Постанова № 39933634, 22.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року справа № 813/2289/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ФОП ОСОБА_3

до Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000051700/55/17-00 від 10.02.2014 р., № 0000071700/54/17-00 від 10.02.2014 р., № 0000061700/53/17-00 від 10.02.2014 р.

Позов мотивується тим, зокрема, що в ході перевірки відповідач не використовував первинних документів позивача, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у вищевказаному акті перевірки на первинних документах не ґрунтуються; акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «Компанія Форест 2010» та ПП «Голден Елітсервіс» є неналежними доказами порушення позивачем податкового законодавства; Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачає підстав для надсилання платнику єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія Форест 2010» та ПП «Голден Елітсервіс» фактично не відбувалися; у контрагентів позивача відсутні основні засоби та виробничі потужності, в них відсутні трудові, матеріальні ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності; ФОП ОСОБА_3 до перевірки не надано обов'язкових рахунків-фактур, в яких би обумовлювались вартість, якість та асортимент товарів, що належало поставити, не вказано виду товару, вартості та строків його поставки, не зазначено яким чином відбувалось формування ціни на товари, сертифікатів якості та гігієнічних висновків або інших документів, що додаються при поставці товару для підтвердження його якісних показників, неможливо встановити про поставку яких саме ТМЦ домовились сторони, за якою ціною, в які терміни.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 11.05.2011 р. по 31.12.2011 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 11.05.2011 р. по 31.12.2011 р. складено акт № 24/13-15-17-00/НОМЕР_1 від 07.02.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.1.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні та продажу товарів (послуг); п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.1 п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту у 2011 р. в сумі 51666,47 грн.; п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 258333,53 грн., визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся в сумі 42211,37 грн.; порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заниження єдиного соціального внеску до сплати за 2011 рік у сумі 89641,73 грн.

На підставі акту перевірки Буською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 р. № 0000051700/55/17-00, яким збільшено ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 80883,69 грн., з яких 42211,37 грн. зобов'язання за основним платежем, 38672,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 р. № 0000071700/54/17-00 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88040,85 грн. (51666 грн. основний платіж, 36374,85 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 р. № 0000061700/53/17-00, яким визначено суму грошового зобов'язання відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 113500,68 грн. (89641,73 грн. основний платіж, 23858,95 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.4 ч.1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Суд вважає, що позивачем дотримано норми чинного законодавства, покликання на їх порушення є безпідставним з огляду на наступне.

Під час перевірки перевіряючі прийшли до висновку, що ФОП ОСОБА_3 не підтверджено господарські відносини з контрагентами ТзОВ «Компанія Форест 2010» та ПП «Голден Елітсервіс» посилаючись на акти про неможливість проведення зустрічної звірки: № 1261/2204/36989451 від 10.12.2012 р., складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та № 1642/22.8/36520226 від 14.05.2013 р., складений ДПІ у Печерському районі м. Києва.

На дослідження суду у спростування доводів відповідача позивачем подано засвідчені копії:

1. щодо взаємовідносин з ТзОВ «Компанія «Форест 2010» - договору купівлі-продажу № 171013 від 17.10.2011 р., видаткових накладних № 051011 від 05.10.2011 р., № 191001 від 19.10.2011 р., № 251001 від 25.10.2011 р., № 311001 від 31.10.2011 р., № 181101 від 18.11.2011 р., № 051201 від 05.12.2011 р., № 161201 від 16.12.2011 р., № 251102 від 25.11.2011 р., № 111105 від 11.11.2011 р., № 081102 від 08.11.2011 р., податкових накладних, виписки банку на підтвердження оплати.

2. щодо взаємовідносин з ПП «Голден Елітсервіс» - договору № 121201 від 12.12.2011 р., видаткової накладної № 281201 від 28.12.2011 р., податкової накладної № 81202 від 28.12.2011 р.; виписки по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Відповідач посилається на акти про неможливість проведення звірок контрагентів ФОП ОСОБА_3 Однак, дані акти не є належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено твердження про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання норм Податкового кодексу України. Підстав вважати подані документи не дійсними чи підписаними не уповноваженими особами у межах даної справи немає.

Тому позов слід задоволити, скасувати податкові повідомлення-рішення Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000051700/55/17-00 від 10.02.2014 р., № 0000071700/54/17-00 від 10.02.2014 р., № 0000061700/53/17-00 від 10.02.2014 р. Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000051700/55/17-00 від 10.02.2014 р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000071700/54/17-00 від 10.02.2014 р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000061700/53/17-00 від 10.02.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.07.2014 року.