Рішення № 39927595, 22.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 922/1038/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", м. Харків про визнання права власності за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов. №1006 від 16.04.2014 р.)

відповідача - Чипиженко Є.В. (ліквідатор)

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж" (надалі - Відповідач), в якій просила визнати за Позивачем право власності на квартиру, яка має будівельний номер НОМЕР_3; кількість кімнат: чотири; загальна площа: 219,11 кв. м.; поверх 23/24; секція: 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_2.

Від Позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів, які суд долучає до матеріалів справи. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 січня 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» укладено інвестиційний договір № КШ-1-НОМЕР_3 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) організація (Відповідач) зобов'язується забезпечити виконання всіх необхідних будівельних та інших робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, а інвестор (Позивач) зобов'язується прийняти виконані роботи у вигляді квартири та/або Місця для стоянки автомобіля, сплативши домовлену Сторонами Ціну Інвестиції, після чого отримати від організації правовстановлюючі документи та оформити своє право власності на результат інвестиції. Передача об'єкту інвестування здійснюється на підставі акту прийому - передачі відповідно до Попереднього плану Квартири або Удосконаленого плану Квартири та/або Попереднього плану стоянки автомобіля за умови своєчасного та повного виконання Інвестором інвестиційних зобов'язань.

Будинок в договорі - це житловий будинок з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_2, дозвіл на будівництво яких наданий згідно рішення Харківської міської ради від 27.04.2005 року № 78/05 (далі - будинок).

Відповідно до п. 1.2 договору, доля інвестора виділяється у вигляді квартири у житловому будинку, а в нежитловій частині будинку у вигляді місця для стоянки автомобіля і не включає в себе площу іншої нежитлової частини будинку, площу інших квартир, площу інших місць загального користування, а також майно та обладнання, яке придбане відповідачем в процесі будівництва як з метою управління та організації діяльності по договору, так і з метою будівництва будинку.

Квартира в договорі - житлове приміщення з визначеною площею, яке інвестор отримає у власність після введення будинку в експлуатацію.

Відповідно до додатку 2 до договору ідентифікуючими ознаками квартири є: місцезнаходження будинку: АДРЕСА_2; загальна площа: 219,11 м.кв., кількість кімнат: згідно Попереднього плану Квартири (далі - квартира).

Відповідно до п. 2.1.1 договору позивач має право на власний розсуд вибрати квартиру та/або місце для стоянки автомобіля із загального переліку квартир та місць для стоянки автомобіля, наявних в відповідача, удосконалити план квартири та закріпити за собою квартиру та/або місце для стоянки автомобіля лише за умови, що він одноразово проінвестував не менше 100% відсотків від загальної суми інвестиції у квартиру відповідно до Протоколів погодження розміру інвестиції згідно додатків 1 та 5 до договору.

Згідно розділу 5 «графік інвестування» додатку 1 до договору загальна вартість внеску становить 4206, 91 грн. в т.ч. ПДВ. Аналогічний розмір загальної вартості долі інвестора погоджений сторонами в п. 1.5 договору.

13 січня 2006 року до договору була укладена додаткова угода № 1, за змістом котрої сторони внесли зміни до окремих частин укладеного 05 січня 2006 року договору.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором, повністю сплатив грошові кошти за будівництво спірної квартири, що підтверджується квитанцією № 284 від 24.11.2008 року на суму 4206, 91 грн. (а.с. 77).

Відповідно до положень п.п. 3.1.3 договору належним підтвердженням виконання позивача за договором є довідка про інвестування, яка видається протягом 30-ти календарних днів після внесення 100 відсотків інвестиції у квартиру.

25 листопада 2008 року відповідач надав позивачу довідку № 720/1 про інвестування у будівництво Будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою, по АДРЕСА_2, фактично розташованому на розі вулиць Пермська та Комсомольське шосе в м. Харкові. Довідка підтверджує факт закріплення квартири згідно умов договору за позивачем, яка має проектну характеристику: тип: житлове приміщення-квартира; будівельний номер НОМЕР_3; кількість кімнат: чотири; загальна площа: 219,11 м. кв., поверх: 23/24, секція: 1; кількість закріплених за Інвестором квадратних метрів станом на дату видачі Довідки становить 219,11 (м. кв.) (а.с. 76)

Відповідно до п. 5.1,5.2,5.3 договору передача квартири здійснюється за умови здійснення інвестором повного розрахунку за квартиру, на підставі повідомлення забудовника, по акту прийому - передачі протягом 7 (семи) днів після отримання такого повідомлення інвестором. Плановий строк введення до експлуатації - 1 квартал 2010 року.

Відповідно до п. 8.1,8.2 договору зобов'язання сторін за договором припиняються у випадку їхнього виконання належним чином, договір діє з дня його підписання до належного виконання сторонами своїх зобов'язань, підтвердженням належного виконання сторонами взаємних зобов'язань, що випливають з умов договору є акт приймання - передачі квартири та/або акту прийому-передачі місця для стоянки автомобіля.

Судом встановлено, що позивач листом звернувся до відповідача щодо неналежного виконання умов інвестиційного договору № КШ -1-НОМЕР_3 від 05 січня 2006 року та вимогою передати у власність квартиру № НОМЕР_3 у 24-ти поверховому будинку за адресою АДРЕСА_2 та всі правовстановлюючі документи на квартиру для подальшої реєстрації права власності (а.с. 78-80). На лист відповідач повідомив, що Постановою господарського суду Харківської області від 09.08.11 р. у справі № 5023/2837/11 про банкрутство ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується. Окрім цього зазначено, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року по справі № 5023/3306/11 права забудовника житлового будинку передано ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.81).

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором судом не отримано.

Судом встановлено, що ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» здійснювалось будівництво одного житлового будинку, фактично розташованого на розі Комсомольського шосе та вул. Пермської у м. Харкові.

Судом встановлено, що за ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» на підставі договору оренди землі від 01.04.05 року № 7924/05 зареєстровано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок літ. «А-24» по АДРЕСА_2, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухому майно від 07.04.2009 року номер 22406450.

Судом встановлено, що Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-40891/09/2070 за адміністративним позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю дружне підприємство технологічної групи "Екіпаж" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, апеляційна скарга АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року у справі залишена без задоволення, чим підтверджено правомірність проведеної реєстрації прав власності на незавершений будівництвом житловий будинок літ. «А-24» по АДРЕСА_2 за відповідачем.

Судом встановлено, що Жовтневим районним судом м. Харкова розглянута цивільна справа № 2012/4995/2012 (2/639/278/2013) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської філії про визнання майнових прав та права на отримання в натурі об'єкту незавершеного будівництва, визнання частково недійсними іпотечних договорів та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської філії до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» про визнання недійними додаткових угод до інвестиційного договору, встановлення факту розміщення об'єкту інвестування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 серпня 2013 року по справі 2012/4995/2012 (2/639/278/2013) визнано за позивачем майнові права на отримання об'єкту інвестування з будівельним номером НОМЕР_3, загальною площею 219.11 кв.м. розташовану на 23/24 поверхах у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ. « А-24» за адресою: АДРЕСА_2 після введення його в експлуатацію, в інший частині позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської філії задоволено частково. Визнано укладену додаткову угоду № 2 від 06 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» щодо внесення змін до інвестиційного договору № КШ -1-НОМЕР_3 в частині визначення терміну «Будинок» та додаткову угоду № 3 від 08.04.2009 року щодо визначення термінів «об'єкт незавершеного будівництва» та «частина об'єкта незавершеного будівництва» недійними, в іншій частині позову відмовлено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 серпня 2013 року по справі 2012/4995/2012 (2/639/278/2013) не оскаржено та набрало законної сили.

Відповідно до положень ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень пункту 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Надаючи преюдиціальне значення обставинам, встановленим у судовому рішенні, суд вважає встановленим та таким, що не підлягає доказуванню згідно ч.3 статті 35 ГПК України право позивача на отримання об'єкту інвестування з будівельним номером НОМЕР_3, загальною площею 219.11 кв.м. розташовану на 23/24 поверхах у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ. «А-24» за адресою: АДРЕСА_2 після введення його в експлуатацію та незадоволення судом вимоги про встановлення факту розташування об'єкту інвестування за інвестиційним договором № КШ -1-НОМЕР_3 від 05.01.2006 року в будинку розташованому за генеральним планом будівництва в глибині будівельного майданчику.

Надаючи правову оцінку ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова про виправлення описки від 06 червня 2014 року (справа 639/4759/14-ц, 2-во/639/65/14), якою виправлено описку в резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 серпня 2013 року по справі 2012/4995/2012 (2/639/278/2013) (а.с. 177), суд не приймає її як належний доказ по справі, оскільки ухвала оскаржена і на даним час відкрите апеляційне провадження, що підтверджується ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 07 липня 2014 року, а від так ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова про виправлення описки від 06 червня 2014 року не набрала законної сили згідно приписів частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом досліджено лист Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за вихідним № 25-1111 від 10 липня 2014 року та встановлено, що до переліку юридичних та фізичних осіб, які мають право згідно з чинним законодавством отримати в Бюро технічної інвентаризації документи про державну реєстрацію за ними права власності на відповідну частину об'єкта незавершеного будівництва по Комсомольському шосе, 55 у м. Харкові у вигляді квартири, за порядковим номером 146 на підставі укладеного договору КШ-1-НОМЕР_3 від 05 січня 2006 року внесений ОСОБА_1 (а.с 206-212).

