Рішення № 39924460, 28.07.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5884/13-ц

Провадження № 2/591/48/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2014 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Біріної Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія", приватне акціонерне товариство „Екологічна страхова компанія" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач свої уточнені вимоги мотивує тим, що 31.12.2011 року о 11-10 год. на трасі Суми -Краснопілля - Богодухів 44 км + 300 м сталося зіткнення автомобілів ВАЗ 21112 р.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3 та ВАЗ 21063 , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Обставини ДТП встановлені судом, про що винесена постанова Зарічного районного суду м. Суми від 31.02.2012 року, в якій вказано, що ОСОБА_3 винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, та вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 18.11.2013 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 3400 грн. Внаслідок ДТП позивачам завдана майнова шкода у зв'язку з пошкодженням належного їм автомобіля та завданням тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_2 Крім того, позивачі зазнали моральної шкоди, яку просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 в сумі 20 000 грн. на користь ОСОБА_1 та в сумі 50 000 грн. на користь ОСОБА_2 а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивачів підтримала уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав ступінь вини обох водіїв транспортних засобів учасників ДТП рівною, тому просив в задоволенні позову відмовити.

Від співвідповідача ПрАТ „Страхове товариство „Гарантія" надішло письмове заперечення проти позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 31.12.2011 року о 11-10 год. на трасі Суми -Краснопілля - Богодухів 44 км + 300 м сталося зіткнення автомобілів ВАЗ 21112 р.н. НОМЕР_4 ", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 та ВАЗ 21063 , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 31.02.2012 року (а.с.10).

Згідно з вироком Краснопільського районного суду Сумської області від 18.11.2013 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 3400 грн. Цим вироком суду, що набрав законної сили, встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, внаслідок порушення ним вимог п. 12.1, 2.3 б Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритої травми грудної клітини та перелому 7-8 ребер зліва. Невідповідність вимогам п. 12.1 ПДР України в діях водія ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням ДТП. (а.с.149-150).

Зазначеним вироком суду також встановлено, що під час даної ДТП ОСОБА_1 також порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п. 12.3, негайно не вживши заходів до зменшення швидкості руху, виявивши небезпеку для руху - зустрічний автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_3, який втратив керування. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито постановою суду від 14.06.2013 року на підставі ст.284 ч. 1 п.7 КПК України.(а.с.149).

Транспортний засіб ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_4, належить ОСОБА_3, а ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 - позивачу ОСОБА_1 Зазначені факти підтверджуються копією свідоцтва про реєстрацію та не заперечуються сторонами (а.с.8,9).

Позивач ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим витрачено на лікування 600 грн., що підтверджується виписками з медичного закладу та копіями платіжних документів. (а.с.22-34).

Внаслідок ДТП автомобіль, що належить позивачеві, зазнав механічних ушкоджень, що підтверджується звітом про незалежну експертну оцінку та постановою суду. Згідно із звітом № 173/2012 від 06.02.2012 року вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 Автомобіля складає 11949 грн. 77 коп., втрата товарної вартості - 8643 грн. 56 коп. Ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21063 станом на 31.01.2012 р. складає 13 415 грн. 50 коп. (а.с.12-21).

Отримання механічних пошкоджень автомобілем, належним позивачу ОСОБА_1 за зазначених обставин підтверджується також довідкою про дорожньо-транспортну пригоду. (а.с.35).

Після ДТП ОСОБА_1 за спільною домовленістю передав свій пошкоджений транспортний засіб ОСОБА_3, і, як встановлено в судовому засіданні, автомобіль до цього часу знаходиться у відповідача, що підтверджується довіреністю на право розпоряджатися цим транспортним засобом.

Транспортний засіб ВАЗ 21112 р.н. НОМЕР_4, застраховано ОСОБА_3 в ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія", в порядку загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності, що підтверджується Полісом № АА/0348819. (а.с.82).

Порядок та умови відшкодування шкоди встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. До збитків, зокрема, відносяться витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність застрахованої за договором особи, визнається страховим випадком.

У ч. 22.1 ст. 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. При визначенні розміру відшкодування слід керуватися норами глави 67 ЦК України, тому розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобові, визначається, виходячи з вартості його відновлювального ремонту.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідач у порушення ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у встановлений законом триденний строк не повідомив страхову компанію про страховий випадок та не надав суду доказів здійснення ним такого повідомлення, що позбавило його права вимоги застосувати положення ст. 1194 ЦК України й на страховика покласти обов'язок відшкодувати за нього шкоду.

