Рішення № 39923796, 21.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р.Справа № 922/2341/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Великобурлуцького району Харківської області в інтересах держави в особі 1. Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Великий Бурлук 2. Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, м. Вовчанськ 3. Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, с. Новоолександрівка третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державна екологічна інспекції у Харківській області, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Новоолександрівка про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення коштів в сумі 78 931,78 грн. за участю :

прокурора: Зливка К.О., посв. № 013773 від 06.12.2012 р.

представник позивача-1: не з'явився

представник позивача-2: не з'явився

представник позивача-3: не з'явився

представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сосіна І.О., за дов. від 08.01.2014 р.

представник відповідача: не з'явився

за відсутності клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Великобурлуцького району Харківської області в інтересах держави в особі Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (позивач 1), Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (позивач 2), Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області (позивач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, - Державна екологічна інспекції у Харківській області, звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 112 га., яка розташована на території Приколотнянської та Підсереднянської сільських рад Великобурлуцького району, Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району за межами населених пунктів та повернути її у державну власність; стягнення коштів за самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 112 га., яка розташована на території Приколотнянської та Підсереднянської сільських рад Великобурлуцького району Харківської області, Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів в розмірі 78 931,78 грн., а також просив суд покласти на відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач самовільно зайняв вказану вище земельну ділянку, у зв'язку з чим вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24.12.2013 р. (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.03.2014 р.) його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю) та накладено штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів дожів громадян. Вказаним вироком встановлено, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем відповідної земельної ділянки державі заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 78 931,78 грн. Такий розрахунок шкоди було здійснено Державною екологічною інспекцією в Харківській області.

Ухвалою суду від 16 червня 2014 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державну екологічну інспекцію у Харківській області.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Прокурор в судових засіданнях підтримував позовні вимоги в повному обсязі, в судовому засіданні 21 липня 2014 року просив суд долучити до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ 25017 від 21 липня 2014 року), яку суд долучив до матеріалів справи.

Позивачі своїх уповноважених представників в судові засідання не направляли, про причини неявки суд не повідомляли.

Представник третьої особи в судових засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в судові засідання не направляв, витребуваних судом документів не надавав, про причини неявки суд не повідомляв, свою правову позицію з приводу позовних вимог до суду також не надав.

Розглянувши заяву прокурора про уточнення позовних вимог, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінює її як заяву про зміну редакції позовних вимог, яка не стосується будь-яких зміни щодо суті справи (зокрема, зміни предмету, підстав або розміру позовних вимог тощо).

Так, у позовній заяві прокурор просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 112 га. В заяві про зміну редакції позовних вимог прокурор конкретизує розмір кожної із земельних ділянок, належної кожному з позивачів окремо.

Таким чином, прокурор просить суд з урахуванням вимог позовної заяви та заяви про зміну редакції позовних вимог, зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 112 га, з яких 80,52 га Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області та 31,48 га Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами населених пунктів на території Приколотнянської селищної ради та Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Враховуючи наведене, а також направлення вказаної заяви 16 липня 2014 року позивачам та відповідачу, незмінність суті позовних вимог, суд приймає до розгляду заяву прокурора про зміну редакції позовних вимог (вх.№ 25017 від 21 липня 2014 року) та продовжує розгляд справи з її урахуванням, не відкладаючи розгляд справи на іншу дату.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу на адреси, визначені в позовній заяві та згідно даних ЄДРПОУ, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Протоколи судових засідань також відображають явку у судові засідання учасників судового процесу.

Окрім того, про обізнаність учасників судового процесу про розгляд даної справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.58-60, 68-70, 89).

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 21 липня 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 616/507/13-к відповідача у даній справі визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197 - 1 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Ухвалою Аппеляційного суду Харківської області від 06 березня 2014 року вказаний вирок суду першої інстанції було залишено без змін.

Таким чином, вирок Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 616/507/13-к набрав законної сили.

Доказів скасування вказаного вироку учасниками судового процесу не надано.

Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 616/507/13-к було встановлено наступні обставини.

Відповідач у даній справі в 2009 році, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, достовірно знаючи, що режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта дає право здійснювати рибогосподарську діяльність та не дає право для використання земельної ділянки водного фонду, розташованої на території Приколотнянської та Підсереднянської сільських рад Великобурлуцького району та Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району, загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 112 га., у порушення вимог ст.ст.125,126, п.«б» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності, постійного користування чи оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а громадяни та юридичні особи несуть встановлену законом відповідальність, у тому числі кримінальну, за самовільне зайняття земельних ділянок, усвідомлюючи відсутність у нього права на земельну ділянку, не набувши права власності або права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, самовільно зайняв та використовував земельну ділянку, загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 112 га. для ведення господарювання з 2009 року, внаслідок чого державі заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 78 931 грн. 78 коп., відповідно розрахунку, складеного Державною екологічною інспекцією в Харківській області № 237 від 17.10.2012 року, який підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 4639 від 20.06.2013 року.

Як стверджує прокурор та позивачі, відповідач у даній справі досі не відшкодував вказану вище матеріальну шкоду в розмірі 78 931 грн. 78 коп. та не звяльнив зайняті земельні ділянки, що і зумовило звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Як зазначено вище, вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 616/507/13-к встановлено факт самовільного зайняття відповідачем у даній справі земельних ділянок позивачів загального розміру 112 га, а також спричинення державі внаслідок таких дій матеріальної шкоди на загальну суму 78 931 грн. 78 коп. (суми коштів, які є предметом спору у даній справі).

Згідно частини 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

Таким чином, обставини завдання державі матеріальної шкоди в розмірі 78 931 грн. 78 коп. внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок позивачів загального розміру 112 га (з яких 80,52 га Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області та 31,48 га Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами населених пунктів на території Приколотнянської селищної ради та Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області) мають преюдиціальне значення та не потребують додаткового доказування у даній справі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2014 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються і відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази звільнення самовільно занятих земельних ділянок позивачів, а також докази сплати завданої внаслідок таких дій шкоди в повному обсязі або частково.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки позивачів на загальну площу 112 га, а також щодо стягнення з відповідача завданої ним державі матеріальної шкоди в розмірі 78 931 грн. 78 коп. є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у справі, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Так, витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, з одночасними позовними вимогами немайнового (про зобов'язання відповідача повернути першому позивачу 80,52 га земельної ділянки та про зобов'язання відповідача повернути другому позивачу 31,48 га земельної ділянки) та майнового характерів (про стягнення шкоди), покладаються на відповідача в розмірі 4263,00 грн., у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 13 Конституції України, ст.ст. 22, 1116, 1192 ЦК України, ст.ст. 175, 225 ГК України, ст.ст. 59, 112, 122, 124, 156,157 Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 29, 33-34, 35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 112 га та повернути державі в особі: земельну ділянку площею 80,52 га Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами населених пунктів на території Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області та земельну ділянку площею 31,48 га Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами населених пунктів на території Приколотнянської селищної ради та Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) кошти, за самовільне зайняття емельної ділянки площею 112 га, яка розташована на території Приколотнянської та Підсереднянської сільських рад Великобурлуцького району Харківської області, Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів в сумі 78 931 грн. 78 коп. на р/р 33111331700172 Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, УДКСУ у Вовчанському районі Харківської області 37345943, МФО - 851011 для врахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону -околишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства служби України у Харківській області.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод", 61057, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. 50 років комсомолу, буд. 115 (код ЄДРПОУ 25189895) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 4263,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко