Рішення № 39928155, 28.07.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/4177/14-ц

Провадження №2/592/1341/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Дегтяренко В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Безпалого Т.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ковпаківського районного суду м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобуд ЛТД" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому зазначив, що весною 2006 року він був прийнятий на посаду монтажника гіпсокартону ТОВ "Містобуд ЛТД" та був нібито звіленний на початку грудня 2013 року з невідомих підстав, нібито за ініціативою адміністрації. Причина звільнення йому не відома, тому не може обґрунтувати свій позов. Станом на квітень 2014 року ні наказу про звільнення, ні трудової книжки йому видано не було, також з ним не було проведено розрахунку при звільненні. На його неодноразові, усні та письмові звернення відповіді від відповідача він не отримав. У зв'язку з неповерненням йому трудової книжки він не може працевлаштуватись. Незаконними діями відповідідача, йому була завдана моральна шкода, т.я. він хоче жити нормальним життям, працювати та приносити користь суспільству.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник- адвокат ОСОБА_2 позов підтримали з первісними вимогами у повному обсязі, просять суд визнати незаконним наказ про звільненння позивача з ТОВ "Містобуд ЛТД" з постійного місця роботи з посади монтажника гіпсокартону, поновити позивача на постійній основі на вказану посаду, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня його звільення і по суті позову ОСОБА_1 додав, що в серпні 2006 року він був прийнятий на роботу в ТОВ "Містобуд ЛТД" як на постійну роботу монтажником гіпсокартонних систем. В серпні 2007 року він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Але директор його умовив і він залишився на роботі, тому він звільнений не був. З керівництвом у нього була домовленість, якщо буде робота то він буде приїжджати в Київ і виконувати її, а якщо не буде, то він буде шукати іншу роботу для заробітку. До якого року він пропрацював постійно не знає. Але в 2012 році за цілий рік він працював здається йому, що тільки у вересні місяці 2012 року коли робили якийсь офіс в м.Вишневому. Після чого, до кінця 2012 року він більше не працював. В 2013, 2014 роках він не працював на вказаному підприємстві жодного дня. В лютому 2014 року він приїхав на підприємство і сказав щоб йому віддали трудову книжку і що він буде від них звільнятись і шукати собі іншу роботу, але інженер ОСОБА_4 попросила щоб він підписав якись бумаги заднім числом. Він відмовився це робити і йому не видали трудову, що обумовило його звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що у вересні 2007 року він не писав заяви про прийом на роботу за сумісництвом, тому наполягає, що з 2007 року по 2013 рік він працював на вказаному підприємстві на постійній основі і що його не могли звільняти з роботи як за сумісництвом.

Представник відповідача Безпалий Т.Г. позов не визнав і суду показав, що в серпні 2006 року позивач працевлаштувався на постійній основі в ТОВ "Містобуд ЛТД" на посаду монтажника гіпсокартонних конструкцій. 23.08.2007 року позивач подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 23.08.2007 року. Оскільки позивач не виконав всю роботу, яку він повинен був доробити, тому він був звільнений 04.09.2007 року після виконання всього об'єму роботи та в межах встановлених законом двох тижнів. При звільненні з ним були проведені всі розрахунки і йому на руки була видана трудова книжка. Журнал ведення трудових книжок на той момент не підприємстві не вівся. Однак, при звільненні позивач домовився з керівництвом підприємства, що він згоден працювати на підприємстві за сумісництвом тільки тоді, коли для нього буде робота, тому за домовленністю з ним з 05.09.2007 року позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом на посаду монтажника гіпсокартонних конструкцій. З цього часу позивач став працювати періодично. В 2012 році, за цілий рік позивач працював тільки декілька днів у вересні місяці на об'єкті в м.Вишневому. Після чого до кінця року більше не працював. Протягом 2013 і 2014 років позивач на підприємстві не працював жодного дня. 28.10.2013 року позивач подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і 07.11.2013 року він був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України. Офіс ТОВ "Містобуд ЛТД" на той час знаходився в центрі м.Києва і в січні починались масові події на Майдані. Тому директор почав перевозити документи з офіса на свою квартиру. 09.01.2014 року коли директор перевозив чергову партію документів, то у нього в машині було вибите скло і з машини була вкрадена барсетка з його особистими документами, грошима, а також були вкрадені папки з бухгалтерською документацією (відомості на виплату заробітної плати, тощо), а також папки з документами по кадрам у тому числі і з заявою позивача про його звільнення за власним бажанням від 28.10.2014 року. В лютому 2014 року інженер ОСОБА_4,яка також виконувала обо'язки по відділу кадрів телефонувала і просила позивача підписати документи, щоб відновити втрачену бухгалтерську документацію і кадрові доаументи, які були викрадені, але він відмовився. Вважає, що звільнення позиивача з роботи було здійснено у відповідності з вимогами закону тому в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 10.08.2006 року позивач подав письмову заяву на ім'я директора ТОВ "Містобуд ЛТД" про прийняття його на постійну роботу з 11.08.2006 року на посаду монтажника гіпсокартонних конструкцій. /а.с.29/

