Постанова № 39926650, 28.07.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/12568/12

Провадження № 1/161/27/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 28 липня 2014 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Борнос А.В.,

за участю секретаря - Ленічева Є.А,

прокурора - Жиліча С.М.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут

Міжнародного Науково-технічного Університету» - Сєтова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ст. 368 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Луцького міськрайонного суду знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ст. 368 ч.3 КК України.

Під час досудового слідства постановами слідчого в ОВС прокуратури Волинської області Лизуна А.С. від 07.06.2012 року, в порядку ст.125, 126 КПК України (в ред.1960 року) було накладено арешт на нежитлове приміщення учбового корпусу в м.Луцьку по вул.Гетьмана Сагайдачного, 6, на приміщення учбового корпусу 645,5 м.кв. в м.Луцьку по вул.Електроапаратній,3, на приміщення гуртожитку в м.Луцьку по вул..Електроапаратній, 3.

В ході судового розгляду представником ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» подано клопотання про скасування арешту на майно - нежитлове приміщення учбового корпусу в м.Луцьку по вул.Гетьмана Сагайдачного, 6, на приміщення учбового корпусу 645,5 м.кв. в м.Луцьку по вул.Електроапаратній,3, на приміщення гуртожитку в м.Луцьку по вул.Електроапаратній, 3, оскільки воно належить на праві власності ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету», що стверджується відповідними судовими рішеннями, що вступили в законну силу. Таким чином, накладено арешт на майно, що не належить обвинуваченій ОСОБА_3 і має наслідком, обмеження правомірної підприємницької діяльності та інших негативних наслідків, які суттєво позначаються на інтересах товариства.

Заслухавши думку прокурора, захисників, підсудних, кожного зокрема, які заперечували щодо зняття арешту з вищевказаного майна, оскільки таке питання повинно вирішуватись в порядку ст.324 КПК України (в ред.1960 року), при постановленні вироку, думку представника законного власника майна, враховуючи наявні матеріали справи та судові рішення, суд приходить до висновку, що дане клопотання підлягає до задоволення.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищається судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Згідно ст.8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог ст.29 КПК України (в ред.1960 року) при провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов»язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого. На виконання даної вимоги закону, на підставі ст.125, 126 КПК України, слідчим в ОВС прокуратури Волинської області Лизуном А.С., було накладено арешт на майно обвинувачених, в тому числі і на нежитлове приміщення учбового корпусу в м.Луцьку по вул.Гетьмана Сагайдачного, 6, на приміщення учбового корпусу 645,5 м.кв. в м.Луцьку по вул.Електроапаратній,3, на приміщення гуртожитку в м.Луцьку по вул.Електроапаратній, 3.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Судовими рішеннями (постанова господарського суду Волинської області від 03.08.2012 року, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року, постанова Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року; постанова господарського суду Волинської області від 28.08.2012 року, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року, постанова Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року), які набрали законної сили, визнано, відповідно, за ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» право власності на житлове приміщення, розташоване за адресою - м.Луцьк, вул.Г.Сагайдачного, 6, зобов»язано ТОВ «Освіта-Плюс» звільнити його та повернути товариству, а також - за ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» право власності на житлове приміщення, розташоване за адресою - м.Луцьк, вул.Електроапаратна, 3, витребувано з чужого незаконного володіння - ТОВ «Освіта-Плюс» та виселено останнє з даного нежитлового приміщення. Таким чином, накладення арешту та утримання нерухомого майна буде продовжуватись без будь-яких законних підстав, оскільки згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України», будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, оскільки відсутнє пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти. Як встановлено в даний час, вищевказане майно не належить обвинуваченій, а тому і відсутні законні підстави для його продовження, оскільки таке рішення може тлумачитись недобросовісним, свавільним та таким, що порушує норми чинного національного та міжнародного законодавства.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи викладене, зважаючи на норми Конституції України, рішення Європейського Суду з прав людини, ст.2 КПК України, згідно якого завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суд приходить до висновку про необхідність зняття арешту з майна, вказаного у клопотанні, що не належить обвинуваченій ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 41, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 125, 126, 273, 296 КПК України (в ред.1960 року), -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Зняти арешт, накладений згідно постанов слідчого в ОВС прокуратури Волинської області Лизуна А.С. від 07.06.2012 року, на майно, що належить на праві власності ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету»:

- нежитлове приміщення учбового корпусу в м.Луцьку по вул.Гетьмана Сагайдачного, 6,

- приміщення учбового корпусу 645,5 м.кв. в м.Луцьку по вул.Електроапаратній,3,

- приміщення гуртожитку в м.Луцьку по вул..Електроапаратній, 3.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб з моменту її проголошення.

Г О Л О В У Ю Ч И Й: