, визначеної „Технологічною картою на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами та патронами до стрілецької зброї. Розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведці та навантаження на автомобіль", затвердженої 25 листопада 2011 року командиром військової частини А-1358 (далі - Технологічна карта), свої обов'язки по забезпеченню умов праці відповідно до законодавства і контролю за дотриманням заходів безпеки під час виконання робіт по завантаженню боєприпасів не виконав:

перед початком робіт: наявність та справний стан відповідних засобів індивідуального та колективного захисту, обладнання, стан ділянки, де планується виконання робіт, на предмет виконання організаційно-технічних заходів безпеки не перевірив; цільовий інструктаж на робочому місці в обсязі технологічних карт та інструкцій з питань безпечного виконання робіт не провів; чітке завдання на виконання робіт безпосередньо кожному військовослужбовцю (члену команди) не поставив; знання військовослужбовцями вимог безпеки під час виконання даного виду робіт не перевірив;

допустив до виконання робіт з підвищеної небезпеки робочу команду, до складу якої входив і солдат ОСОБА_3, без наряду-допуску, оформлення якого передбачено п.17 Додатком 9 до Положення;

під час проведення робіт по транспортуванню та завантаженню ящиків у вантажний автомобіль контролю за дотриманням технології, визначеної Технологічною картою, „Рекомендациями по механизации ПРР с боеприпасами на арсеналах, базах, складах и в/частях" (далі - Рекомендації), та на обладнанні, визначеному в „Каталогу нестандартного оборудования. Каталог 2340, часть 1, Оборудование общего назначения" (далі - Каталог), не здійснював.

В результаті вказаних порушень обсяг роботи, місце, час початку і закінчення роботи, умови її безпечного проведення, склад команди та особи, відповідальні за безпечне проведення робіт, визначені не були, достатніх заходів по підготовці робочого місця до безпечного виконання робіт, очищення його від снігу та льоду прийнято не було, членів команди, які виконували роботи на слизькій поверхні, спеціальним взуттям, що зменшує силу механічного впливу, не забезпечив, і не зупинив дії члена робочої команди ОСОБА_3, який, порушуючи визначену Технологічною картою технологію, замість 5 ящиків завантажив 6 ящиків з боєприпасами загальною вагою до 500 кг на тачку-медведку та почав її розвертати на 180 градусів на присипаному снігом кузові автомобіля, внаслідок чого підсковзнувся і, втративши рівновагу, впав, при цьому тачка під дією своєї ваги та ваги завантажених ящиків притиснула йому стопу лівої ноги, що не була захищена спеціальним взуттям, до поверхні кузова, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритого вивиху другої та третьої плюсневих кісток з переломом основи третьої плюсневої кістки лівої стопи.

Зазначені дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст.425 КК України як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду.

Ухвалюючи вирок про визнання ОСОБА_1 невинуватим у пред'явленому обвинувачені та виправдовуючи його, суд першої інстанції виходив з того, що вина обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження, зокрема, що прокурором не доведено недбалого ставлення ОСОБА_1 до своїх службових обов'язків, зокрема, не доведено: необхідності, відповідно до п.п.3.9.-3.19. Положення, оформлення наряду-допуску до робіт, які виконував ОСОБА_3; невиконання ОСОБА_1 вимог п.4.5. Положення щодо перевірки перед початком робіт наявності та справного стану відповідних засобів захисту, обладнання, стану ділянки на предмет виконання заходів безпеки; невідповідності взуття потерпілого нормативним актам; факту перевищення норми завантаження тачки шістьма ящиками з боєприпасами та заподіяння істотної шкоди у вигляді матеріальної шкоди. Як зазначено у вироку, дії ОСОБА_1 не перебувають у причинному зв'язку з наслідками, які настали.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.425 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вважає, що в основу вироку судом необґрунтовано покладено виключно свідчення обвинуваченого і не взято до уваги свідчення потерпілого ОСОБА_4 про завантаження на тачку 6 ящиків; що показання потерпілого підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; що судом викривлено свідчення виконувача обов'язки командира частини майора ОСОБА_5; що судом не враховано та не надано оцінки об'єктивним обставинам щодо допущення ОСОБА_1 здійснення розвертання потерпілим завантаженої тачки на 180° та невмотивовано відкинуто висновок судової інженерно-технічної експертизи від 14 січня 2014 року №2105/13-21.