11.08.2006 року був виданий наказ про прийняття ОСОБА_1 на постійну роботу з 11.08.2006 року на посаду монтажника гіпсокартонних конструкцій з окладом згідно штатного розкладу. /а.с.30/

23.08.2007 року позивач ОСОБА_1 подав письмову заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням з 23.08.2007 року. /а.с.31/

04.09.2007 року був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням з 04.09.2007 року. /а.с.32/

Наступного дня, 05.09.2007 року був винесений наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом з 05.09.2007 року на посаду монтажника гіпсокартонних конструкцій з окладом згідно штатного розкладу. /а.с.34/

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що він не писав заяву про прийняття його на роботу за сумісництвом з 05.09.2007 року і що незважаючи на те, що він подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням з 23.08.2007 року, однак директор підприємства уговорив його залишитись на роботі, він погодився, тому його ніхто за цією заявою не звільняв, а він продовжував працювати на підприємстві як на постійному місці роботи до 2013 року.

А вже після його звернення до суду відповідач видав заднім числом вказані три накази: від 04.09.2007 року про звільнення, від 05.09.2007 року про прийняття за сумісництвом та від 07.11.2013 року про звільнення за сумісництвом.

В свою чергу відповідач наполягає на тому, що позивач всеж таки був звільнений з роботи 04.09.2007 року за власним бажанням і що 05.09.2007 року він був прийнятий на роботу на ту ж посаду але вже за сумісництвом.

Але за таких обставин позивач не оспорює наказу від 04.09.2007 року № 55-к про його звільнення з роботи за власним бажанням і не оспорює наказу від 05.09.2007 року № 56-к про прийняття його на роботу за сумісництвом, а тільки зазначає, що до 2013 року він працював на постійній основі.

Своєю першою вимомогою, уточненою в усній формі в судовому засіданні, позивач просить суд визнати незаконним наказ про звільнення його з роботи за власним бажанням з посади монтажника гіпсокартону від 07.11.2013 року № 18-к, зазначаючи, що він працював до 2013 року на постійній роботі та наполягає поновити його на цій посаді, саме як на постійному місці роботи./а.с.35/

Інші його позовні вимоги є похідними від першої вимоги.

Однак, по даній справі суд не може дати правової оцінки звільнення позивача з роботи за власним бажанням згідно наказу від 07.11.2013 року № 18-к як за сумісництвом, оскільки для цього потрібно спочатку дати правову оцінку іншим двом наказам: від 04.09.2007 року № 55-к "про звільнення за власним бажанням" та від 05.09.2007 року № 56-к "про прийняття на роботу за сумісництвом".

А позивач та його представник, не побажали уточнити свої позовні вимоги щодо оспорювання вказаних двох наказів.

Враховуючи, що позивач по даній справі не оспорює наказів від 04.09.2007 року № 55-к "про звільнення його з роботи за власним бажанням" та від 05.09.2007 року № 56-к "про прийняття його на роботу за сумісництвом", тому в задоволенні його вимог щодо визнання незаконним наказу про його звільнення з роботи від 07.11.2013 року № 18-к за сумісництвом та поновлення його як на постійній роботі на посаді монтажника гіпсокартонних контсрукцій слід відмовити за необґгрунтованістю.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23, 24, 38 КЗпП України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про його звільнення з ТОВ "Містобуд ЛТД" з посади монтажника гіпсокартону, поновлення його на займаній посаді монтажника гіпсокартону, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 10 000 грн. та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Чернобай