Рішення № 39923683, 28.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.14р. Справа № 904/3887/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Богуславська сільгосптехніка", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт. Ювілейне

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Дорогань О.М., дов. від 31.12.2013 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Богуславська сільгосптехніка", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт. Ювілейне про стягнення штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №13082301 від 23.08.2013 року, щодо оплати за виконані позивачем роботи з переобладнання та модернізації причіпного культиватора шир. захвату 12м. та АВЖУ-2, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 3% річних, пеня та інфляційні.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що позивачем не доведено, що заявлені до стягнення штрафні санкції не враховані в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2014 року по справі №904/156/14. Крім того, в додатку до відзиву від 22.07.2014 року відповідач зазначив, що обґрунтованими до стягнення є 149,38 грн. пені, тобто розмір останньої слід зменшити до 2%.

22.07.2014 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму №18).

Суд не вбачає достатньо підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду спору з урахуванням п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ №18 та наявністю в матеріалах справи достатньої кількості документів для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2014 року судом задоволено клопотання позивача про участі представника останнього в судовому засіданні 23.07.2014 року в режимі відеоконференції.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між відкритим акціонерним товариством "БОГУСЛАВСЬКА СІЛЬГОСПТЕХНІКА" (виконавець-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" (замовник - відповідач) укладено договір №13082301 від 23.08.2013 року, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець виконує роботи з переобладнання та модернізації причіпного культиватора шир. захвату 12м. та АВЖУ-2 (далі - роботи).

Відповідно до п.1.1. договору, відомості про комплектуючі та роботи наведені в додатку №1, до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

На підставі п. 2.1. договору, в редакції додаткової угоди від 23.08.2013р., загальна сума договору становить 437 151 гривня 90 копійок.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.

Пунктом 3.2. договору, встановлено порядок оплати - передплата 50% від суми договору - 216625,95 грн., у тому числі ПДВ 36104,32 грн., підлягає сплаті виконавцю у строк до 28 серпня 2013 року.

На підставі п.3.3. договору, в редакції додаткової угоди від 23.08.2013р., сума у розмірі 220 525,90 грн. (у тому числі і ПДВ 36754,32 грн.) оплачується замовником на користь виконавця, у строк до 02.10.2013 року.

По закінченню робіт виконавець надає замовнику акт виконаних послуг на ремонт культиватора 12м. та АВЖУ-2, який повинен бути підписаний замовником при отриманні культиватора та АВЖУ-2 після переобладнання. (п.4.1. договору).

Таким чином, відповідач повинен с платити відповідачу 216 625,95 грн. до 28.08.2013 року та 220 525,90 грн. до 02.10.2013 року.

У зв'язку з порушення строків оплати, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення останньої. Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року , присуджено до стягнення з відповідача 220 525 грн. 85 коп., пеню за період з 29.08.2013 року по 26.12.2013 року у розмірі 7 471 грн. 34 коп., 3% річних за період з 29.08.2013 року по 26.12.2013 року у розмірі 1724 грн. 16 коп., індекс інфляції за жовтень - грудень у розмірі 1324 грн. 92 коп.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.26-27).

Доказів сплати штрафних санкцій сторонами не надано.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

На підставі п.2 додаткової угоди до договору, яким передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання замовник, зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплачених послуг (суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання) за кожен день прострочки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7469,12 грн. за період з 27.12.2013 року по 03.04.2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 24871,80 грн. за період з 27.12.2013 року по 19.05.2014 року та інфляційні в розмірі 12 941,35 грн. з грудня 2013 по травень 2014 року.

Відповідач просив зменшити розмір пені, з посиланням на те, на підставі рішення господарського суду від 04.03.2014 року по справі №904/156/14 вже було присуджено до стягнення 3% річних, пеня та інфляційні, позивач намагається збагатитися за рахунок відповідача, крім того, останній має збитковий фінансовий стан, сума основного боргу була погашена до подачі позову, а позивачу не було заподіяно збитків.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу).

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 23.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості даного випадку, 3% річних, пеня та інфляційні розраховані позивачем з урахуванням оплат відповідача , господарський суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1, код ЄДРПОУ 31682313) на користь відкритого акціонерного товариства "БОГУСЛАВСЬКА СІЛЬГОСПТЕХНІКА" (02121, м. Київ, просп. М..Бажана, 9 Ж, кв.28, код ЄДРПОУ 03744178) пеню у розмірі 7469,12 грн., 3% річних у розмірі 2481,80 грн., індекс інфляції у розмірі 12 941,35грн. та суму судового збору у розмірі 1827 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складно 28.07.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк