Рішення № 39923656, 25.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1849/14 Головуючий в І інстанції Берлімова Ю.Г.

Категорія 27 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 25 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я.При секретарі:Калюжному О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та договору застави, стягнення збитків,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 25.05.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 50160,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 24.05.2013 року. У зв'язку з порушенням боржником зобов'язань за вказаним договором, станом на 21.06.2013 року виникла заборгованість у розмірі 252042,78 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 29981,33 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 85402,12 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом- 8527,20 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 128132,13 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

У ході розгляду справи ОСОБА_5 звернулася із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору вона отримала кредит у розмірі 50160,00 грн. для придбання автомобіля. Умови укладеного договору виконувала належним чином, однак 25.10.2007 року працівниками банку в неї вилучено придбаний автомобіль «ДЕО Нексія», який перебував у заставі на підставі договору від 25.05.2006 року. Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 25.03.2008 року, яке ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.06.2008 року було залишено без змін, позовні вимоги ОСОБА_5 про витребування майна було задоволено та зобов'язано банк повернути вказаний вище автомобіль, в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про дострокове розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет застави - відмовлено. Однак до цього часу рішення суду не виконано та спірний автомобіль відповідачем не повернуто. В зв'язку з чим, позивач просила суд розірвати кредитний договір від 25.05.2006 року та договір застави від 25.05.2006 року, укладений між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк», а також стягнути з відповідача збитки в сумі 19671 грн., які вона сплатила за умовами договору та судові витрати.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення збитків - задоволено.

Кредитний договір № HEІ0AN02190050 від 25 травня 2006 року та договір застави рухомого майна № HEІ0AN02190050 від 25 травня 2006 року укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 - розірвано.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 завдані збитки в сумі 19671 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) гривня, судові витрати за сплату судового збору в сумі 230 (двісті тридцять) гривень.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично банк в односторонньому порядку порушив умови кредитного договору, оскільки ОСОБА_5 належним чином виконувала умови договору кредиту, банк же порушив умови виконання цього договору, позбавивши її автомобіля , незаконно привласнивши належні їй кошти.

Проте погодитись із таким висновком не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №HEI0AN02190050, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 50160,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 24.05.2013 року.

Сторонами не оспорюється, що зазначені умови договору банком виконано та виплачено позичальниці вказану в договорі кредиту суму.

Також з матеріалів справи та доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що між сторонами укладено договір застави від 25.05.2006 року на забезпечення зазначеного вище кредитного договору, предметом застави є автомобіль «ДЕО Нексія», 2005 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 (а.с.61-64).

Сторонами не оспорюється, що 25.10.2007 року у ОСОБА_5 працівниками банку вилучено придбаний нею автомобіль «ДЕО Нексія», який перебував у заставі на підставі договору від 25.05.2006 року.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 25.03.2008 року, яке ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.06.2008 року було залишено без змін, позовні вимоги ОСОБА_5 про витребування майна було задоволено та зобов'язано банк повернути вказаний вище автомобіль, в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про дострокове розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет застави - відмовлено.

Зазначене рішення не було виконано, після чого ОСОБА_5 довіреністю від 17.12.2010 року уповноважила ПАТ КБ «Приватбанк» представляти її інтереси з усіх питань пов'язаних з розпорядженням від її імені (продати, обміняти, здати в оренду, укладати договір позички тощо) транспортним засобом марки «ДЕО Нексія», модель -тип седан, випуску 2005 року, шасі № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.110).

На цій підставі згідно довідки-рахунку 13.03.2012 року автомобіль відчужений за 31500 грн., а кошти зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та наданими в ході апеляційного розгляду меморіальними ордерами (а.с. 5-9, 145-148).

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, банком виконані умови договору кредиту повністю при видачі кредитних коштів позичальнику в обумовленій сторонами сумі та встановлені строки, після чого у позичальника виник обов'язок повернути отриману в кредит суму відповідно до умов договору. Банком нарахована сума заборгованості за діючим договором кредиту, який є дійсним, ніким не оспорений та його дія на період нарахувань, пред'явлених до стягнення, не припинена.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог банку в зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_5 про розірвання договору кредиту. При цьому суд першої інстанції не врахував, що за розірваним договором в судовому порядку зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про його розірвання законної сили, а отже задоволення вимог про розірвання договору не є підставою для невиконання позичальником зобов'язань, що виникли до цього.

Отже, нарахування банком заборгованості за кредитом в сумі 29981,33 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 85402,12 грн., заборгованість по комісії в сумі 41531,73 грн. мають бути повністю сплачені позичальником відповідно до умов договору.

Трирічний строк позовної давності стосовно вимог щодо виконання основного зобов'язання за договором кредиту, судова колегія вважає перерваним при видачі 17.12.2010 року боржником ОСОБА_5 довіреності банку на відчуження автомобіля, який є предметом застави, що відповідно до вимог ст. 264 ЦК України є вчиненням дій позичальником, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Таким чином, при зверненні банку до суду 13.08.2013 року трирічний строк не закінчився.

Разом з тим, позовні вимоги банку про стягнення пені в сумі 128132,13 грн. підлягають задоволенню в межах річного строку позовної давності, передбаченого п.1 ч.1 ст. 258 ЦК України, а отже підлягає до стягнення пеня в сумі 41531,73 грн.

Таким чином, враховуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» частково на загальну суму 164780,43 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 29981,33 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 85402,12 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 8527,20 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 41531,73 грн.

Стосовно позовних вимог про розірвання договорів застави та кредиту і відшкодування збитків судова колегія також не погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання договору застави задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 593 ЦК України застава припиняється у разі реалізації предмета застави, а з матеріалів справи вбачається, що на підставі довіреності банком відчужено заставний автомобіль на забезпечення зобов'язань за договором кредиту.

Правовідносини щодо порядку вилучення автомобіля, що є предметом застави, регулюються договором застави та Законом України «Про заставу», а не кредитним договором, умови якого банк виконав повністю при видачі коштів позичальнику.

Окрім того, враховуючи позицію ОСОБА_5, яка після зобов'язання банка повернути їй вилучений автомобіль, визнала свої зобов'язання перед банком, видала довіреність на відчуження автомобіля, який є предметом застави, а отже, дії банку по вилученню автомобіля, проведені з порушенням вимог закону не можуть вважатися тією істотною умовою, яка б давала підстави для розірвання договору в розумінні вимог ст. 651 ЦК України.

Вимоги щодо відшкодування збитків, з підстав, заявлених у позові, задоволенню не підлягають, оскільки не є збитками сума 19671 грн. сплачена позичальником на виконання зобов'язань за діючим договором кредиту. Окрім того, однією з підстав вимог про відшкодування збитків ОСОБА_5 посилається на невиконання рішення суду про повернення їй заставного автомобіля. Разом з тим, відшкодування шкоди в зв'язку з невиконанням рішення суду стосується правовідносин щодо вчинення державним виконавцем дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення та виходить за межі даного спору.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог банку в розмірі 164780,43 грн. та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення збитків.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», - задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2014 року, - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 164780,43 грн. в рахунок заборгованості станом на 21.06.2013 року за кредитним договором від 25.05.2006 року №НЕІ0АN02190050.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та договору застави, стягнення збитків.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: