Постанова № 39930314, 17.07.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1044/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2502 про стягнення компенсації за речове майно, -

ВСТАНОВИВ :

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону (правонаступником якого в силу ст.55 КАС України є Хмельницька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2502 про зобов'язання провести виплату грошової компенсації замість недоотриманого речового майна на загальну суму 4475,77 грн..

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А2502 на посаді техніка самольотного тренажера та 07.11.2006 згідно наказу командира військової частини А-2502 був звільнений в запас. Зазначає, що в порушення ст.ст.2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідач не забезпечив позивача можливістю вчасного отримання речового майна, внаслідок чого заборгував грошову компенсацію за належне до видачі речове майно на загальну суму 4475,77 грн..

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2009 позов задоволено; стягнуто з військової частини А-2502 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невидане речове майно в сумі 4475,77 грн..

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2009 залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 скасовано; в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно до 11 березня 2000 року справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно після 11 березня 2000 року ухвалено нове судове рішення, а саме: відмовлено у задоволенні позову військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2502 про стягнення компенсації за речове майно після 11 березня 2000 року.

17 березня 2014 року до Хмельницького окружного адміністративного суду на новий розгляд надійшла адміністративна справа за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону (правонаступником якого в силу ст.55 КАС України є Хмельницька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері) в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2502 про зобов'язання провести виплату грошової компенсації замість недоотриманого речового майна на загальну суму 4475,77 грн. (в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно до 11 березня 2000 року), відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2014 призначено судовий розгляд даної адміністративної справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2014 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2014 поновлено провадження в справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник прокурора у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 17.07.2014 подав до суду заяву (вх.№22206 від 17.07.2014), відповідно до якої проти розгляду справи без участі представника прокуратури не заперечує, позовні вимоги підтримує частково та просить задовільнити їх в частині стягнення грошової компенсації за речове майно до 11 березня 2000 року у розмірі 975,85 грн..

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 17.07.2014 подав до суду заяву (вх.№22205 від 17.07.2014), відповідно до якої позовні вимоги не визнає та просить розглянути справу без його участі.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що прокурор, позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, прокурор та представник відповідача подали заяви про розгляд справи без їх участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 КАС України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача із урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі наведеного нижче.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та згідно наказу Командира повітряного командування "Захід" Повітряних Сил Збройних Сил України від 02 листопада 2006 року № 27-пм позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я (п.63 пп."в").

Згідно довідки Військової частини А2502 від 08.11.2006 №121 та довідки військової частини-польової пошти В2806 (нове умовне найменування відповідача) від 17.07.2014 №966, при звільненні в запас згідно наказу командира в/ч А 2502 №161 від 08.11.2006 позивачу нарахована грошова компенсація за невикористане речове майно у сумі 4567,49 грн., в тому числі: 976,85 грн. - по 11.03.2000 та 3498,92 грн. - після 11.03.2000.

Відповідно до ч.1 ст.1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-ХІІ у редакції, яка діяла до 11.03.2000, було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до ст.2 Закону України від 17.02.2000 №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію ч.2 ст.9 зазначеного Закону зупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Згідно п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Вказана постанова набрала законної сили в день її прийняття.

Законом України від 03.11.2006 №328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" ст.9 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Цей Закон згідно Прикінцевих положень набрав чинності з 01.01.2007. Проте, дія п.2 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ зупинена на 2007 рік Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" взагалі виключена.

Лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 №10рп/2008 положення п.2 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ відновили свою редакцію, але з урахуванням ч.2 ст.152 Конституції України, тільки з моменту ухвалення цього Рішення.

При цьому положення ч.2 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З аналізу наведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону №2011-ХІІ.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 (справа № 21-345а12), 19.03.2013 (справа № 21-38а13), 11.06.2013 (справа № 21-156а13) та інших. Зокрема, Верховний Суд України дійшов висновку щодо розповсюдження дії положень вищенаведених нормативно-правових актів, зокрема, Положення № 1444, на військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України (постанова від 11.06.2013 у справі № 21-156а13).

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Посилання відповідача на неможливість виплати позивачу грошової компенсації замість речового майна внаслідок не передбачення витрат на видачу грошової компенсації замість речового майна Законами України "Про Державний бюджет України на 2001-2014 роки" і, відповідно, не виділення вказаних коштів Міністерству оборони України, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують практику Європейського суду як джерело права.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 №63134/00, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно до 11 березня 2000 року в розмірі 976,85 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк