Постанова № 39929103, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20824/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Наугольної О.В.

представника відповідача Марченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008092208, №0008102208 від 20.12.2013

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову невиїздну перевірку Підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Авеста Трейд» за період з 01.06.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №417/1-22-08-22918017 від 04.12.2013, відповідно до висновків якого відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 5 292 грн., в тому числі по звітних періодах: за 2 квартал 2011 року в сумі 4 504 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 788 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 602 грн., в тому числі по періодах: за червень 2011 року на 3 917 грн., за серпень 2011 року на 685 грн.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 20.12.2013 на підставі наведеного вище акту прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0008092208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4 602 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 343,50 грн.;

№0008102208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 5 292 грн.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008092208, №0008102208 від 20.12.2013 немає.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Колегією суддів враховується, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з порушенням позивачем вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок укладення позивачем правочинів з ТОВ «Авеста Трейд», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, та безпідставного включення суми нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Власну позицію, з якою погодився суд першої інстанції, відповідач обґрунтовує тим, що до перевірки позивачем не були надані документи, які б засвідчували факт транспортування товару, зокрема товаро-транспортних накладних. Також посилається на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС №348/22-509/34295994 від 27.05.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, згідно з яким первинні та інші документи по ТОВ «Авеста Трейд» відсутні, товариство за юридичною адресою не знаходиться, за даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «Авеста Трейд» відсутні, не встановлено наявності власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим підтвердити формування податкових зобов'язань не є можливим. Крім того, зазначає, що СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110090000029, розпочатому за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактами фіктивного підприємництва.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд», колегія суддів виходить з такого.

Як вірно встановлено судом, між вказаними суб"єктами господарювання укладено договір поставки №1053 від 07.06.2012, згдіно з умовами якого, постачальник (ТОВ «Авеста Трейд») зобов"язується вчасно поставити замовнику (Підприємство з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес") товар, а замовник зобов"язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1 Догвору). Пунктом 2 Договору (пп. 2.1-2.4) визначено, що товар поставляється за договірними цінами, погодженими сторонами. Ціна, асортимент та кількість товару зазначаються в специфікації, яка є невід"ємною частиною договору. Постачальник забезпечує якість товару. Умови поставки визначено п. 3 Договру, згідно з яким датою постачання є дата отримання замовником товару за його адресою, про що свідчить підписана сторонами податкова накладна. Відповідно до п. 4 Договору, сторони домовилися, що оплата проводиться на підставі рахунку-фактури виставленого Постачальником та/або даного Договору. Замовник оплачує кошти за товар лише у разі повної відповідності якості та кількості товару. Оплата проводиться шляхом банківського переказу.

Згідно підписаною сторонами спецтфікацією, копія якої наявна в матеріалах, товаром є альтернатор Sinkro 22kBa в кількості 1 шт., вартістю 23500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3916,67 грн.

Також судом встановлено, що сторони домовились про проведення монтажних робіт по встановленню альтернатора Sinkro 22kBa на дизельну електростанцію.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надані рахунки-фактури на альтернатор Sinkro 22kBa (вартість 23500,00 грн., в т.ч. ПДВ 3916,67 грн.) та відповідно монтажні роботи (4112,00 грн., в т.ч. ПДВ 685,33 грн.), виписки по рахунках Підприємства в ПАТ «Банк Перший» за період з 01.01.2010 по 22.08.2013 та за 03.08.2011, картка рахунку 6311 за період 01.07.2010-30.09.2013 по контрагенту ТОВ «Авеста Трейд», видаткова накладна на альтернатор Sinkro 22kBa, акт здачі-прийняття монтажних робіт.

Також контрагентом позивача - ТОВ «Авеста Трейд» було виписано на користь останнього податкові накладні від 07.06.2011 № 81 (сума поставки 23500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3916,67 грн.) та від 03.08.2011 № 46 (4112,00 грн., в т.ч. ПДВ 685,33 грн.). Позивачем також надано реєстр отриманих податкових накладних.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціям з ТОВ «Авеста Трейд», обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

При цьому апеляційний суд критично оцінює доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, з огляду на те, що всі докази мають досліджуватися у їх сукупності, і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення, при цьому колегія суддів враховує, що за умовами всіх наведених договорів, товар поставляється силами Постачальника на об'єкт Покупця (позивача).

Судова колегія звертає увагу, що господарський договір №1053 від 07.06.2012 недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст визначених у ньому господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтерджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкові накладні від 07.06.2011 №81 та від 03.08.2011 № 46 відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК та виписані контрагентом позивача - ТОВ «Авеста Трейд», яке в установленому порядку було зареєстрованим платником ПДВ.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, то на підтвердження цих обстави позивачем надано акт введення в експлуатацію основних засобів (альтернатор Sinkro 22kBa), довідку від 27.12.2013 про підтвердження перебування на балансі підприємства дизельної електростанції С 55 D 5 в шумопоглинаючому капоті у період з 01.06.2011 по 31.06.2011.

З цього приводу колегія суддів також враховує, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових та нежитлових будівель (41.20), вантажний автомобільний транспорт (49.41), складське господарство (52.10), допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21), транспортне оброблення вантажів (52.24), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29).

Відповідачем не спростовано належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів.

Судова колегія критично оцінює посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС №348/22-509/34295994 від 27.05.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, оскільки, як вбачається з даного акту (копія наявна в матеріалах справи) предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувалися валові витрати та податковий кредит, тому акт жодним чином не є належним доказом підтвердження безтоварності або товарності господарських операції позивача з його контрагентом. Отже, вказаний акт та зазначені в ньому обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Авеста Трейд» необхідних умов (відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) для здійснення господарської діяльності, жодними належними і допустимими доказами не підтверджуються, тому колегією суддів відхиляються.

Отже судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені, в наведеному вище акті імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд» у перевіряємий період, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, колегія суддів, за відсутності вироку по кримінальній справі, не приймає до уваги посилання відповідача на те, що СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110090000029, розпочатому за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактами фіктивного підприємництва, оскільки самі по собі обставини здійснення досудового розслідування не підтверджують відсутності реального здійснення господарської операції та неправомірного формування податкових вигод позивачем по господарських відносинах з його контрагентом.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

За таких обставин, висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо відсутності реального настання правових наслідків за договорами позивача із ТОВ «Авеста Трейд» у період щодо якого проводилася перевірка, зроблені відповідачем в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, в той же час, надані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання товару за цим договором та здійснення відповідних монтажних робіт. Отже спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, який визнав обгрунтованими доводи контролюючого органу, на думку судової колегії, не відповідають обставинам справи, оскільки позиція відповідача не підтверджується жодним належним та допустимим доказом

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від від 20.12.2013 №0008092208, №0008102208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.