Постанова № 39923811, 22.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 року Справа № 904/2466/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

секретар судового засідання: Малик С.О.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєва -Агро"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2466/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО", м. Обухів, Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєва-Агро", с. Савро, П'ятихатський район, Дніпропетровська область

про стягнення 90 717,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2466/14 (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАПАЄВА-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" суму основного боргу - 44 478,05 грн., 13 351,99 грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 3 685,58- пені, судовий збір у сумі 1 238,89 грн.

Вимоги про стягнення пені задоволено судом частково, з огляду на положення п.6 ст.232 ГК України.

В задоволенні вимог про стягнення штрафу позивачу відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №230-ДН від 11.06.2012 року в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, що є порушенням положень ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України; правом позивача на стягнення пені відповідно до п.7.2.1 договору в межах передбаченого п.6 ст.232 ГК України шестимісячного терміну та правом на стягнення відсотків за користування товарним кредитом згідно п.2.8 додатку №1 до договору.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставини справи, неналежну оцінку доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача у судовому засіданні 08.07.2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №230-ДН від 11.06.2012 року на умовах товарного кредиту (надалі - договір).

Позивач, як постачальник, за умовами вказаного договору зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, вказані в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором і поставив відповідачу продукцію на загальну суму 44 478,05 грн., що підтверджується видатковими накладними № 7564 від 11.06.2012 року, №7647 від 13.06.2012 року, №7796 від 18.06.2012року, які наявні в матеріалах справи.

Апелянт факт отримання товару не спростував, доказів його оплати не надав.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення відповідачем вимог договору та положень ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, що є підставою для стягнення заборгованості.

Відповідно до додатку № 1 до договору, покупець проводить оплату вартості (ціни) товару до 30.09.2012 року.

За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до договору (п.2.8).

Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно. До 5 числа місяця наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання - передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару покупцем в додатку №1 до даного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення договору та приписи чинного законодавства, позивач правомірно розрахував, а суд стягнув відсотки за користування товарним кредитом в сумі 13 351,99 грн.

Згідно п.7.2.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом, покупець:

а) сплачує за кожний день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

в) сплачує на користь постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Доводи апелянта щодо відсутності його вини в порушенні зобов’язання на час розгляду позову судом першої інстанції не були доведені належними та допустимими доказами.

Суду апеляційної інстанції відповідач також не довів, яким чином показники його виробничої діяльності вплинули на належне виконання ним зобов’язань за договором з відповідачем.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності на вимоги про стягнення пені, то оскаржуване судове рішення обґрунтовано в цій частині належним чином, а саме положеннями п.3 ст.267 ЦК України.

Згідно даної норми, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява відповідачем не подавалась, а тому в суду були відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

При цьому розрахунок стягнутої на користь позивача пені судом проведено правомірно, з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України, за яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Не вбачає колегія суддів і порушень судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд спору за відсутності відповідача. З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2014 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи з поважної причини. Однак відповідних доказів в обґрунтування клопотання відповідач не надав.

Відповідно до ст.69 ГПК України строк для вирішення господарського спору - не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви.

Відповідно до ст.77 ГПК України суд першої інстанції не мав підстав для відкладення розгляду спору, зокрема за відсутності доказів поважності причин неявки представника відповідача до судового засідання.

Аналогічною є поведінка відповідача при розгляді його апеляційної скарги, що на думку колегії суддів, свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та уникнення від виконання законного та обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи, що апелянт не спростував висновки оскаржуваного ним судового рішення, підстав для задоволення його апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2466/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 28.07.2014 року.