В судовому засіданні встановлено, що власник ВАЗ 21112 р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, в трьохденний строк не повідомив страховика про настання страхового випадку. Доказів на спростування цих фатів відповідач суду не надав.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 оплатив позивачці ОСОБА_2 витрати на лікування, пов'язане з ДТП та добровільно відшкодував 2000 грн. в якості компенсації за завдану їй моральну шкоду. Цей факт підтверджується квитанцією (а.с.138).

Таким чином, враховуючи положення наведених нормативних актів, та на підставі аналізу зібраних у справі доказів, відшкодуванню на користь позивача підлягає майнова шкода в розмірі, визначеному експертним дослідженням, з урахуванням ступеню вини обох учасників ДТП. Цей збиток повинен відшкодувати ОСОБА_3, оскільки встановлено, що він є власником джерела підвищеної небезпеки, і хоча належний йому транспортний засіб був застрахований на момент пригоди, але в судове засідання не надано доказів про те, що він взагалі звертався до страхової компанії, та про те, що мав місце страховий випадок, суд не вбачає підстав для покладення матеріальної відповідальності на страховика.

При визначенні ступеню вини кожного з учасників ДТП суд виходить з того, що ОСОБА_3 порушив вимог п. 12.1, 2.3 б Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 також порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п. 12.3, негайно не вживши заходів до зменшення швидкості руху, виявивши небезпеку. На думку суду, необхідно врахувати, що ОСОБА_1 рухався по своїй смузі руху, з допустимою швидкістю, без порушення вимог ПДР, в той час як ОСОБА_3 порушивши Правила, виїхав на зустрічну смугу, що і потягло за собою наслідки у виді ДТП, і саме після цього ОСОБА_1 допустив невідповідність в своїх діях, як водія, Правилам дорожнього руху, оскільки не встиг своєчасно зреагувати в даній дорожній ситуації. Виходячи з цього, на думку суду, вина водія ОСОБА_1 та ОСОБА_3, розподіляється в співвідношенні відповідно 30% та 70%.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди на користь позивачів, суд виходить з наступного. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає доведеним факт її заподіяння позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 внаслідок винних протиправних дій водія - відповідача ОСОБА_3 Моральна шкода, завдана позивачу ОСОБА_1 у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, полягає в тому, що протягом тривалого часу (більше року) позивач позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, що створює певні незручності, порушило звичний життєвий уклад. Крім того, у зв'язку з цим, він зазнав стрес, змушений звертатися в суд. ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, тривалий час проходила лікування, все це негативно вплинуло на стан її здоров'я і самопочуття. Тобто наявний як факт заподіяння моральної шкоди внаслідок винних протиправних дій відповідача, так і причинний зв'язок між ними.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує ступінь моральних страждань, їх тривалість та негативні наслідки, виходить із засад розумності та справедливості. Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов в цій частині та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1, пропорційно ступеню вини кожного водія, 700 грн., та користь ОСОБА_2, з урахуванням суми, відшкодованої раніше, 800 грн. Матеріальні збитки ОСОБА_2 відшкодовані відповідачем повністю. В іншій частині позову щодо стягнення моральної шкоди відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Таким чином, в задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про майнову шкоду в загальному розмірі 11 949,77 грн. необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 70% від вказаної суми - 8304 грн. 84 коп. на відшкодування моральної шкоди - 700 грн., а також витрати на правову допомогу, на яку витрачено 1000 грн., пропорційно ступеню вини - 700 грн. Необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 800 грн., в іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, на користь позивача необхідно стягнути витрати на правову допомогу в сумі, підтвердженій документально, відповідно до договору та квитанції, та з урахуванням ступеню вини водіїв, пропорційно задоволеним вимогам, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне з відповідача на користь держави судові витрати на оплату судового збору в сумі 229 грн. 70 коп.

Керуючись ст. ст.22, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.6, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", ст., ст. 84, 88, 130, 174, 197,224, 209, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити, частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 800 гривень 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 8 364 гривні 84 коп., на відшкодування моральної шкоди 700 гривень 00 коп. та на відшкодування витрат на правову допомогу 700 гривень 00 коп.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат 229 гривень 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою, яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою, яка не брала участі в розгляді справи, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя О.В.Грищенко