Судом досліджено лист інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області від 09.04.2010 року № 7/20-2515 керуючому Харківською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» (а.с. 186) та встановлено, що під час перевірок інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області об'єкту відбувалось будівництво житлового будинку № 2 по генплану (на розі Комсомольське шосе та вул. Пермської), як ІІ черга будівництва, відповідно до проектної документації, погодженої управлінням містобудування та архітектури ХМР від 30.12.2005 року № 877/05 та на підставі дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт від 12.10.2005 року № 05/560.

Судом встановлено, що аналогічна інформація міститься в листі - поясненнях інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області за вих. № 7/20-948 від 11.02.2010 року наданих в межах розгляду справи № 56/279-09 (а.с.156).

Інформація викладена в листах узгоджується з копією генерального плану, який долучений до матеріалів справи та досліджений судом (а.с. 158,159), з якого вбачається, що будинок № 1 знаходиться в глибині будівельного майданчика, будинок номер № 2 знаходиться на розі Комсомольське шосе та вул. Пермської.

У порівнянні з погодженою управлінням містобудування та архітектури ХМР проектною документацію та генеральним планом, схема генерального плану проекту житлового будинку згідно додатку № 5, який був підписаний позивачем та відповідачем разом з додатковою угодою 1 до договору 13 січня 2006 року, містить іншу черговість будівництва будинків. При досліджені даного документу судом встановлено, що він має напис «ескізний № 120/04, дата 05 листопада 2004». У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що схема генерального плану, яка міститься в додатку № 5 до договору була проміжною і не є остаточною, а від так не дає достовірної інформацію про розташування будинку в будівництво котрого проінвестовані грошові кошти позивача.

Судом встановлено, що на момент укладання сторонами договору 05 січня 2006 року відповідачем в управлінні містобудування та архітектури ХМР від 30.12.2005 року за № 877/05 погоджена проектна документація та схема генерального плану проекту будівництва житлових будинків по Комсомольському шосе, 55 у м. Харкові, згідно якої будинок в будівництво котрого проінвестовані грошові кошти позивача розташований на розі Комсомольське шосе та вул. Пермської.

Судом досліджено у якості доказу лист Управління містобудування та архітектури ХМР від 16.06.2010 р. № 2881/0/27-10 та встановлено, що рішенням сесії Харківської міської ради від 22.11.06 на земельній ділянці по Комсомольському шосе, 55 у м. Харкові дозволено будувати один житловий дім без номерів № 1 та № 2 (а.с. 187).

Судом досліджено у якості доказу рішення господарського суду Харківської області у справі 5023/3306/11 (н.р. 61/62-09) від 11.07.2011р. та встановлено, що з метою забезпечення збереження та належного господарського використання об'єкта будівництва - житлового будинку АДРЕСА_2 (згідно реєстраційних даних КП "ХМБТІ" це незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24"), будівництво якого здійснюється на підставі проектної документації (ІІ черга будівництва), погодженої у встановленому порядку в т.ч. управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради 30.12.2005 року № 877/05, рішення ХХХV сесії Харківської міської ради ІV скликання від 27.04.2005 року № 78/05 та дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт від 12.10.2005 року № 05/560 передано його в управління Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" з правом:

- виконання Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" функцій забудовника (замовника), що передбачають, крім іншого: право залучення 3-х осіб для виконання робіт по спорудженню об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію.

- у разі необхідності, обладнання об'єкта будівництва новими охоронними пристроями, тимчасовими комунікаціями (електропостачання, теплопостачання, водопостачання тощо), необхідними для забезпечення належних технічних умов будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію з правом укладання та переоформлення будь-яких договорів з відповідними установами та підприємствами.

- отримання (а за необхідністю переоформлення чи зміни) від власного імені дозвільних та похідних від них документів, необхідних для завершення будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію (в тому числі але не обмежуючись: отримання дублікату проекту будівництва, генерального плану будівництва, договору оренди земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт, технічних умов тощо) в будь-яких державних та інших органах та установах без винятку, в тому числі, але не виключно: органи місцевого самоврядування, Харківській міській раді, ВКХарківської міської ради, ДАБК, органах МНС, органів санітарного контролю, органів охорони праці, енергозабезпечення, екологічної інспекції, ДАІ, Харківобленерго, КП "Вода", КП "Харківські теплові мережі", Харківмісьгаз та інші.

Надаючи преюдиціальне значення обставинам, встановленим у судовому рішенні, суд вважає встановленим та таким, що не підлягає доказуванню згідно ч.3 статті 35 ГПК України факт того, що по АДРЕСА_2 здійснювалось будівництво житлового будинку № 2, який після реєстраційної даних в КП "Харківське міське БТІ" з 07 квітня 2009 року мав ідентифікуючі ознаки як незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24", а також факт передачі його в управління Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" з метою подальшого спорудження об'єкту та введення його в експлуатацію, без реєстрації права власності за Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" на будинок.