На думку апелянта, судом зроблено хибний висновок, що роботи по завантаженню боєприпасів у вантажний автомобіль не потребують оформленням наряду-допуску і виконувалися відповідно до технології, що державним обвинувачем не доведено невиконання ОСОБА_1 обов'язку, визначеного п.4.5. Положення, та заподіяння потерпілому істотної шкоди.

Звертає увагу на те, що згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_10 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які є істотною шкодою.

Наголошує на тому, що відповідно до обвинувального акту основним порушенням, інкримінованим ОСОБА_1, є невжиття заходів для припинення порушення ОСОБА_3 визначеного Технологічною картою порядку такелажних робіт, що виразилося у розвертанні ним тачки у кузові автомобіля на 180°, однак судом ці обставини залишені поза увагою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорів на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, виправданого та його захисника, на думку яких, апеляційна скарга є необґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Додатком 1 визначено лише „Орієнтовний перелік робіт з підвищеною небезпекою", який стосується лише підрозділів 1.2. і 3.2. вказаного Положення, в порушенні вимог яких ОСОБА_1 не обвинувачується. У цьому Додатку не визначається перелік робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються згідно з нарядом-допуском. Тому посилання в обвинувальному акті на пункт 109 Додатку 1 є безпідставним і необґрунтованим, таким, що не стосується висунутого обвинувачення.

Відповідно до п.3.9. Положення роботи з підвищеною небезпекою, що потребують підвищеного контролю, виконуються за Нарядом-допуском на виконання робіт з підвищеною небезпекою (далі - наряд-допуск). Орієнтовний перелік робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються згідно з нарядом-допуском, наведено в додатку 9 до Положення.

Згідно ж з п.17 Додатку 9 до Орієнтовного переліку робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються згідно з нарядом-допуском, відносяться підйом, опускання та переміщення великовагових (вище встановлених чинним законодавством норм підйому вантажів та переноски вантажів вручну) предметів (вантажів) без використання підйомно-транспортного обладнання.

За змістом цієї норми оформлення наряду-допуску є обов'язковим лише для виконання вказаних у ній робіт без використання підйомно-транспортного обладнання.

Як видно з матеріалів кримінального провадження та висунутого обвинувачення, зокрема, завантаження автомобіля ящиками з боєприпасами - 122-міліметровими пострілами безпосередньо солдатом ОСОБА_3 здійснювалося з використанням тачки-медведки, а не вручну.

Використання такої тачки для підвезення пакетів з вказаним видом боєприпасів передбачене Технологічною картою на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами та патронами до стрілецької зброї, а також „Рекомендацией по механизации ПРР с боеприпасами на арсеналах, базах, складах и в/частях".

Відповідно до Технологічної карти при завантаженні автомобіля 122-мм пострілами на тачку-медведку завантажується п'ять ящиків вагою по 87 кг кожен, тобто загальною масою 435 кг.

Крім того, за показаннями свідків ОСОБА_11 (начальника служби охорони праці військової частини), ОСОБА_12 (начальника служби зберігання боєприпасів військової частини, за вказівкою якого і виконувалися вказані роботи) та ОСОБА_5 (головного інженера військової частини, на той час виконував обов'язки командира військової частини) виконання вантажно-розвантажувальних робіт з ящиками з 122-мм пострілами ніколи не вимагали оформлення наряду-допуску, при виконанні цих робіт упродовж тривалого часу (ще з часів Радянського Союзу) завжди використовувалася і використовується саме тачка-медведка.

Відтак доводи сторони обвинувачення як в обвинувальному акті, так і в апеляційній скарзі, з посиланням на те, що для завантаження автомобіля ящиками із зазначеними боєприпасами потребувало обов'язкового оформлення наряду-допуску, та на те, що для перевезення вантажів вагою до 500 кг, відповідно до „Каталогу нестандартного оборудования. Каталог 2340, часть1, Оборудование общего назначения", використовується лише „тележка ТМ-0,5" є необґрунтованим.

До того ж, відповідно до розділу „Введение", у цьому Каталозі містяться зразки обладнання, яке використовується лише для оснащення цехів збирання і ремонту боєприпасів і виробів, а не для завантаження ящиків з вказаними в обвинувальному акті пострілами на автомобілі у військових частинах.

