Рішення № 39927532, 22.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7717/14 22.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»

Про стягнення 492 807,93 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кучкова Ю.В. представник за довіреністю № 91/2013/12/30-3 від 30.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (далі - відповідач) про стягнення 492 807,93 грн., а саме: 471 739,91 грн. - основного боргу, 16 497,78 грн. - 3% річних та 4 570,24 грн. - збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640034 від 01.02.01., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, зумовило нарахування 3 % річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.14. порушено провадження у справі № 910/7717/14 та призначено її до розгляду на 27.05.14.

В зв'язку неявкою в судові засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 12.06.14. та на 26.06.14. про що судом було прийнято відповідні ухвали.

19.06.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд припинити провадження в даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 123 021,15 грн., в зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем, та, в зв'язку з цим стягнути з відповідача на користь позивача 348 718,76 грн. основного боргу, 16 497,78 грн. - 3% річних та 4 570,24 грн. - збитків від інфляції.

25.06.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд здійснити заміну відповідача на Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс» та розгляд справи проводити без участі повноважного представника Державного комунального підприємства «Житлоремфонд».

В зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці справу № 910/7717/14 призначено до розгляду на 22.07.14.

10.07.14. відповідачем через відділ діловодства суду було повторно подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд здійснити заміну відповідача на Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс» та розгляд справи проводити без участі повноважного представника Державного комунального підприємства «Житлоремфонд».

В судовому засіданні 22.07.14. представник позивача заперечував проти поданого відповідачем клопотання про заміну відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні 22.07.14. клопотання відповідача про залучення до участі в даній справі в якості іншого відповідача Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс», суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Подане відповідачем клопотання обґрунтовано тим, що проводиться реорганізація Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» шляхом припинення та приєднання до Комунального підприємства «Житлорембудсервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

При цьому, за приписом ст. 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника (п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ст. 104 ЦК України особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам.

Стаття 59 ГК України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

У вирішенні питання процесуального правонаступництва суд повинен з'ясувати спосіб припинення діяльності підприємства, оскільки від цього залежать наявність та обсяг прав та обов'язків правонаступника.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Разом з тим, за даними інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру (http://www.irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) судом встановлено, що станом на день розгляду справи Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд» не реорганізовано.

Так, відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин між сторонами та відповідно кореспондуючого обов'язку відповідача здійснити певні дії на користь позивача або утриматись від їх вчинення задля захисту та реалізації прав і законних інтересів позивача, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

Водночас, належним відповідачем у справі може бути лише особа, яка має зобов'язання перед позивачем за обставинами, які є предметом позову. В інших випадках задоволення позову унеможливлюється, оскільки у такого відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем щодо припинення порушення його прав та законних інтересів, оскільки не він є особою, що має відповідати за спірними правовідносинами.

Так, у випадку, коли суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка має відповідати перед позивачем у матеріально-правовому правовідношенні, він за згодою позивача заміняє неналежного відповідача на належного, або ж відмовляє в позові, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

В судовому засіданні 22.07.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви від 19.06.14.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.14. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7717/14.

В судовому засіданні 22.07.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.01. між АЕК «Київенерго» (далі - Постачальник) та Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Ватутинського району міста Києва «Житлоремфонд» (правонаступником якого є відповідач) (далі - Споживач) було укладено Договір № 1640034 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол № 1/2012 від 23.01.12.), Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.08.

Договір № 1640034 від 01.02.01. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).

Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК № 1 оформлений Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, які оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.12.11. по 01.03.14. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення спожитої протягом 01.12.11. по 01.03.14. теплової енергії у гарячій воді згідно Договору було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 123 021,15 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірний період, після звернення 24.04.14. позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/7717/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 123 021,15 грн. підлягає припиненню, а клопотання позивача таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач повному обсязі свого обов'язку по оплаті спожитої теплової енергії в гарячій воді в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

При цьому судом враховано, що Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд» станом на день розгляду справи не реорганізовано, сторону в зобов'язанні (за Договором) змінено не було, а відповідач не позбувся зобов'язань визначених Договором.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню у розмірі 348 718,76 грн., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума за використану теплову енергію за Договором.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 4 570,24 грн. та 16 497,78 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 570,24 грн. - збитків від інфляції, 16 497,78 грн. - 3% річних, що відповідає наданому позивачем обґрунтованому розрахунку.

Відповідачем розмір пред'явлених до стягнення 3% річних та збитків від інфляції не оспорено, контррозрахунку ціни позову не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 123 021 (сто двадцять три тисячі двадцять одну) грн. 15 коп. - основного боргу провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 348 718 (триста сорок вісім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 76 коп. - основного боргу, 16 497 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 78 коп. - 3% річних, 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 24 коп. - збитків від інфляції, 9 856,16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.14.

Суддя Т.М. Ващенко