Постанова № 39933622, 24.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року справа № 2а-4342/11/1370

12 год. 38 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Синчук С.М.,

представника відповідача Ледчак Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000232304/8720 та №0000242304/8724, а також стягнути з відповідача через Головне управління Державного казначейства у Львівській області суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 65700 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 04.07.2011 р. до участі у справі залучено другого відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Львівській області (далі - ГУ ДК України у Львівській області).

Згідно з заявою представника позивача від 11.07.2014 р. №1433 про зміну позовних вимог позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення коштів з ГУ ДК України у Львівській області та просив суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000232304/8720 та №0000242304/8724.

На підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд допустив заміну відповідача Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова його правонаступником - Державною податковою інспекцією м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області).

Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011р. №1313-р змінено найменування позивача з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування та безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій. Позивач зазначає, що п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 вказаного Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає тільки після включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту звітного періоду суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить су відмовити у задоволення позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідач вважає, що вказані норми обмежують право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» зареєстроване як юридична особа 19.07.2004р., код ЄДРПОУ - 33073442, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2014р. Позивач взятий на облік в органах Державної податкової служби з 30.07.2004 року, перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 07.02.2011р. №116 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» (код ЄДРПОУ - 33073442) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. За результатами перевірки складено акт від 21.02.2011р. №236/23-4/33073442 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1, п.п7.4.1 п.7.4, п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 65700грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 155725 грн.

Вказані порушення, встановлені відповідачем, полягають у включенні позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податкових накладних, виписаних контрагентами позивача в інших, ніж звітний період.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем 09.03.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000232304/8720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість на суму 65700грн.;

- №0000242304/8724, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача на суму 155725 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.03.2011 року №0000232304/8720 та №0000242304/8724 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) укладено: договір №371-08 від 24.12.2008р. по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації посуду одноразового, договір №141-01 від 15.04.2009р. по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації соків фруктових та овочевих,

Податкові накладні №44 від 01.09.2010р. на суму ПДВ 1574,40грн., №45 від 06.09.2010р. на суму ПДВ 1152грн., №48 від 20.09.2010р. на суму ПДВ 1152грн., №53 від 28.10.2010р. на суму ПДВ 288грн., №51 від 15.10.2010р. на суму ПДВ 672грн., №112 від 01.09.2010р. на суму ПДВ 5433,80грн., №116 від 06.09.2010р. на суму ПДВ 6563,40грн., №117 від 09.09.2010р. на суму ПДВ 345,60грн., №120 від 12.09.2010р. на суму ПДВ 320грн., №125 від 20.09.2010р. на суму ПДВ 5710,40грн., №128 від 24.09.2010р. на суму ПДВ 420грн., №129 від 27.09.2010р. на суму ПДВ 18грн., №130 від 30.09.2010р. на суму ПДВ 200грн., №146 від 19.10.2010р. на суму ПДВ 6грн., №135 від 04.10.2010р. на суму ПДВ 12грн., №136 від 06.10.2010р. на суму ПДВ 25,52грн., №145 від 19.10.2010р. на суму ПДВ 216грн., №148 від 22.10.2010р. на суму ПДВ 4348,80грн., отримані від ФОП ОСОБА_4, включені позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) укладено: договір №171-10 від 20.05.2010р. по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації пива, кави та вершків, договір №172-10 від 20.05.2010р. по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації вод мінеральних та напоїв безалкогольних, договір №173-10 від 20.05.2010р. по прийманню, зберіганню та подальшій реалізації шоколаду та виробів кондитерських,

Податкові накладні №2 від 09.05.2010р. на суму ПДВ 240грн., №182010 від 01.08.2010р. на суму ПДВ 2240грн., №192010/4 від 01.09.2010р. на суму ПДВ 960грн., №1672010/1 від 17.07.2010р. на суму ПДВ 2232,24грн., №192010/1 від 01.09.2010р. на суму ПДВ 1768,08грн., №392010/1 від 03.09.2010р. на суму ПДВ 320грн., отримані від ФОП ОСОБА_5, включені позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року.

В Акті перевірки від 21.02.2011р. №236/23-4/33073442 відповідач дійшов висновку, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Неотримання у вказаний період податкової накладної та неподання скарги на постачальника, який відмовся надати податкову накладну, позбавляє платника податків права на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відповідач стверджує, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Оцінюючи правомірність включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум на підставі податкових накладних попередніх періодів, суд враховує наступне.

Згідно з п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 вказаного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 вказаного пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 вказаного пункту, має від'ємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених нормативних положень вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Вказана позиція узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених вказаним Законом.

Згідно з п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд вважає, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не обмежує право платника податків на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

У підпункті 7.5.1 вказаного Закону визначено момент виникнення права на податковий кредит, який не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про податок на додану вартість» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

З огляду на наведене, з урахуванням положень п. п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, суд вважає, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Суд також бере до уваги те, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на встановлені обставини, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). При цьому форма розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, вказаний Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Тому, відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, не можна визнати правомірною.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова від 09.03.2011 р. №0000232304/8720 та №0000242304/8724 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова від 09.03.2011 р. №0000232304/8720 та №0000242304/8724.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів імені Данила Галицького" судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 29.07.2014р.

Суддя А.Г. Гулик