Ухвала суду № 39929087, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11016/13-а (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 №0001162205 та №0001172205, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.02.2013 №0001162205 та №0001172205, а також зобов'язати останнього вчинити дії по відновленню в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ» податкових зобов'язань та податкового кредиту та данні по податку на прибуток, що існували до моменту проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва від 27.02.2013 №0001162205 та №0001172205. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Буд комплекс "Південна зірка" за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, за результатами якої відповідачем складено акт від 31.01.2013 №85/22.5-07/3128284.

Згідно з висновками даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.п. 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, що, як зазначено в акті, призвело до заниження податку на прибуток за 1 кв. 2012р. на 175166 грн. та ПДВ за січень 2012р. на 25058 грн.

Вказані висновки мотивовані тим, що правочин між позивачем і ПП "Буд комплекс "Південна зірка" не створює реальних правових наслідків, тому формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є неправомірним. Вказані висновки зроблено відповідачем на підставі акта Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС від 16.11.2012 №122/22/35817934 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Буд комплекс "Південна зірка" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за податковий період з 01.01.2012 по 31.01.2012, в якому зазначено про відсутність ПП "Буд комплекс "Південна зірка" за місцезнаходженням, відсутність не обхідних матеріально-технічних можливостей для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 27.02.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001172205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 37587 грн. (у т.ч.: основний платіж - 25058 грн., штраф - 12529 грн.);

№0001162205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з по-датку на прибуток на 218958 грн. (у т.ч.: основний платіж - 175166 грн., штраф - 43792 грн.).

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено зафіксованих в акті порушень, в той же час, суд прийшов до висновку про правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Таким чином, суд прийшов до висновку, що недостатність доказів і недоведеність відповідачем правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування і задоволення позову в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог щодо зобов'язання ДПІ вчинити дії по відновленню в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ" податкових зобов'язань та податкового кредиту та даних по податку на прибуток, що існували на момент проведення перевірки суд виходив з того, що скасування спірних податкових повідомлень-рішень є належним і достатнім способом захисту порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем, у період щодо якого проводилася перевірка, відображено в податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ПП "Буд комплекс "Південна зірка" і задекларовано в складі валових витрат 834123 грн. і в складі податкового кредиту з ПДВ 166824,60 грн.

Так, 28.12.2011 між позивачем (генпідрядник) та ПП "Буд комплекс "Південна зірка" (субпідрядник) укладено договір субпідряду від №28-12, згідно з умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати комплекс будівельних та монтажних робіт по будівництву житлових будинків із об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по провулку Моторному, 3А, 4, 6, 8 у Голосіївському районі м. Києва, копія якого наявна у справі.

На виконання умов вказаного договору сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, згідно з якими ПП "Буд комплекс "Південна зірка" виконано за замовленням позивача будівельно-монтажних робіт на загальну суму 1000947,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 166824,60 грн.). Відповідно до наданих до перевірки довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 на загальну суму 1000947,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 166824,61 грн.).

Також судом першої інстанції встановлено, що розрахунок за підрядні роботи проведені у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що контрагентом позивача на користь останнього виписано податкові накладні, перелік яких наведено в акті.

Висновок про завищення податкового кредиту на 25058 грн. та спірне донарахування ПДВ стосується не всіх податкових накладних, а лише від 30.01.2013 №65 на суму 46000 грн. (ПДВ - 7666,67 грн.), №66 на суму 53400 грн. (ПДВ - 8900 грн.), №68 на суму 50947,60 грн. (ПДВ - 8491,27 грн.), які не були враховані при попередній перевірці, результати якої оформлені актом від 23.08.2012 №660/22-1/31282841, копія якого наявна у справі.

Разом з тим, прийняте на підставі вказаного акта податкове повідомлення-рішення №0000352210 від 11.09.2012 скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013 у справі №826/1074/13-а, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2013 (справа К/800/32911/13) відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Апеляційний суд враховує, що акт від 23.08.2012 №660/22-1/31282841,в якому в якому зазначено про заниження позивачем ПДВ за січень 2012р. на суму 141767 грн. внаслідок відображення у складі податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених необхідними первинними документами, складено за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Житлобудпідряд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість про відображені в податковому обліку взаємовідносини ТОВ «Житлобудпідряд» з ПП «Буд комплекс «Південна зірка» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, при цьому предметом перевірки були взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом на підставі договору від 28.12.2011 за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціям з ПП "Буд комплекс "Південна зірка", обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

В той же час, як вірно встановлено судом, господарський договір від 28.12.2011 №28-12 недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст визначених у ньому господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Податкові накладні від 30.01.2013 №65, №66, №68 відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК та виписані ПП "Буд комплекс "Південна зірка" в установленому порядку було зареєстрованим платником ПДВ.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом і не заперечується відповідачем, придбані позивачем товар використані в межах здійснення господарської діяльності позивача, одним із видів якої згідно наданої до суду довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України №871184 є будівництво житлових і нежитлових будівель. Зокрема, як встановлено судом із наявних у справі документів, за умовами договору підряду від 25.11.2011 №22/1, укладеного позивачем (Головний підрядник) із ТОВ "Київська будівельна компанія №1" (Генеральний підрядник), предмет якого узгоджується із переліком робіт, придбаними позивачем у ПП "Буд комплекс "Південна зірка", при цьому доказом виконання умов вказаного договору є надані позивачем до суду довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт до даного договору.

Апелянтом не спростовано належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на акт Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС від 16.11.2012 №122/22/35817934 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Буд комплекс "Південна зірка".

Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.

В той же час, на думку колегії суддів акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та зазначені в ньому обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.

Твердження відповідача про відсутність необхідних умов (відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) для провадження ПП "Буд комплекс "Південна зірка" жодними належними і допустимими доказами не підтверджуються, тому колегією суддів відхиляються.

Отже судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведеному вище акті про неможливість проведення зустрічної звірки, імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Буд комплекс "Південна зірка" у перевіряємий період, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як висновок, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 №0001162205 та №0001172205, виходячи з того, що відповідачем не доведено зафіксованих в акті порушень, в той же час, суд прийшов до обгрунтованого висновку про правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудпідряд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 №0001162205 та №0001172205 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.