Постанова № 39933340, 23.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р.Справа № 915/2328/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Жекова В.І., Сидоренка М.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від Компанії Ф.Й.Ельснер єнд Ко.Гезельшафт мбх (F.J. Elsner & Co. Gesellschaft mbH) - Чагін С.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Компанії Ф.Й.Ельснер єнд Ко.Гезельшафт мбх (F.J. Elsner & Co. Gesellschaft mbH)

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р.

у справі №915/2328/13

за заявою боржника Концерну "САНТА РЕС"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

25.12.2013 р. до господарського суду Миколаївської області від Концерну "САНТА РЕС" надійшла заява про порушення справи про його банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.12.2013р. зазначену заяву прийнято до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.01.2014р. було порушено провадження у справі, призначено судове засідання для прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2014 р. Концерн "САНТА РЕС" визнано банкрутом за ознаками ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором призначено голову ліквідкомісії ОСОБА_4 та зобов'язано здійснити ліквідацію боржника відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

22 січня 2014 року за №33 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковано повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.04.2014 р. було затверджено реєстр вимог кредиторів Концерну "САНТА РЕС" на загальну суму 6323337,07 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від27.05.2014 р. (суддя Василяка К.Л.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Концерну "САНТА РЕС", ліквідовано Концерн "САНТА РЕС", провадження у справі припинено, тощо.

Судова ухвала мотивована тим, що ліквідаційний баланс станом на 14.05.2014р. та звіт ліквідатора свідчать про відсутність у банкрута оборотних засобів для ведення господарської діяльності, своєчасного погашення грошових зобов'язань, а також відсутність можливості відновити платоспроможність, оскільки у підприємства відсутнє будь-яке майно, а тому, на думку суду першої інстанції враховуючи, що поданий ліквідатором звіт та матеріали справи свідчать про дотримання останнім вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута підлягають затвердженню, юридична особа - ліквідації і виключенню з Єдиного державного реєстру.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулась Компанія Ф.Й.Ельснер єнд Ко.Гезельшафт мбх (F.J. Elsner & Co. Gesellschaft mbH) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р. по справі №915/2328/13. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні ухвали, що оскаржується, були порушені норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та порушено права кредитора Компанії «F.J. Elsner & Co. Gesellschaft mbH», Австрія, обґрунтовуючи це наступним. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Однак, ліквідатором Концерну «Санта Рес» не було вчинено ніяких заходів з метою задоволення вимог кредиторів.

Окрім того, скаржник зазначає, що ліквідатором Концерну «Санта Рес» було призначено голову ліквідаційної комісії, колишнього директора Концерну «Санта Рес», який не є арбітражним керуючим та є зацікавленою особою та вважає, що вказані дії суду прямо суперечать положенням п.п. 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. №01-06/606/2012, яким прямо передбачено, що «Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів». На думку скаржника, внаслідок бездіяльності ліквідатора по виявленню активів Концерну «Санта Рес» кредитори не отримали задоволення своїх вимог.

Також апелянт зазначає, що поза увагою ліквідатора залишились угоди по відчуженню нерухомого майна Концерну «Санта Рес», які були вчинені в червні 2013 року, тобто протягом року з дня порушення провадження про банкрутство. Внаслідок вказаних угод Концерном «Санта Рес» було відчужено нежитлових приміщень площею більш ніж 1 000 кв.м. у центрі м. Миколаєва та отримано більш ніж 2 млн. грн. В тому ж червні 2013 року кошти, отримані від продажу приміщень, були списані з рахунків Концерну «Санта Ресу» в невідомому напрямку. Укладав вказані угоди та списував кошти директор Концерну «Санта Рес» ОСОБА_4, який був призначений ліквідатором Концерну «Санта Рес».

Крім того, скаржник зазначає, що не було навіть ознайомлено зі звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом, що на його думку, прямо суперечить положенням ч. 1 ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якого звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів. Внаслідок цього, апелянт зазначає, що ним було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, з метою ознайомлення зі звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом та подачі заперечень на бездіяльність ліквідатора Концерну «Санта Рес», однак господарський суд, на думку скаржника, що раніше неправомірно призначив ліквідатором зацікавлену особу, вирішив швидко ліквідувати Концерн «Санта Рес» та позбавити іноземного кредитора з більш ніж 5 млн. кредиторських вимог права на задоволення своїх вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. за клопотанням представника скаржника було продовжено строк розгляду справи, відкладено розгляд апеляційної скарги на іншу дату та зобов'язано апелянта визначитись з вимогами за апеляційною скаргою та надати їх у письмовому вигляді до Одеського апеляційного господарського суду, а також надати докази їх направлення іншим учасникам провадження у справі про банкрутство Концерну "САНТА РЕС".

21.07.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р. по справі №915/2328/13 в яких скаржник додатково зазначає, що в звіті ліквідатора від 14.05.2014 року, який був затверджений оскаржуваною ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 року, а також інших матеріалах справи, відсутні дані та їх документальне підтвердження щодо наявності чи відсутності у Концерну «Санта Рес» активів, а саме, корпоративних прав (часток) в інших підприємствах та господарських товариствах, патентів та інших об'єктів прав інтелектуальної власності, дозволів на виконання будівельних робіт, наявності виконавчих проваджень в яких боржник є стягувачем.

Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції констатував, що Концерн «Санта Рес» мав залишок від'ємного значення ПДВ (податковий кредит) в розмірі 1 161 449,00 грн. При цьому суд погодився з твердженням ліквідатора про те, що вказану заборгованість він не має можливості стягнути, оскільки строк позовної давності закінчився у серпні 2012 року. Однак твердження ліквідатора про закінчення строку позовної давності вказаної заборгованості державного бюджету, на думку апелянта, не має жодних підтверджень та не відповідає дійсності.

Також, скаржник зазначає, що звіт ліквідатора містить неправдиві дані. Так, на думку скаржника, у звіті ліквідатора та оскаржуваній ухвалі про його затвердження зазначено (аркуш рішення 3) про те, що «печатка банкрута знищена ліквідатором, що підтверджується Актом знищення печатки від 29.04.2014р. Залишки печатки додані ліквідатором до свого звіту для залучення до матеріалів справи». Однак звіт ліквідатора, датований 14.05.2014., тобто вже після знищення печатки за актом від 29.04.2014., має відбиток печатки Концерну «Санта Рес» на підписі ліквідатора. Вказане, за твердженням цапенята, свідчить про те, що після знищення печатки 29.04.2014. у ліквідатора залишилася інша печатка Концерну, або що сам звіт ліквідатора є фальсифікованим щодо дати його складання.

У доповненнях апелянт також вказує, що 19 червня 2013 року, тобто за б місяців до порушення справи про банкрутство, учасники Концерну «Санта Рес» прийняли рішення про зменшення статутного капіталу з 2 млн. грн. до 40 тис. грн. Учасникам концерну ТОВ «Капітал груп Україна» та ТОВ «Стиль Ойл» у червні 2013 року було виплачено по 980 000 грн. як повернення вкладів учасників. До цього в червні 2013 року Концерном «Санта Рес» було відчужено нежитлових приміщень площею більш ніж 1 000 кв.м. у центрі м. Миколаєва та отримано більш ніж 2 млн. грн. Вказані дії, на думку апелянта, призвели до неплатоспроможності та, як наслідок, банкрутства Концерну.

Скаржник посилаючись на ч. 5 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказує, що ліквідатор Концерну «Санта Рес» ОСОБА_4 не надав належної оцінки відчуженню нерухомості та повернення внесків учасникам Концерну, не оспорював їх у суді. Учасники та керівник Концерну не були притягнути до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута.

Апелянт зазначає, що ліквідатор ОСОБА_4 є зацікавленою особою, що призвела Концерн до банкрутства. Так до банкрутства Концерну він був його директором, а учасники Концерну (ТОВ «Капітал груп Україна» та ТОВ «Стиль Ойл») були під його контролем, оскільки він очолював ТОВ «Капітал груп Україна», а також був учасником ТОВ «Капітал груп Україна» та ТОВ «Стиль Ойл» зі значною часткою.

Виходячи з вищевикладеного, скаржник вважає, що ліквідація Концерну «Санта Рес» є передчасною, оскільки належних та передбачених діючим законодавством дій щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута вчинено на було.

21.07.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від ліквідатора ОСОБА_4 в яких він просить відмовити Компанії Ф.Й.Ельснер єнд Ко.Гезельшафт мбх в задоволенні апеляційної скарги та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р. по справі №915/2328/13 залишити в силі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Також, у судове засіданні з'явився представник фізичної особи ОСОБА_4 на підставі довіреності від 21.07.2014 р. ОСОБА_5, проте колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду Томашевського О.О. не було допущено до участі у розгляді справи, оскільки його довіритель фізична особа ОСОБА_4 не є учасником даного провадження у справі про банкрутство Концерну "САНТА РЕС".

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Компанії Ф.Й.Ельснер єнд Ко.Гезельшафт мбх підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами спеціальних норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відповідно до ч. 2 - 7 наведеної норми залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Відповідно до постанови господарського суду Миколаївської області від 21.01.2014 р. Концерн "САНТА РЕС" визнано банкрутом за ознаками ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором призначено голову ліквідкомісії ОСОБА_4 та зобов'язано здійснити ліквідацію боржника відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З наявного в матеріалах справи ліквідаційного балансу станом на 14.05.2014 р. та звіту ліквідатора вбачається відсутність у банкрута оборотних засобів для ведення господарської діяльності, своєчасного погашення грошових зобов'язань, а також відсутність можливості відновити платоспроможність, оскільки у підприємства відсутнє будь-яке майно. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.04.2014р. №20556604 щодо відсутності зареєстрованих за банкрутом речових прав на нерухоме майно, листом УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 15.02.2014р. №9/2-224 про відсутність зареєстрованих за банкрутом транспортних засобів, відбитком штампу Відділу технічного нагляду Державної інспекції сільського господарства у Миколаївській області Управління технічного нагляду, ОП та ПБ від 27.01.2014р. про відсутність зареєстрованої за банкрутом сільськогосподарської техніки та транспортних засобів на запиті ліквідатора №7-01-21/14 від 21.01.2014р., а також відбитком штампу Територіального управління інспекції Держгірпромнагляду у Миколаївській області від 05.02.2014р. про відсутність зареєстрованих за банкрутом технологічних транспортних засобів та іншого обладнання - на запиті ліквідатора №1-01-21/14 від 21.01.2014 р.

Земельних ділянок на праві власності або користування за банкрутом не зареєстровано, що підтверджується листом Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.01.2014р. №02-06/203 та листом Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 13.02.2014р. №33-14-0.3-696/2-14.

В Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за Концерном "САНТА РЕС" повітряних суден не зареєстровано, що підтверджується листом Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України від 26.03.2014р. №20.29-3353.

Згідно з листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.02.2014р. №09/04/2924/нк концерн "САНТА РЕС" серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10% і більше статутного капіталу) - відсутнє.

Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг та інформатизації Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) від 11.03.2014р. №327-05/1/1-14 у Судновій книзі України та Державному судновому реєстру України відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є Концерн "САНТА РЕС".

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області листом від 05.02.2014р. №14-11-00238 повідомило ліквідатора про відсутність у відділенні інформації щодо наявності на балансі Концерну "САНТА РЕС" об'єктів державної власності.

Відповідно до листа Державної служби геології та надр України від 07.02.2014р. №1784/03/12-14 у службі відсутня інформація щодо наявності у Концерну "САНТА РЕС" спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з листами Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 04.02.2014р. №01.05/3668 на примусовому виконанні у відділі ДВС відсутні виконавчі документи відносно Концерну "САНТА РЕС".

Відповідно до листа ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 20.02.2014р. №778/10/14-03-18-02-77 у банкрута є відкриті розрахункові рахунки в банківських установах: ПАТ "ОТП Банк", МОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МРУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Вказані розрахункові рахунки закриті, що підтверджується відповідними довідками ПАТ КБ "ПриватБанк" від 11.03.2014р. №08.7.0.0.0/140311110504, МОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 19.03.2014р. №Р2.В90/62 та від 18.03.2014р. №Р2. В90/61, та Регіонального відділення ПАТ "ОТП Банк" в м.Миколаїв №10-2/174/1 від 13.03.2014р.

Згідно з ст. 42 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зокрема, різновидом майнових прав є корпоративні права учасника господарського товариства, які він одержав внаслідок передання майна у власність господарського товариства як вкладу до його статутного (складеного) капіталу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 41 та частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством та формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури.

Отже, перевірка наявності у боржника майнових прав, набутих внаслідок заснування господарського товариства чи участі у його статутному капіталі, є обов'язковим заходом з проведення аналізу його активів та необхідним для складання за результатами проведення процедури ліквідації ліквідаційного балансу боржника, як обов'язкового додатка до звіту ліквідатора. А ліквідаційний баланс є предметом дослідження у судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та затверджуватися судом як окремий документ.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні запити щодо наявності у боржника корпоративних прав (часток) в інших підприємствах та господарських товариствах, патентів та інших об'єктів прав інтелектуальної власності, дозволів на виконання будівельних робіт, наявності виконавчих проваджень в яких боржник є стягувачем.

Окрім того, відповідно до п. п. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Згідно з п. 1 ст. 155 ГК України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом.

Пунктом 1 ст.156 ГК України встановлено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.

Відповідно до п. 2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04. 2001 р. № 291, п.2 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001 р. № 469, п.2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 290; п.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10; п.2 Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 292; п.2 Положення про Державний реєстр України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.12.2001 р. № 798 інформація про власника патенту включена до переліку інформації, яка вноситься до відповідного Державного реєстру.

Колегією суддів відхиляють доводи ліквідатора стосовно того, що 26.01.2014 р. рекомендованим листом направлено запит до Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» про наявність у банкрута об'єктів права інтелектуальної власності та отримано відповідь 04.02.2014 р., що для проведення іменного пошуку необхідно сплатити суму у розмірі 720,00 грн., яких ліквідатор не має, з наступних підстав.

Статтею 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко передбачені повноваження, які виконує ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, п.п. 7,8 визначено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, ліквідатор несе усі витрати, що пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, а тому посилання на відсутність коштів на оплату запиту щодо наявність у банкрута об'єктів права інтелектуальної власності є хибними.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що боржник мав залишок від'ємного значення ПДВ (податковий кредит) в розмірі 1 161 449,00 грн., при цьому погодившись з твердженням ліквідатора, господарський суд Миколаївської області вказав про те, що вказану заборгованість він не має можливості стягнути, оскільки строк позовної давності закінчився у серпні 2012 року.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Вказана сума від'ємного значення ПДВ (податковий кредит) декларувалась боржником до березня 2011 року. У березні 2011 року рішенням № 53 від 04.03.2011 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва анулювала реєстрацію Концерну «Санта Рес» як платника податку на додану вартість. В подальшому вказане рішення ДПІ було оскаржено Концерном «Санта Рес» в адміністративному суді. Постановою Миколаївського адміністративного суду від 11.05.2011 р. рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника ПДВ Концерну «Санта Рес» було скасовано. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 р. постанова Миколаївського адміністративного суду від 11.05.2011. була залишена без змін. В відкритті касаційного провадження Вищим адміністративним судом України було відмовлено.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року роз'яснено постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р. визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість концерну «Санта Рес», має наслідком поновлення такого платника в Реєстрі платників ПДВ з видачею відповідного свідоцтва; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва повинна вжити всі передбачені законодавством заходи для того, щоб поновити концерн «Санта Рес» в Реєстрі платників податку на додану вартість та з видачею йому відповідного Свідоцтва. Вказана Ухвала була предметом апеляційного оскарження та Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011. була залишена без змін.

На виконання вищенаведених судових рішень Концерн «Санта Рес» у 2012 році звернувся до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва з вимогою щодо поновлення відомостей відносно Концерну «Санта Рес» в реєстрі платників податку на додану вартість (копія заяви Концерну «Санта Рес» № 25-1/1012 від 25.01.2012 р. міститься у матеріалах справи).

Таким чином твердження ліквідатора та суду першої інстанції щодо спливу строків позовної давності є хибним та непідтвердженим. У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення ліквідатора до судових органів щодо стягнення цієї суми.

Отже, наявні у справі матеріали свідчать, що арбітражним керуючим здійснені не всі необхідні і можливі заходи, щодо розшуку майна банкрута, а відтак судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно затвердив звіт ліквідатора виходячи з наступного.

Так, приписами частин 1,3 статті 46 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) встановлено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Частиною 2 статті 46 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Наведене вище свідчить про не обґрунтованість прийнятої оскаржуваної ухвали, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду, що передумовлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконані у не повному обсязі.

Отже, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції не були досліджені всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали при розгляді звіту ліквідатора, колегією суддів апеляційної інстанції приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не були досліджені всі фактичні обставини справи, що і призвело для передчасного затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, згідно приписів ч.1 ст.2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт спростував наявні в ухвалі суду обставини, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи допущену судом першої інстанції неповноту у встановленні обставин, що мають значення для даної справи при затвердженні звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р. підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р. скасувати.

Справу №915/2328/13 за заявою боржника Концерну "САНТА РЕС" про визнання банкрутом передати на розгляд господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 28.07.2014 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.