Ухвала суду № 39924177, 22.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 липня 2014 року Справа № 910/14045/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрека Б.М.,суддів:Губенко Н.М., Самусенко С.С., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 17.03.2014у справі№ 910/14045/13за позовомПублічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові Зодчі"простягнення 252 380,59 грн., за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Зодчі"доПублічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"простягнення 96 230,08 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Зодчі" про стягнення 187 380,67 грн. пені, 64 999,92 грн. штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Зодчі" звернулось з зустрічними вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" 96 230,08 грн. боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2013 у справі № 910/14045/13 первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2013 у частині задоволення первісного позову щодо стягнення пені скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2013 щодо первісних та зустрічних вимог залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі № 910/14045/13, у якій просить указану постанову скасувати, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 скасувати в частині відмови у стягненні 187 380,67 грн. пені за порушення строків виконання робіт та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2013.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 07.08.2013 у справі № 913/9/13-г, від 27.11.2013 у справі № 5006/3/110/2012, від 27.11.2013 у справі № 5015/6955/11 мотивовано незастосуванням Вищим господарським судом України частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Дослідивши постанови Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі № 910/14045/13 та від 07.08.2013 у справі № 913/9/13-г, від 27.11.2013 у справі № 5006/3/110/2012, від 27.11.2013 у справі № 5015/6955/11 на предмет неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж самої норми матеріального права, а саме частини четвертої статті 231 ГК України, колегія суддів встановила відсутність у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі № 910/14045/13, про перегляд якої просить заявник, посилання на вказану заявником норму матеріального права.

Так, у постанові від 17.03.2014 у справі № 910/14045/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені, обґрунтованих позивачем з посиланням на частину другу статті 231 ГК України, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що відповідачем прострочено виконання робіт по договору, проте ні позивач, ні відповідач не відносяться до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а тому до спірних правовідносин частина друга статті 231 ГК України щодо стягнення зазначеної штрафної санкції не застосовується.

Водночас у постановах від 07.08.2013 у справі № 913/9/13-г, від 27.11.2013 у справі № 5006/3/110/2012 та від 27.11.2013 у справі № 5015/6955/11 щодо стягнення пені суди виходили з частини четвертої статті 231 ГК України, якою передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У постанові від 07.08.2013 у справі № 913/9/13-г суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо стягнення пені, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що доказів на підтвердження того, що відповідач приступив до виконання підрядних робіт з 05.04.2012, зокрема, акту - допуску, передбаченого умовами договору не надано, а тому підрядник за несвоєчасне виконання робіт має сплатити пеню, передбачену умовами договору, у розмірі 0,1% від договірної ціни за кожен прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

У постанові від 27.11.2013 у справі № 5006/3/110/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення пені, передбаченої умовами договору, з огляду на те, що відповідачем порушено строки виконання робіт, передбачених умовами додаткових угод.

У постанові від 27.11.2013 у справі № 5015/6955/11 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення пені, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що роботи згідно договору виконані та здані підрядником з порушенням строку їх виконання встановленого умовами договору. Також суд касаційної інстанції погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 231 ГК України, з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім того, посилання заявника на незастосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 231 ГК України не відповідає приписам пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОАЗОТ" у допуску справи № 910/14045/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Б. Грек Судді Н. Губенко С. Самусенко Л. Стратієнко М. Черкащенко