Ухвала суду № 39923932, 22.07.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/340/14

Справа № 686/8506/14-к Головуючий в 1-й інстанції Вітушинська О.О.

Категорія: ухвала про повернення

обвинувального акту Доповідач Ващенко С.< П >.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2014 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Кобріна І.Г., Козачка С.В.,

з участю секретаря Слюсар О.А.,

прокурора Галайка О.М.,

представника

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 29 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12013240000007407 щодо ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, повернуто прокурору Хмельницької області.

Своє рішення суд мотивував тим, що, обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки викладене у ньому обвинувачення є неконкретним, цивільний позов ПАТ „Промінвестбанк" до обвинувального акту не доданий, що позбавляє ОСОБА_2 ефективно захищатися від висунутого їй обвинувачення.

Зокрема, суд виходив з того, що згідно з викладеними в обвинувальному акті фактичними обставинами кримінального правопорушення ОСОБА_2, перебуваючи, відповідно до наказу №2554-к від 16.08.2012 р. ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", на посаді менеджера з обслуговування клієнтів відділу роздрібного бізнесу обласного відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Хмельницький, а з липня 2011 р. по 16.08.2012 р. - на посаді старшого економіста сектору обслуговування операційного управління цього ж банку, будучи службовою особою, відповідно до службових обов'язків була наділена повноваженнями щодо оформлення договорів банківського вкладу та рахунку, забезпечення проведення ідентифікації та вивчення клієнтів у відповідності до вимог законодавства України та внутрішніх нормативних документів банку, забезпечення дотримання правил обміну електронними документами з Департаментом платежів, клієнтів банку, та будучи наділеною правом одноосібного, контрольного, першого або другого підпису, згідно з процедурами надання прав підписання документів банку, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, шляхом зловживання повноваженнями відповідно до займаного службового становища, маючи доступ до відомостей про клієнтів та їх рахунки у ПАТ „Промінвестбанк", заволоділа коштами банку, які були прийняті банком від вкладників та зараховані на депозитні рахунки. Фактично ж, за змістом обвинувального акту, обвинувачення ОСОБА_2 за ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191 КК України полягає в тому, що у певні дні та часи, вона шляхом підробки підписів ряду вкладників в заявах на видачу готівки отримала в касі обласного відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Хмельницький, що по вул. Театральній, 13, кошти, які були отриманні банком від вкладників та зараховані на депозитні рахунки. При цьому в обвинувальному акті не зазначено: чим саме передбачені службові обов'язки ОСОБА_2; в чому полягало зловживання нею своїми повноваженнями відповідно до займаного становища; яким чином (час, місце, спосіб) вона заволоділа коштами ПАТ „Промінвестбанк", та чому саме коштами останнього, оскільки такі були прийняті банком від вкладників та зараховані на їх депозитні рахунки.

Суд також зазначив в ухвалі, що з обвинувального акту не убачається, що вказані дії вчинені саме службовою особою, крім того, з обвинувачення не зрозуміло, хто є потерпілим від таких дій ОСОБА_2, а сама по собі підробка підпису вкладників банку в заявах на видачу готівки та отримання її в касі, як зазначено в ухвалі суду, не містить ознак зловживання службовим становищем.

За змістом апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення кримінального процесуального закону, прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий судовий розгляд у Хмельницькому міськрайонному суді. При цьому прокурор зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, у ньому наведено детальні відомості про фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає доведеними, після цих відомостей слідує підсумок, який полягає у викладенні правової кваліфікації кожного окремого правопорушення з посиланням на статтю і її відповідну частину та у точному формулюванні об'єктивної сторони кримінального правопорушення і його кваліфікуючих ознак. Вказує на те, що не направлення разом з обвинувальним актом цивільного позову, який під розписку вручено обвинуваченій, не є свідченням того, що сам обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, і не є підставою для його повернення прокурору. На думку апелянта, ухвала суду є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з посиланням на зазначені у ній доводи, пояснення представника банку, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченої та її захисника, на думку яких доводи апелянта є не обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За змістом цієї норми закону фактичні обставини та формулювання обвинувачення повинні бути викладені з урахуванням вимог ст.ст. 91 і 374 КПК України, якими визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та що має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, при цьому фактичні обставини та формулювання обвинувачення не повинні суперечити один одному.

Виходячи із змісту вимог ч.2 п.5 ст.291, ст.ст. 91 і 374 КПК України в сукупності та диспозицій ч.ч.2, 3, 4 і 5 ст.191 КК України в обвинувальному акті при викладенні обвинувачення у вчиненні передбачених у них кримінальних правопорушень в обвинувальному акті повинні бути наведені і конкретні обов'язки обвинуваченої особи, якими вона зловживала, і нормативний акт, яким ці обов'язки визначені. Адже відповідно до ч.3 п.1 ст.42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а згідно з ч.3 п."а" ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, має якнайменше право бути детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї.

Однак, як видно з обвинувального акту, виклад у ньому фактичних обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191 КК України, є неповним та суперечить формулюванню обвинувачення. Не дивлячись на те, що ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень до і після 16.08.2012 р., тобто, коли вона працювала на різних посадах, в обвинувальному акті не зазначено ні нормативних актів, якими було визначено її конкретні службові обов'язки на відповідних посадах до 16.08.2012 р. та після цієї дати, ні того, у чому саме полягало і як пов'язане зловживання нею конкретними обов'язками з підробкою підпису вкладників. В обвинувальному акті також не конкретизовано, де, коли, у який спосіб та за яких обставин підроблялися підписи, кому саме ОСОБА_2 пред'вляла підроблені документи, хто і чому на підставі цих підроблених документів видавав їй готівку, та чому підробка обвинуваченою підписів вкладників на документах, які давали право на отримання коштів з їх депозитних рахунків в касі банку, кваліфіковано за відповідними частинами ст.191 КК України, як не конкретизовано й те, чому її діями збитки заподіяні саме ПАТ „Промінвестбанк", якщо вона, як зазначено в обвинувальному акті, отримувала і заволодівала коштами, які були зараховані на депозитні рахунки клієнтів.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення прокуророві обвинувального акта, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу.

Вручення ж обвинуваченій цивільного позову під розписку, на що є посилання в апеляційній скарзі, не звільняє слідчого і прокурора від обов'язку виконати вимоги ч.4 ст.291 КПК України, відповідно до яких до обвинувального акту, крім іншого, додається і цивільний позов, якщо він був заявлений під час досудового розслідування. До того ж не додання цивільного позову не було визначальною підставою для повернення обвинувального акта прокуророві і на правильність рішення суду не впливає.

Отже колегія суддів уважає доводи прокурора необґрунтованими і підстав для скасування ухвали суду в межах апеляційної скарги не убачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 29 травня 2014 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12013240000007407 щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Ващенко С.Є