Рішення № 39933142, 22.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10982/14 22.07.14

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві

До Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

Про стягнення 34 320,72 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мірошниченко О.М. представник за довіреністю № 24/9-682/Ан від 21.02.14.

Від відповідача: Слободюк О.І. представник за довіреністю № 100-3638 від 20.05.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (далі - позивач) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 34 320,72 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено в повному обсязі грошові кошти за Договором 21-Д/2014/Гл від 25.01.14. за надані послуги з охорони, що зумовило звернення Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.14. порушено провадження у справі № 910/10982/14 та призначено її до розгляду на 15.07.14.

14.07.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 15.07.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.07.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 22.07.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.07.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10982/14.

В судовому засіданні 22.07.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.14. між позивачем (далі - Охорона) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 21-Д/2014/Гл (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Охорона зобов'язується здійснювати заходи щодо забезпечення охорони громадського порядку на Об'єкті Замовника (далі - заходи охорони). Замовник оплачує надані належним чином послуги охорони.

Об'єкти на яких Охороною здійснюються заходи охорони вказуються у Дислокації. Заходи охорони на об'єкті здійснюються у дні і години, вказані у Дислокації (п. п. 1.2, 1.6 Договору).

На виконання умов Договору сторонами було погоджено Дислокацію про охорону відповідача - Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, сума оплати за одну годину здійснення заходів охорони за Договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток № 3 до Договору) та становить 46,13 грн. за одну годину охорони одним працівником міліції разом з ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що оплата за послуги Охорони здійснюється Замовником до 10 числа поточного місяця виходячи з розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Охорони.

Вказаний розрахунок сторонами погоджено шляхом підписання додатку № 2 до Договору.

Строк дії Договору погоджено п. 7.1 з 25.01.14. строком на один місяць. Якщо за п'ятнадцять днів до закінчення строку Договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк.

Судом встановлено, що за відсутності заперечень сторін строк дії Договору продовжувався та послуги охорони надавались позивачу як в січні 2014 року, так і в лютому 2014 року.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем наданих послуг охорони за Договором за період за січень, лютий 2014 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як відзначалось судом, відповідно до п. 2.2 Договору оплата за послуги Охорони здійснюється Замовником до 10 числа поточного місяця виходячи з розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Охорони.

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії Договору (п. 2.3 Договору).

Матеріали справи містять докази направлення 28.05.14. з супровідним листом відповідачу по два примірники актів прийому-здачі наданих послуг за січень, лютий 2014 року за Договором.

Замовник зобов'язаний підписати акт або надати вмотивовану відмову від його підписання протягом трьох днів з моменту його отримання. У разі не підписання та ненадання мотивованої відмови причин не підписання акту, він вважається таким, що підписаний сторонами без зауважень (п. 2.3 Договору).

Разом з тим, відповідач вказані акти не підписав, заперечень на них не надав, а тому в силу вказаного пункту Договору вказані акти є такими, що підписані сторонами без зауважень на суму 34 320,72 грн.

Вказане спростовує твердження відповідача про те, що розрахунок суми боргу є необґрунтованим, оскільки, за наявності зауважень до вказаних актів, відповідач був не позбавлений права надати вмотивовану відмову від їх підписання, в т.ч. і в зв'язку з незгодою з розміром вартості наданих послуг.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, грошові кошти в розмірі 34 320,72 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача в яких він посилається на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для відмови в позові не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Замовник в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 34 320,72 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б. 42; ідентифікаційний код 37308812) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, б. 9; ідентифікаційний код 08596920) 34 320 (тридцять чотири тисячі триста двадцять) грн. 72 коп. - основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.14.

Суддя Т.М. Ващенко