Постанова № 39928996, 22.07.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1130/14

22 липня 2014 року 18год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Федченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віксус"

до Державна митна служба України Рівненська митниця Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віксус" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року, №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №204000003/2014/0008 та №204000003/2014/0009, а також та повернення надміру сплачених митних платежів у розмірі 14521,59 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення прийняті з порушенням чинних вимог митного законодавства України. Так, вказує, що у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю "Віксус" подало всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість по кожній декларації, а саме: міжнародну автомобільну накладну (СМК), рахунок-фактуру (інвойс), доповнення до контракту, зовнішньоекономічний контракт, договір про надання послуг митного брокера, ветеринарні свідоцтва, ветеринарну довідку, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності, декларацію виробника, результати санітарно-епідеміологічного контролю, результати здійснення фітосанітарного контролю, результати здійснення радіологічного контролю, резервну позицію, дозвіл на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю, сертифікат про походження товару, копію митної декларації країни відправлення.

Представник позивача вважає, що обставини за якими митна вартість імпортованих товарів визначена митницею за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та за резервним методом, є недостовірними та необ'єктивними.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав аналогічні пояснення, викладеним у позовній заяві. Натомість, у судове засідання, призначене на 22.07.2014 року, останній не з'явився, однак подав клопотання у якому просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача подав заперечення проти позову у яких позовні вимоги не визнав та просив повністю відмовити у їх задоволенні. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що митна вартість імпортованого товару правомірно визначена згідно з положеннями ст. ст. 60, 64 Митного кодексу України (по тексту постанови - МК України). Вважає, що прийняття рішень про коригування митної вартості №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року, №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року та видача карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №204000003/2014/0008 та №204000003/2014/0009 мало місце виключно на виконання приписів ст. ст. 53, 54, 55 Митного кодексу України і підстав вважати їх протиправними немає.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2011 рок між товариством з обмеженою відповідальністю "Віксус" та фірмою EESTI TREELPUUGA UHISTU укладено зовнішньоекономічний контракт №23-03/11 предметом якого є поставка морожених рибопродуктів.

18.03.2014 року позивачем для відповідача було подано, а 20.03.2014 року останнім прийнято до митного оформлення, митну декларацію №204050001/2014/004153 на товар «Риба морожена салака», обсяг партії 21000 кг брутто, 20160 кг нетто, імпортований ТОВ «Віксус» по вказаному вище зовнішньоекономічному контракту №23-03/11 від 21.02.2011 року. Фактурна вартість партії товару на комерційних умовах поставки заявлена 9878,40 Євро (0,49 Євро/кг). Митну вартість товару заявлено декларантом за основним методом на рівні 0,68 дол. США/кг (136308,44 грн.).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів позивачем до митної декларації №204050001/2014/004153 були надані товаросупровідні та товаротранспортні документи на вантаж, а саме: контракт від 21.02.2011 року №23-03/11 з доповненнями від 20.11.2012 року №4, від 28.12.2012 року №6, від 29.10.2013 року №8, від 31.12.2013 року №9; рахунок від 17.03.2014 року №30/101; CМR від 17.03.2014 року № 30; ветеринарна довідка від 17.03.2014 року №АА 058608; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 06.08.2010 року №05.03.02-03/55023; декларація митної вартості; сертифікат відповідності від 10.08.2012 - 09.08.2014 №UA1.028.Х008206-12; декларація виробника товару від 17.03.2014 року №б/н; сертифікат про походження товарів від 17.03.2014 року № ЕЕ 218007; копія митної декларації від 17.03.2014 року 14ЕЕ1160ЕЕ70665615; дозвіл на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю від 17.12.2013 року №15-9-2-2-11/33356.

З метою оцінки ризикованості зовнішньоекономічної операції, відповідачем проведено аналіз вартісних рівнів ідентичних та подібних товарів, імпорт яких здійснювався ТОВ «Віксус» з початку поточного року до моменту подачі митної декларації №204050001/2014/004153 до митного оформлення.

За результатами проведення перевірки митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з:

1) відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари;

2) неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.

На підставі зроблених висновків відповідачем 21.03.2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204000003/2014/000009/1 за третім методом, відповідно до якого митна вартість імпортованих товарів визначається митницею за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Митну вартість імпортованого товару, при цьому, визначено на рівні 0,6181 Євро/кг.

Крім цього, судом встановлено, що 21.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віксус" та компанією INVERSO LLP укладено зовнішньоекономічний контракт №123-1 предметом якого є поставка морожених рибопродуктів.

18.03.2014 року позивачем для відповідача було подано, а 21.03.2014 року останнім прийнято до митного оформлення, митну декларацію №204050001/2014/004204 на товар «Риба-оселедець», обсяг партії 20475 кг брутто, 19500 кг нетто, імпортований ТОВ «Віксус» по зовнішньоекономічному контракту №123-1 від 21.02.2011 року. Фактурна вартість партії товару на комерційних умовах поставки заявлена 26520,00 дол. США (1,36 дол. США/кг). Митну вартість товару заявлено декларантом за основним методом на рівні 1,40 дол. США/кг (275 845,98 грн. з урахуванням понесених витрат на транспортування товару).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів позивачем до митної декларації №204050001/2014/004204 були надані товаросупровідні та товаротранспортні документи на вантаж, а саме: контракт від 21.02.2011 року №123-1 з доповненнями від 18.04.2012 року №4, від 18.09.2012 року №6, від 20.11.2012 року №7, від 03.01.2013 року №9, від 31.12.2013 року №12; інвойс від 07.03.2014 року №1403-07/3; СМR від 17.03.2014 року №А 180734; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 02.05.2011 року №05 з доповненням від 28.12.2012 року №1; договір-заявка від 14.03.2014 року №63 на перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору від 02.05.2011 року №05; рахунок-фактура на оплату транспортних послуг від 19.03.2014 року №63; декларація митної вартості; інвойс від 06.03.2014 року №79601; лист Norway Pelagic AS від 19.03.2014 року №NP79/03/14; Лист Norway Pelagic AS від 19.03.2014 року №NP80/03/14; копія митної декларації від 17.03.2014 року №14LTLU900013D82C42; копія митної декларації від 02.01.2014 року №KSD31552/231889, міжнародний ветеринарний сертифікат від 17.03.2014 року №А082637/L24570; ветеринарне свідоцтво форми Ф-2 від 19.03.2014 року №ВРД-00 373889; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.03.2009 року №05.03.02-03/58266; сертифікат відповідності від 16.09.2013 року №UA1.006.X010351-13; декларація виробника від 06.03.2014 року б/н; сертифікат на вилов риби від 06.03.2014 року №N0-851-140306-719905; дозвіл на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю від 17.12.2013 року №15-9-2-2-11/33356; сертифікат про походження товару від 17.03.2014 року №А231841.

З метою оцінки ризикованості зовнішньоекономічної операції, відповідачем проведено аналіз вартісних рівнів ідентичних та подібних товарів, імпорт яких здійснювався ТОВ «Віксус» з початку поточного року до моменту подачі митної декларації №204050001/2014/004204 до митного оформлення.

За результатами проведення перевірки митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з:

І) відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари;

2) неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.

На підставі зроблених висновків відповідачем 21.03.2014 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204000003/2014/000009/2 за резервним методом. Одночасно, при розрахунку митної вартості товару за основу взято вартість операції з ідентичними товарами, що ввозилися приблизно у кількості, яка значно перевищує розмір оцінюваної партії товарів, у час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Митну вартість імпортованого товару, при цьому, визначено на рівні 1,57 дол.США/кг.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №204000003/2014/0008 та №204000003/2014/0009.

У відповідності із ч. 1, 2 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо дані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на сумніви щодо правильності визначення заявленої митної вартості, імпортованих по контракту №23-03/11 від 21.02.2011 року, товарів (МД№204050001/2014/004153), позивачем на вимогу митного органу додатково було надано прайс-лист від 01.03.2014 року та пакувальний лист від 17.03.2014 №б/н.

На думку суду, висновки покладені в основу рішень про коригування митної вартості товарів №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року та №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року є протиправними та спростовуються матеріалами справи.

Так, стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).

Як визначено у ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що всупереч вимогам ст. 55 МК України, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року та №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Крім того, суд вважає, що навіть у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, при визначені митної вартості товарів, імпортованих по контракту №23-03/11 від 21.02.2011 року, за третім методом (митна вартість імпортованих товарів визначена митницею за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а також митної вартості товарів, імпортованих по контракту №123-1 від 21.02.2011 року, за шостим - резервним методом, митний орган не обґрунтував у спірних рішеннях №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року, №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого чи інших (послідуючих) методів визначення митної вартості, заявленої позивачем.

Крім того, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Фактів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контрактів, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, рішення №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року та №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року, якими митним органом здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку суду, не відповідають вимогам закону, а тому є протиправними та належать до скасування.

Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №204000003/2014/0008 та №204000003/2014/0009 також належать до скасування, оскільки скасування рішень про коригування митної вартості товару має наслідком скасування й карток відмови.

В частині заявленої позовної вимоги щодо повернення надміру сплачених митних платежів у розмірі 14521,59 грн. суд відмовляє з огляду на наступне.

Так, за правилами частин першої, третьої статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 МК України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. А відтак суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірних рішень.

Проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача належить задовольнити частково.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, надано договір про надання адвокатських послуг, розрахунок від 01.04.2014 року, платіжне доручення №3138 від 02.04.2014 року на суму 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Частинами 1, 3 статті 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" №4191-VI від 20.12.2011р., який набрав чинності з 01.01.2012 року.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня по 31 грудня 2014 року у місячному розмірі в сумі 1218 гривень, отже 40% - 487,20 грн.

Судом встановлено, а також підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що заявлений до відшкодування розмір компенсації витрат на правову допомогу не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами адміністративних справ, встановленого Законом України №4191-VI від 20.12.2011 року, а відтак - присуджуються позивачу з Державного бюджету України у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Крім того, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 73,08 грн., сплачений ним за подання адміністративного позову з вимогами немайнового характеру.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Рівненської митниці №20400003/2014/0000008/1 від 21.03.2014 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №204000003/2014/0008.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Рівненської митниці №20400003/2014/0000009/2 від 21.03.2014 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №204000003/2014/0009.

В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віксус" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 73,08грн. та витрати на правову допомогу 4000,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.