Рішення № 39928704, 16.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р.Справа № 922/2109/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Калініна О.О., дов. № 01-62юр/9002 від 11.11.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Управління служби безпеки України в Харківській області пеню в сумі 20,86 грн., інфляційні втрати в сумі 12,54 грн., 3% річних в сумі 677,05 грн. та судові витрати по справи, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №0312,01 від 27.02.09 р.

В судовому засіданні були оголошені перерви з 23.06.14 р. по 14.07.14 р. та з 14.07.14 р. по 16.07.14 р., для надання сторонами додаткових документів.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.07.14 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 23.06.14 р. представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання (а.с. 72-73).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між АК "Харківобленерго" та Управлінням служби безпеки України в Харківській області укладено договір про постачання електричної енергії № 0312,01 від 27.02.09 року (далі - договір) (а.с.46-53), відповідно до умов якого, позивач (постачальник) продає електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

Додатковою угодою від 08.05.14 р. (а.с. 58), термін дії договору продовжений сторонами до 31.12.14 р.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що позивач електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 та додатку № 2.

На виконання умов договору, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, здійснив відпуск електричної енергії відповідачу у період з червня 2012 року по січень 2014 року, що підтверджується відповідними відомостями (даними) про витрату електроенергії, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с. 29-35).

Згідно з п. 1 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору (а.с. 54-55), відповідачу встановлений розрахунковий період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого позивачем електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду відповідачем та постачальником електричної енергії (позивачем) визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який відповідач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку відповідач протягом 20 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рахунки на оплату електричної енергії в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" не отримував, у зв'язку з чим зазначені рахунки були направлені на адресу відповідача рекомендованими листами.

Відповідач вважається судом таким, що отримав рахунки на оплату електричної енергії з дня їх відправлення, тобто, 11.10.12 р., 12.11.12 р., 13.12.12 р. та 14.02.14 р., що підтверджується відповідними списками згрупованих поштових відправлень позивача (а.с. 36-44).

Пунктом 2.3.1 договору передбачений обов'язок відповідача виконувати його умови, та пунктом 2.3.3 обов'язок щодо своєчасної оплати позивачу вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії в обумовлений сторонами строк не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії в обумовлений сторонами строк не виконав.

Так, рахунок за січень 2014 року на суму 29272,26 грн. відповідач отримав 14.02.2014 зі строком оплати до 27.02.2014 р., який був сплачений лише 17.04.2014 п/д № 231 (а.с. 80).

Отже, враховуючи вищевикладене та приписи п. 5 додатку № 2 до спірного договору, відповідач визнається судом таким, що з 22.02.14 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за січень 2014 року.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається з рахунку окремим рядком (ч.8, 9 п.8.1 ПКЕЕ).

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 27.02.2014 р. по 28.02.2014 р. в сумі 20,86 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих сторонами матеріалів вбачається, що 11.10.2012 р. відповідач отримав рахунок за спожиту електричну енергію на суму 124996,21 грн., що складається з несплаченої заборгованості за період з червня 2012 року по серпень 2012 року в сумі 100335,06 грн. та суми нарахованої за вересень 2012 року в розмірі 24661,15 грн. Цей рахунок повинен був сплачений до 27.10.2012. В зв'язку з тим, що вказана заборгованість сплачена не була, відповідачу нараховані 3% річних за період з 01.11.2012 по 26.11.2012 в сумі 267,02 грн.

12.11.2012 року відповідач отримав рахунок за спожиту електричну енергію на суму 158009,53 грн., що складається з несплаченої заборгованості за період з червня 2012 року по вересень 2012 року в сумі 124996,21 грн. та суми нарахованої за жовтень 2012 року в розмірі 33013,32 грн. Цей рахунок повинен був сплачений до 27.11.2012 року. В зв'язку з тим, що заборгованість залишилися несплаченою, відповідачу нараховані 3% річних за період з 27.11.2012 по 30.11.2012 в сумі 51,92 грн.

13.12.2012 року відповідач отримав рахунок за спожиту електричну енергію на суму 192431,54 грн., що складається з несплаченої заборгованості за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року в сумі 158009,53 грн. та суми нарахованої за листопад 2012 в розмірі 34422,01 грн. Цей рахунок був сплачений 27.12.2012 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 77-80).

Як вже було зазначено, рахунок за січень 2014 року на суму 29272,26 грн. відповідач отримав 14.02.2014 зі строком оплати до 27.02.2014 р., який був сплачений лише 17.04.2014 п/д № 231 (а.с. 80).

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 677,05 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 12,54 грн., суд зазначає наступне.

В п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З розрахунку позивача вбачається, що сума нарахувань з індексу інфляції за березень 2014 року складає 12,54 грн., яка нарахована на залишок заборгованості січня 2014 в сумі 29272,26 грн. Рахунок на оплату за січень відповідачем отриманий 14.02.2014 року зі строком сплати до 27.02.2014 року, але сплачений був лише 17.04.2014 року. Таким чином, позивачем був нарахований індекс інфляції за період з 27.02.2014 року по 28.02.2014 року.

Проте, суд зазначає, що розрахунок відповідача не відповідає вимогам викладеним у вищезазначеній постанові Пленуму Вищого господарського суду України, оскільки позивачем інфляційні втрати нараховувались за 2 дні, а не за місяць, як того вимагає закон.

В той же час, підрахувавши інфляційні втрати за березень 2014 року від заборгованості в сумі 29272,26 грн., суд визнає вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 12,54 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) пеню в сумі 20,86 грн., інфляційні втрати в сумі 12,54 грн., 3% річних в сумі 677,05 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.07.2014 р.

Суддя Т.В. Інте