Рішення № 39930761, 21.07.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 р. Справа № 909/553/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Альма-Віта", вул. Містечко, 52, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48115

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області вул. Дністровська,14, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення майнової шкоди в розмірі 2 586 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марушко Назарій Васильович - представник (довіреність б/н від 03.10.2013 року);

від відповідача (Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції): Пахолік Ростислав Вікторович - начальник відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (посвідчення № 00630);

від відповідача (Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області): Стадник Інна Миколаївна - головний спеціаліст юридичного сектору (довіреність № 15-10/82-744 від 10.02.2014 року);

від прокуратури: Левицька Єлена Вікторівна - старший прокурор відділу (службове посвідчення № 020426 від 17.09.2013 року)

встановив: Приватне підприємство "Альма-Віта" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідачів Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення майнової шкоди в розмірі 2 586 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані незаконним винесенням ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції постанови від 27.12.2012 року про звільнення з-під арешту описаного та арештованого майна, що позбавило його (позивача по справі) можливість задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на вищевказане майно, чим і завдав майнової шкоди.

01 липня 2014 року прокуратурою міста Івано-Франківська через канцилярію господарського суду подано заяву (вх.№10410/14) на підставі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України про вступ її у дану справу.

В судовому засіданні 15.05.14 року оголошено перерву в судовому засіданні до 21.07.14

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №11063/14 від 15.07.14) та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує безпідставністю заявленого позову, оскільки арештоване майно належало не боржнику по виконавчому документу, а Івано-Франківському відділенню Аграрного фонду, у зв"язку із чим виконавча служба діяла в межах закону з метою захисту законних прав та інтересів останнього.

Представник відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області проти позову заявленого до нього заперечив в повному обсязі з підстав викладених у запереченні (вх.№11157/14 від 15.07.14) свої заперечення обгрунтовує тим, що Головне управління казначейства є окремою юридичною особою, яка здійснює розрахункове-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та згідно наданих повноважень ГУДКСУ в Івано-Франківській області не є головним розпорядників коштів державного бюджету, самостійно несе відповідальність за власні дії і будь-яких протиправних дій щодо позивача не здійснювало. Органи Казначейства згідно своїх функціональних обов"язків здійснюють платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів за рівнем, про що зазначено в ст. 49 Бюджетного кодексу України. Рахунки ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції не обслуговує.

Представник прокуратури проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової характеристики, суд виходить з наступного.

26 листопада 2012 року Господарським судом Львівської області за результатом розгляду справи за позовом ПП "Альма-Віта" до відповідачів ТзОВ "Уніпром ЛТД" та ПП "Західноукраїнський туристичний центр" про стягнення боргу в сумі 2 605 129 грн. 31 коп. (справа №5015/4121/12) прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ТзОВ "Уніпром ЛТД" на користь ПП "Альма-Віта" 2 586 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 19 129 грн. 31 коп. - 3% річних та 52102 грн. 59 коп. В решті позову відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Львівської області 17.12.2012 року видано наказ №5015/4121/12), який було пред"явлено ПП "Альма-Віта" до виконання у відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (за місцем знаходження майна належного ТзОВ "Уніпром ЛТД", м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна,3).

Постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 19.12.2012 року відкрито виконавче провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання до 26.12.2012 року.

27 грудня 2012 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, проведено опис та накладено арешт на майно належне ТзОВ "Уніпром ЛТД", а саме: 60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна та передано зазначене майно на зберігання представнику ПП "Альма-Віта" про що складено Акт опису та арешту майна (копія знаходиться в матеріалах справи).

Постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012 року на підставі заяви директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду про зняття арешту з майна, звільнено вищевказане майно боржника з-під арешту.

28.12.2012 року ПП "Альма-Віта" подано до господарського суду Львівської області скаргу, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012 року про звільнення майна боржника з-під арешту.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2013 року скаргу ПП "Альма-Віта" задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012 року про звільнення майна боржника з-під арешту.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року ухвалу господарського суду Львівської області скасовано, в задоволенні скарги ПП "Альма-Віта" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 28.04.2014 року, постанову Львівського апеляційного суду України від 12.02.2014 року скасовано, ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2013 року залишено без змін.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків (ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

Отже, предметом доказування у даній справі є встановлення фактів неправомірних дій (бездіяльності) відповідача при виконанні виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відділом Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства "Альма-Віта", як стягувача у виконавчому провадженні за наказом №0032954 від 17.12.12, внаслідок винесення ним 27.12.12 постанови про звільнення майна боржника з-під арешту, що свідчить про неправомірні дії останнього.

Відповідно до пункту 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 визначено, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із постанови про закриття кримінального провадження від 18.12.2012 року (копія знаходиться в матеріалах справи) право власності на майно (60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла), на яке було накладено арешт згідно акту опису та арешту майна від 27.12.12 та яке було звільнено постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.12 з-під арешту належало Івано-Франківському відділенні Аграрного фонду.

З огляду на вищенаведене та надавши юридичну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, суд критично оцінює посилання позивача на неправомірні дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у зв"язку із винесення ним 27.12 2012 року постанови про звільнення з-під арешту 60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які доводять, що на момент порушення виконавчого документа, а також на момент прийняття постанови від 27.12.12 про зняття арешту, майно, що зазначене у ній не належало боржнику.

З огляду на вказане, процесуальні порушення вчинені виконавчою службою при здійсненні виконавчих дій, які встановлені Вищим господарським судом України у справі №5015/4121/12 і на які посилається позивач, не могли призвести до завдання останньому збитків виконавчою службою.

Разом з тим як підтверджується матеріалами справи, наказ про примусове виконання рішення суду по справі №5015/4121/12 від 17.12.12, виданий господарським судом Львівської області перебуває на виконанні у Корольовському відділі Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції.

З системного аналізу вищенаведеного вбачається, що факти виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди, як предмет доказування в межах даної справи не доведений позивачем належними та достатніми доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав, щодо задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди в розмірі 2 586 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові.

Щодо судових витрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) встановлено, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду судовий збір не справляється;

Керуючись ст. ст. 56, 124 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити в позові Приватного підприємства "Альма-Віта" до відповідача Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та до відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення майнової шкоди в розмірі 2 586 000 грн.00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.14

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кудлейчук О. В. 23.07.14