Будь-якої заборони розвертати тачку-медведку на 180 градусів при навантаженні на неї ящиків та підвезенні їх до необхідного місця на кузові автомобіля для розвантаження ні Технологічною картою, ні „Рекомендациями", ні якимись іншими нормативними актами не встановлено.

Більше того, механізм завантаження ящиків з боєприпасами на тачку-медведку в сховищі, вивезенні її із сховища та подачі по трапу на автомобіль, визначений в Технологічній карті та „Рекомендациях", передбачає після навантаження ящиків на тачку-медведку саме розворот її на 180°.

Іншої технології використання тачки-медведки при завантаженні автомобіля ящиками з боєприпасами цим нормативними актами не передбачено. Посилання ж на інші нормативні акти, якими було б врегульовано завантаження ящиків з боєприпасами з землі, де вони зберігалися у даному випадку, на край кузова автомобіля, навантаження їх там на тачку-медведку і перевезення після цього в інший кінець кузова, вимоги яких були б порушені ОСОБА_1 чи членами команди такелажників, в обвинувальному акті відсутнє.

У зв'язку з цим доводи сторони обвинувачення з цього приводу також є необґрунтованими.

Відповідно до п.4.5. Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України старший команди (керівник робіт), крім іншого, зобов'язаний: перевірити перед початком робіт наявність та справний стан відповідних засобів індивідуального та колективного захисту, обладнання, стан ділянки, де планується виконання робіт, на предмет виконання організаційно-технічних заходів безпеки; провести цільовий інструктаж на робочому місці в обсязі технологічних карт та інструкцій з питань безпечного виконання робіт, про що робиться запис Журналі реєстрації інструктажів ...; перевірити знання військовослужбовцями вимог безпеки під час виконання даного виду робіт; поставити чітке завдання на виконання робіт безпосередньо кожному військовослужбовцю (члену команди); безвідлучно знаходитися на місці проведення робіт; здійснювати контроль за дотриманням членами команди вимог безпеки та порядком на місці виконання робіт.

Як видно з показань обвинуваченого, допитаних у якості свідків солдатів-членів команди, яка завантажувала боєприпаси на автомобіль, зокрема й з показань самого потерпілого, перед проведенням робіт усі необхідні інструктажі з членами команди були проведені, їх знання вимог безпеки під час виконання вказаних робіт перевірені, їм було поставлене чітке завдання, відповідно до якого четверо солдатів подавали з землі ящики з боєприпасами на край вантажного автомобіля, де інші четверо завантажували їх на тачку-медведку, на якій ОСОБА_3 відвозив їх до місця розвантаження на кузові, при цьому двоє солдатів супроводжували тачку з обох боків. В ході проведення цих робіт ОСОБА_1 як керівник безвідлучно знаходився на кузові автомобіля, здійснюючи контроль за дотриманням членами команди вимог безпеки та порядком їх виконання, за його вказівками ящики очищалися від снігу, а ділянка по якій пересувалися члени команди, періодично посипалася піском.

Те, що ОСОБА_3, як і інші члени команди, пройшов навчання з питань охорони праці щодо виконання такелажних робіт і мав допуск до самостійного виконання такелажних робіт на технічній території частини, що на місці виконання робіт з ним проведено відповідний інструктаж по дотриманню техніки безпеки під розписку, що особовий склад був забезпечений засобами захисту (рукавицями, спецодягом), а також, що місце проведення навантажувальних робіт періодично посипалося піском, підтверджується й даними Протоколу №1 засідання комісії по попередженню травматизму серед військовослужбовців і працівників ЗСУ військової частини А 1358 з приводу отримання травми старшим такелажником такелажного взводу №3 такелажної роти солдатом ОСОБА_3, затвердженого 25.01.2013 р. тимчасово виконуючим обов'язки командира вказаної військової частини О.С. Глотовим (далі Протокол №1), Протоколу №4 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці та Відомостей перевірки засвоєння викладеного матеріалу, вивчення керівних документів щодо дотримання заходів безпеки при виконанні такелажних робіт та прийняття заліків комісією по перевірці знань з охорони праці від 15.05.2012 р., Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці військової частини, наказу командира військової частини від 16.05.2012 р. про допуск до самостійного виконання робіт такелажниками такелажної роти, а також даними Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. З останнього Журналу видно, що 23.01.2013 р. з ОСОБА_3 та з іншими членами команди був проведений відповідний інструктаж.

Відповідно до п.12 Норми 8 Забезпечення речовим майном солдатів і сержантів строкової служби Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, солдати і сержанти забезпечуються черевиками з високими берцями.

Як видно з показань обвинуваченого та свідків, солдати, які виконували вказані роботи, були в таких берцях, якими держава забезпечила військову частину, у якій вони проходили строкову службу.

Сторона обвинувачення не довела, що саме інженер відділу зберігання боєприпасів ОСОБА_1 повинен був забезпечити членів команди іншим спеціальним взуттям, як не довела і того, що він міг не виконати наказу щодо завантаження автомобіля боєприпасами солдатами-такелажниками, які були взуті у такі берці, якими їх забезпечила держава і військова частина, зокрема.

З огляду на те, що, як видно з вказаного Протоколу №1, під час проведення службового розслідування нещасного випадку ніхто із членів команди, які виконували вантажні роботи не говорив, що в той момент на тачці-медведці було шість ящиків з боєприпасами, а комісією, висновок якої затверджений тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини ОСОБА_5, було встановлено, що на ній тоді було п'ять ящиків, враховуючи, що в судовому засіданні обвинувачений та свідок ОСОБА_7 (солдат, член команди, яка завантажувала автомобіль) стверджували, що ОСОБА_3 тоді перевозив на тачці саме 5 ящиків; що ніхто з інших членів команди, крім потерпілого, не зміг ствердно назвати точної кількості ящиків на тачці в той момент; що за показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під час моделювання обставин травмування ОСОБА_3 шість ящиків на тачку було завантажено за вказівкою ОСОБА_5 змоделювати вказані обставини, при цьому свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що шостого ящика завантажили на тачку саме за вказівкою ОСОБА_5; що потерпілий про шість ящиків на тачці вперше повідомив у суді, а зміну своїх показань пояснив бажанням отримати інвалідність у зв'язку з травмою під час проходження строкової військової служби, виходячи з того, що сам ОСОБА_5 не був безпосереднім очевидцем події; що моделювання обстановки за його вказівкою не є допустимим доказом, а згідно з протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного 16.03.2013 р., в момент травмування ОСОБА_3 на тачці було саме п'ять ящиків, суд обґрунтовано відкинув показання потерпілого про те, що в момент отримання ним травми на тачці було шість ящиків, а також показання свідка ОСОБА_5, що при моделюванні обстановки за його вказівкою ОСОБА_1 говорив йому про завантаження тачки шістьма ящиками, оскільки такі їх показання за вказаних суперечностей та неповноти інформації викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності, а інших належних, достовірних і допустимих доказів, які з достатністю вказували б на те, що під час отримання травми ОСОБА_3 на тачці було саме шість ящиків, сторона обвинувачення не надала.

З наведених вище підстав при обґрунтуванні своїх висновків суд правильно відкинув і висновок судової інженерно-технічної експертизи про те, що дії ОСОБА_1 при організації і проведенні робіт не відповідали вимогам відповідних нормативних актів, і, що це перебуває в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку.

Що стосується середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то за змістом ч.1 ст.425 КК України вони дійсно характеризується як істотна шкода, однак відповідальність за цим законом настає лише у випадку встановлення факту недбалого ставлення військовою службовою особою і їх причинно-наслідкового зв'язку із заподіянням таких тілесних ушкоджень.

На думку колегії суддів, оцінивши надані стороною обвинувачення докази в сукупності та проаналізувавши законодавство, в порушенні якого ОСОБА_1 висунуте обвинувачення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в його діях вини у недбалому ставленні до службових обов'язків, оскільки порушення ним своїх службових обов'язків не встановлено, а відтак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.425 КК України, в його діях немає.

Отже колегія суддів уважає доводи прокурора необґрунтованими і підстав для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку в межах апеляційної скарги не убачає.

Разом з тим, за змістом ст.ст.284, 374 КПК України особу може бути виправдано лише з однієї з підстав, визначених у ст.284 цього Кодексу.

Суд же в мотивувальній частині вироку вказав на необхідність виправдання ОСОБА_1 з двох підстав: і за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, і за відсутністю злочину, передбаченого ч.1 ст.425 КК України.

У зв'язку з цим та виходячи з вимог ст.404 КПК України, посилання на необхідність виправдання обвинуваченого за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення з мотивувальної частини вироку слід виключити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Вирок Славутського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко