Рішення № 39930862, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8547/14 23.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт"

про стягнення 427 643,84 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Діденко Н.О. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 23.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" про стягнення 427 643,84 грн. заборгованості та штрафних санкцій на підставі Договору № 5-ДР/2013 від 28.03.2013 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі №910/8547/14, розгляд призначений на 02.06.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу № 910/8547/14 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 справу №910/8547/14 прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд призначений на 02.07.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, у зв'язку з поверненням судді Літвінової М.Є. з лікарняного, справу № 910/8547/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу №910/8547/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд призначений на 02.07.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2014, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 23.07.2014.

10.07.2014 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.07.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважних представників не направив, вимог ухвали господарського суду про порушення провадження у справі №910/8547/14 від 12.05.2014 не виконав, заяв, клопотань не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Відповідач вважається належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали господарського суду міста Києва надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою, а саме : 01011, м.Київ, вул. Рибальська, буд.13.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, щодо повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Разом з тим, в матеріалам справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання уповноваженою особою ТОВ «УкрБудКонтракт» .

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (далі - позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (далі - відповідач) було укладено Договір про надання зворотної фінансової допомоги №5-ДР/2013 (далі - Договір), у відповідно до умов, якого кредитор надає Отримувачу зворотну безпроцентну фінансову допомогу (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 визначено, що Кредитор надає Отримувачу фінансову допомогу у розмірі 400 00,00 (чотириста тисяч) грн. на строк до 28.05.2013 (п. 4.3 Договору).

Згідно п.4.1 Кредитор зобов'язується надати Отримувачу фінансову допомогу шляхом банківського переказу зазначеної суми грошових коштів на поточний рахунок Отримувача протягом 1 (одного) банківського дня з дати підписання Договору. Датою надання безпроцентної фінансової допомоги є дата зарахування грощових коштів на поточний рахунок Отримувача (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору №5-ДР/2013 позивач (кредитор за договором) перерахував грошові кошти на рахунок відповідача (отримувача за договором) 29.03.2013, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку №б/н від 29.04.2014.

Відповідно до п. 4.4 Договору Отримувач зобов'язується повернути Кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів.

Згідно з пунктом 4.7 Договору датою повернення фінансової допомоги є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.6 Договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 28.03.2014, але в будь-якому разі до повного завершення взаєморозрахунків.

Проте, відповідач в порушення умов Договору, не повернув Кредитору грошові кошти у визначений строк, доказів протилежного суду не надано.

05.03.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №35/14 про повернення наданої фінансової допомоги (докази направлення претензії на адресу відповідача наявні в матеріалах справи), яку відповідач залишив без задоволення.

Разом з тим, відповідач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" лист №168/08 від 11.06.2013 із проханням продовжити термін повернення фінансової допомоги.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором позики.

Статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів сплати заборгованості заявленої до стягнення сторонами суду не надано. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору становить 400 000,00 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 400 000,00 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 16 400,00 грн. інфляційні та 11 243,84 грн. -3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд перевірив розрахунки сум заявлених до стягнення та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 243,84 грн.

Оскільки відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу коштів після закінчення строку дії Договору, то нарахування неустойки є правомірним.

Таким чином, розрахувавши суму боргу з урахуванням інфляційних втрат відповідач має сплатити позивачу за період з 29.05.2013 по 05.05.2014 в розмірі 26 932,43 грн. Проте, в заявлених вимогах позивач просить суд стягнути з відповідача 16 400,00 грн.

На підставі ст. 83 ГПК України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Жодних заяв про збільшення розміру позовних вимог чи виправляння описки від позивача до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило.

Внаслідок вказаного вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 16 400,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 400 000,00 грн., 3% річних у розмірі 11 243,84 грн. та інфляційних у розмірі 16 400,00 грн.

З огляду на задоволення позову витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 8 552,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд.13, ідентифікаційний код 30859744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08131, Київська обл., с. Софіївська-Борщагівка, вул. Вишнева, буд. 11, оф.313, ідентифікаційний код 33776341) 400 000,00 грн. (чотириста тисяч гривень) - основного боргу, 11 243,84 грн. (одинадцять тисяч двісті сорок три грн. 84 коп.) - 3% річних, 16 400,00 (шістнадцять тисяч чотириста грн.) - інфляційних втрат, 8 552,88 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 88 коп.) - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова