Постанова № 39928773, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1533/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В. В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської O.A.

суддів Грибан І. О., Парінова А. Б.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Коршак Р.В.

представника відповідача Василюк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування Розпорядження №4740 від 26.12.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування Розпорядження № 4740 віл 26.12.2013 р. «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 р. позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача. представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -- скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та громадянином ОСОБА_4 (працівник позивача) було укладено договір безпроцентної позики від 02.07.2012 р. № б/н., відповідно до якого позивач зобов'язується надати громадянину ОСОБА_4 позику на зворотній основі в сумі 350 000.00 гривень, а громадянин ОСОБА_4 зобов'язується повернути її у визначеному цим договором порядку та строк.

Між позивачем та громадянином ОСОБА_6 (працівник позивача) було укладено договір безпроцентної позики від 01.07.2013 р. № 01072013, відповідно до якого позивач зобов'язується надати громадянину ОСОБА_6 позику на зворотній основі в сумі 150 000.00 гривень, а громадянин ОСОБА_6 зобов'язується повернути її у визначеному цим договором порядку та строк,

Між позивачем та громадянином ОСОБА_7 (працівник позивача) було укладено договір безпроцентної позики від 24.05.2012 р. № б/н, відповідно до якого позивач зобов'язується Надати громадянину ОСОБА_7 позику на зворотній основі в сумі 150 000.00 гривень, а громадянин ОСОБА_7 зобов'язується повернути її у визначеному цим договором порядку та строк.

Між позивачем та громадянкою ОСОБА_8 (працівник позивача) було укладено договір безпроцентної позики від 06.04.2012 р. № б/н, відповідно до якого позивач зобов'язується надати громадянці ОСОБА_8 позику па зворотній основі в сумі 300 000,00 гривень, а громадянка ОСОБА_8 зобов'язується повернути її у визначеному цим договором порядку та строк.

З огляду на вчинені дії з боку позивача, відповідач за результатами складеного акту про правопорушення ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» законодавства про фінансові послуги № 1246/13-10/13/7 від 12.1 1.2013 p.. встановив порушення п. 2.11 Р. 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. № 40, та ч. 14 ст. 2 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР.

Зі змісту розпорядження вбачається, що відповідач оскаржуваним розпорядженням зобов'язав позивача припинити надання позики своїм працівникам до 31.01.2014 р. у зв'язку з тим, що позивач не має права надавати фінансові послуги.

Вважаючи, що розпорядження прийнято відповідачем незаконно та необгрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не наділений правом надання фінансових послуг, а тому при укладенні договорів поворотної безвідсоткової позики зі своїми працівниками діяв всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки надання таких позик має всі ознаки фінансової послуги.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не було досліджено усієї сукупності обставин, що мають значення для вирішення справи, зокрема, наявності у наданої позики хоча б однієї з основних ознак фінансової послуги: отримання від такої позики прибутку або збереження внаслідок надання такої позики реальної вартості фінансових активів.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 p. № 2664-ІІІ (далі - Закон № 2664) фінансовими послугами вважаються, в тому числі, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону № 2664 фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством. - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно п. 2.11 Р. 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. № 40. предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Вказана норма узгоджується з ч. 14 ст. 2 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР, відповідно до якої предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Як вбачається з умов договорі, позики (а. с. 73 (зворот) - 73. 79. 82, 84 (зворот) - 85), проценти за позиками не нараховуються, позики надаються для власних потреб, договір може бути достроково припинено за умови розірвання трудової угоди, а позика у повному розмірі має бути повернута в день припинення трудових відносин.

Таким чином, вказаними договорами оплатність надання позики не передбачена, що виключає можливість отримання прибутку від такої позики, що є ознакою фінансової послуги.

Досліджуючи наявність при наданні позики мети збереження реальної вартості активів, колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи питання в цій частині, суд першої інстанції не звернув увагу на строки надання коштів у позику.

Так, за договором позики з ОСОБА_4 від 02.07.2012 р. позика надана з 05.07.2012 р. до 04.07.2014 р. (два роки).

Аналогічно, ОСОБА_6 позику надано з 08.07.2013 р. до 31.07.2014 р. (1 повний рік): ОСОБА_7 - з 07.06.2012 р. до 25.08.2014 р. (2 повних роки); ОСОБА_8 - з 20.04.2012 р. до 30.04.2015 р. (З повних роки).

Водночас, за даними Державної служби статистики України індекс інфляції у вересні

р. становив 100, 1 %. у грудні 2012 р. - 100, 2 %, у травні 2013 р. - 100, 1 %, у жовтні

р. - 100, 4 %. у листопаді 2013 р. - 100, 2 %. у грудні 2013 р. - 100, 5 %, у січні 2014 р. -100. 2 %, у березні 2014 р. - 102. 2 %, у лютому 2014 р. - 103.3 %, у травні 2014 р. - 103, 8 %, у червні 2014р.- 101.0%.

Тобто, колегія суддів зазначає, що в умовах інфляції є очевидним саме знецінення фінансового активу, а не навпаки.

Однак, таке знецінення на склад доходів та витрат надавача послуги не впливає.

Натомість, колегія суддів вважає, що таке знецінення є виправданим в розрізі турботи про працівників, що є невід'ємною частиною соціальної політики роботодавця.

Відповідно до ч. 6 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.

В порівнянні з отриманням працівником потрібних коштів в банківській установі з виплатою відповідних відсотків надання таких коштів безвідсотково є соціальною пільгою для працівника і гарантією захисту рівня його життя.

У ч. 1 ст. 8 КАС України закріплено принцип верховенства права, у відповідності до якого людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надання поворотної безвідсоткової позики роботодавцем працівникам не підпадає під ознаки фінансової послуги, а тому розпорядження відповідача від 26.12.2013 р. № 4740 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, в адміністративному позові позивач заявляв клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження від 26.12.2013 р. № 4740.

Відповідно до ч. З ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, всупереч процитованій нормі, не вирішив питання про забезпечення позову і не встановив підстав для відмови у його забезпеченні, незважаючи на те, що в ухвалі про відкриття провадження зазначив, що розгляд клопотання відбудеться одразу після сплати позивачем судового збору за подання такого клопотання.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання.

Крім того, ч. 1 ст. 117 КАС України передбачає можливість для суду першої інстанції вжити заходів забезпечення адміністративного позову за власною ініціативою, що виключає позицію суду першої інстанції про неможливість вирішення вказаного питання до сплати судового збору.

Натомість, невирішення такого питання на наступний день після отримання клопотання взагалі є порушенням з боку суду першої інстанції норм процесуального права.

Незважаючи на це, колегія суддів звертає увагу, що з аналогічним клопотанням позивач до суду апеляційної інстанції не звертався. В прохальній частині апеляційної скарги просив визнати протиправним та скасувати Розпорядження Нацкомфінпослуг від 26.12.2013 р. № 4740.

З огляду на вищенаведене, незважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для розгляду заявленого клопотання на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвати суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і висновки не у повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню. Керуючись ст.ст. 198. 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування Розпорядження №4740 від 26.12.2013 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 р. скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 4740 від 26.12.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія - "ПЗУ Україна" (СДРПОУ 20782312. Адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 40) судовий збір у розмірі 109,62 грн. (сто дев'ять гривень 62 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.