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" суд мав на меті захист інтересів інвесторів, одним з яких на підставі договору є позивач, та яким надано право на отримання квартир після введення в експлуатацію будинку по АДРЕСА_2.

На момент ухвалення рішення по справі № 5023/3306/11 11 липня 2011 року і набрання ним чинності позивач вже виконав у повному обсязі свій обов'язок щодо сплати належних сум за договором, а від так зміна забудовника не впливає на права позивача отримати у власність результат інвестиції на частину площі будинку у вигляді загальної площі квартири.

В подальшому після передачі в управління Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" будинку по АДРЕСА_2 як встановлено судом будинок по АДРЕСА_2 прийнято до експлуатації та 24 грудня 2013 року отримано сертифікат серії ІУ № 164133581880 (а.с.82).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони взяли на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва квартири АДРЕСА_2 та введення його в експлуатацію.

З правовідносин, що склалися між сторонами, можливо зробити висновок, що такі правовідносини регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність", яким визначені загальні умови здійснення інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Факт укладення позивачем інвестиційного договору з відповідачем є рішенням позивача про вкладення інвестиційних грошових коштів в об'єкт будівництва (замовленням будівельних послуг) відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" з метою подальшого отримання долі - частини площі будинку у вигляді загальної площі квартири у будинку.

Статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), умови якого, відповідно до ст. 18 цього Закону, зберігають чинність на весь строк його дії і у випадках зміни законодавства (окрім податкового, митного та валютного законодавства).

Метою внесення позивачем інвестиції було набуття права власності на результат інвестиції, яка виражається у вигляді загальної площі відповідної квартири, в даному випаду квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

Відповідно до положень ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Уклавши інвестиційний договір позивач набув право на отримання у власність результату інвестиції на частину площі будинку у вигляді загальної площі квартири у житловому будинку, що не суперечить приписам ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до абз. 9 листа Міністерства юстиції України № 19-50-2309 від 22.06.07 р., квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.

Таким чином, у зв'язку з тим, що будівництво проінвестованого об'єкта нерухомого майна, а саме будинку № 55 по Комсомольському шосе у м. Харкові, є завершеним та введеним до експлуатації, інвестору, тобто позивачу, належить саме право власності на спірну квартиру № НОМЕР_3, як на окреме майно, а не майнові права на неї.

Відповідно до положень ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Виходячи з приписів ст. 328 та ст. 334 ЦК України інвестиційний договір № КШ -1-НОМЕР_3 від 05 січня 2006 року є належним доказом законності набуття права власності позивачем на квартиру № НОМЕР_3 у будинку 55 по Комсомольському шосе у м. Харкові, а від так зміна забудовника (замовника), яка відбулась внаслідок ухвалення рішення господарського суду Харківської області від 11.07.11 року по справі 5023/3306/11 (н.р. 61/62-09) в даному випадку не впливає на правову кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 16 ЦК України кожній особі надано право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способом захисту цивільного права може бути, у тому числі і визнання такого права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач, як суб'єкт інвестиційної діяльності, набув право власності на об'єкт та результат інвестиції, право на яке підлягає захисту згідно ст.ст. 41, 22 Конституції України, ст.ст. 7, 18, 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", 328 ЦК України, в порядку, передбаченому ст. 16 ЦК України та ст. 392 ЦК України шляхом визнання права і позовна вимога про визнання права власності на квартиру НОМЕР_3 загальною площею 219,11 кв.м., що розташована на 23 (двадцять третьому) та 24 (двадцять четвертому) поверхах у першому під'їзді 24-х (двадцяти чотирьох) поверховому житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_2 є правомірною, обґрунтованою, доведеною документально матеріалами справи, та такою, що підлягає задоволенню.

Матеріалами справи спростовані доводи викладені в заяві ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» про припинення провадження у справі в порядку п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з чим вона є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 22, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 190, 328, 334, 392, 509, 526, 560, 626, 629 ЦК України, 193 ГК України, ст.ст. 12, 16, 32, 33, 43, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 4, 7, 9, 18, 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 23.07.1997 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на чотирьох кімнатну квартиру № НОМЕР_3 (сто сімдесят) загальною площею 219,11 кв.м., яка розташована на 23 (двадцять третьому) та 24 (двадцять четвертому) поверхах у першому під'їзді 24-х (двадцяти чотирьох) поверховому житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» (61064, м. Харків, вул. Камська, 1, к. 148, код ЄДРПОУ 31149121) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 23.07.1997 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,50 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя І.П. Жигалкін