Ухвала суду № 39930376, 23.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1826/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Гащака Б.В.

відповідача: Сурника М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницька митниця Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови. Позовні вимоги мотивовано тим, що ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" подано митну декларацію № 400040000/2013/006130 від 11.11.2013 року для митного оформлення товару, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом. Митним органом було винесено картку відмови у митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товарів. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати рішення та картку відмови протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 травня 2013 року між позивачем та компанією "DEFTRANS" (Польща) було укладено Контракт № І 13/20, предметом якого була поставка позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП, ламінованих (далі по тексту - Товар).

На виконання Контракту на адресу позивача у листопаді 2013 року направлено Товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 07.11.2013 року № FE/0000031/2013.

З метою митного оформлення Товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 11.11.2013 року № 400040000/2013/006130, в якій Товар був задекларований у митний режим „імпорт". Ціна Товару визначена на рівні 9279,96 євро, митна вартість - 10161,35 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт № І 13/20 від 22 травня 2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) №FE/0000031 від 07 листопада 2013 року, копію митної декларації країни відправлення MRN 13PL394020Е0053224 від 07 листопада 2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 07 листопада 2013 року, прайс-лист виробника №б/н від 22 травня 2013 року, калькуляцію №б/н від 03 червня 2013 року.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією № 400040000/2013/006130 від 11.11.2013 року відповідачем встановлено, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

У зв'язку з цим митним органом 11 листопада 2013 року прийнято рішення № 400040000/2013/000038/1 про коригування митної вартості Товару, внаслідок цього митну вартість Товару було збільшено з 10161,35 євро до 19588,14 євро та складено картку відмови у митному оформленні Товару № 400040000/2013/00074 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до картки відмови № 400040000/2013/00074 позивач одночасно з митною декларацією подав до митного оформлення наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR); документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір (контракт) про перевезення; сертифікат про проходження товару загальної форми; копію митної декларації країни відправлення та ін.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Разом із тим, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

Однак, митним органом не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на неможливість визначення розміру платежів за страхування товару є безпідставними, оскільки страхування товару не передбачалось умовами Контракту і страхові платежі не сплачувались, тобто дані платежі не входять до митної вартості товару, а тому не потребують підтвердження.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 липня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.