Ухвала суду № 39923497, 23.07.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1913/710/12Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 11/789/42/14 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.1 ст.115 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів - Галіян Л. Є., Іващенко О. Ю.,

з участю:

прокурора Зубача А.Л.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 на вирок Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, непрацюючий, громадянин України, освіта середня-спеціальна, неодружений, раніше не судимий згідно ст.89 КК України,

засуджений за ч.1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання 10 (десять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 враховувати з моменту затримання, тобто з 16 червня 2012 року.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області 882 гривні за проведення експертиз.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за вчинений ним за наступних обставин злочин.

Так, в ніч з 15 на 16 червня 2012 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 розпивав спиртні напої. Під час цього між ними на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт.

В ході даного конфлікту, який переріс у бійку, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_2 численні удари руками та ногами у різні частини тіла, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівої брови, крововиливу в праве очне яблучко, забою м'яких тканин переднісся, садна спинки носа, садна ділянки внутрішньо шкірних крововиливів правої та лівої щік із поширенням на підщелепні ділянки, садна лівої кисті, синця та садна лівого коліна.

Після нанесених ударів ОСОБА_2, ОСОБА_4 взяв зі столу ніж та почав погрожувати йому фізичною розправою. Під час цього у ОСОБА_2, який був обурений поведінкою ОСОБА_4, виник злочинний намір на умисне протиправне позбавлення життя останнього.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 16 червня 2012 року близько 04 години, ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у своєму житловому будинку, з метою умисного вбивства ОСОБА_4, пройшов в коридор, де взяв сокиру і тримаючи її в обох руках, з метою реалізації свого умислу на вбивство ОСОБА_4, зайшов в спальну кімнату, де на ліжку перебував потерпілий. Усвідомлюючи можливість заподіяння смерті останньому, умисно наніс обухом та лезом сокири, численні удари в життєво важливі органи ОСОБА_4, а саме по голові, від яких останній закрився кистями обох рук. Після цього ОСОБА_2 помітивши, що ОСОБА_4 більше не намагається чинити опір та не захищається, перестав наносити удари останньому і залишивши сокиру в приміщенні вказаної кімнати, вийшовши із житлового будинку.

В результаті умисних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи, було заподіяно численні тілесні ушкодження, а саме: травму голови, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із просторим руйнуванням кісток склепіння та основи черепа, крововиливами над та під оболонки і у речовину головного мозку, просторового крововиливу у м'які тканини голови, 9-х ран, саден та синця, рану та синець лівої кисті, синець правого променево-зап'ясткового суглобу та синець правої кисті, садно передньої поверхні грудей, синець та садно правої гомілки.

З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 був доставлений у відділ анестезіології та інтенсивної терапії Підгаєцької ЦРКЛ, де о 15 годині 55 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих травм помер.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та постановити новий, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 на ст.118 КК України, обравши йому покарання в межах санкції даної статті.

В обґрунтування поданої апеляції посилається на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а тому кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.115 КК України є невірною, оскільки в його діях є склад злочину передбачений ст.118 КК України. Вказує на те, що ОСОБА_4 погрожував ОСОБА_5, наносив удари в різні частини тіла, спричинив тілесні ушкодження, а тому була реальна загроза життю та здоров'ю останнього, внаслідок чого він перебував у стані необхідної оборони, межі якої перевищив, захищаючись від неправомірного посягання потерпілого на його життя та здоров'я.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 навівши аналогічні мотиви, що й в апеляції захисника, вважає вирок незаконним та просить його скасувати, постановивши новий, яким перекваліфікувати його дії на ст.118 або ст.124 КК України.

Не заперечуючи факту нанесення декількох ударів сокирою в голову потерпілого, одночасно вказує на те, що у нього не було наміру вбити ОСОБА_4 Вказує на те, що потерпілий наніс йому багато ударів по тілу , а він не мав можливості уникнути даного конфлікту і вимушений був захищатися. На думку апелянта його умисел охоплювався заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень з метою захисту від його неправомірного посягання.

Одночасно засуджений ОСОБА_2, не наводячи жодних мотивів чи визначених законом підстав, просить застосувати до нього положення Закону України "Про амністію у 2014 році".

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подані апеляції і просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 ККУ на ст.118 КК України і призначити йому покарання в межах санкції даної статті, а у випадку, якщо суд не знайде підстав для перекваліфікації - пом'якшити призначене місцевим судоми покарання; думку прокурора, який вважає вирок Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_2 законним та обґрунтованим, а покарання обране засудженому таким, що повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного і тому просить залишити його без зміни, відмовивши у задоволенні апеляцій; перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, судова колегія вважає, що подані апеляції задоволенню не підялгають, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.

Зокрема, будучи допитаним в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що бажаючи відімстити ОСОБА_4 за нанесені йому під час конфлікту побої, згадав, що в коридорі його будинку є велика сокира, якою він рубає дрова і взявши її наніс обухом декілька ударів по голові. (т.2 а. с.169)

Ці обставини, відразу ж після вчиненого злочину, ОСОБА_2 повідомив сільському голові с. Гнильче ОСОБА_6 , що останній пояснив під час допиту в якості свідка. (т.2 а. с.171)

Свідок ОСОБА_7, яка працює завідувачкою ФАП с. Гнильче Підгаєцького району, ствердила, що 16 червня 2012 року близько 05 години вона прибула у господарство ОСОБА_2, щоб надати необхідну медичну допомогу ОСОБА_8, про вбивство якого їй повідомив сільський голова. При огляді ОСОБА_4 вона помітила велику рану у передній лівій боковій ділянці голови, яка нагадувала пролом в основу черепа і в потиличній ділянці 2 чи 3 рубаних рани голови. (т.2 а. с.172)

Згідно висновку експерта № 445 від 17 липня 2012 року, який також був предметом дослідження в суді першої інстанції, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлено травму голови у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із просторовим руйнуванням кісток склепіння та основи черепа, крововиливами над та під оболонки і у речовину головного мозку, просторового крововиливу у м'які тканини голови, 9-х ран, саден та синця. (т.1 а. с.129-142)

Вищенаведене експертне дослідження, в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, свідчать про факт застосування насильства ОСОБА_2 до потерпілого ОСОБА_4 таким способом, в такій кількості, з такою локалізацією та силою, як було встановлено досудовим слідством та зазначено в обвинувальному висновку і спростовують його доводи, викладені в апеляційній скарзі, зі змісту якої слідує, що захищаючись від потерпілого він наніс йому лише два удари обухом сокири в голову.

Доводи засудженого ОСОБА_2 щодо відсутності у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_2 наніс багаточисленні удари сокирою в життєво важливий орган потерпілого - голову, про що свідчить відкрита черепно-мозкова травма та наявність дев'яти ран.

Про умисел на вбивство свідчить характер і особливість знаряддя злочину, яке використовувалось для завдання ударів, сила, спрямованість та кількість нанесених ударів, які спричинили просторове руйнуванням кісток склепіння та основи черепа, крововиливи над та під оболонки і у речовину головного мозку, просторовий крововилив у м'які тканини голови.

Твердження засудженого про те, що він діяв у стані необхідної оборони, не можна визнати обґрунтованим.

Статтею 36 КК України передбачено право особи на вчинення дій з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року N 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, тощо.

Під час досудового слідства ОСОБА_5 засвідчив, що, бажаючи помститися ОСОБА_4 за спричинені йому побої, він взяв в коридорі сокиру, підійшов до ОСОБА_4, який сидів на ліжку, та наніс йому декілька ударів цією сокирою по голові. (т.1 а. с.57-61, т.2 а. с.100-104)

Таким чином, тілесні ушкодження ОСОБА_4 ОСОБА_2 наносив тоді, коли фактично посягання потерпілого закінчилось, він не створював для нього в цей час небезпеки і ОСОБА_2, вийшовши з кімнати в коридор, мав можливість уникнути в подальшому продовження конфлікту з ОСОБА_4

Зазначені докази свідчать про те, що обстановка під час вчинення злочинних дій ОСОБА_2 не викликала необхідності застосовувати сокиру для припинення дій потерпілого, які фактично вже припинилися, а потерпілий не вчиняв до засудженого такого небезпечного посягання, від якого слід було захищатись сокирою.

Виходячи з цих обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що засуджений ОСОБА_5, не перебуваючи в стані необхідної оборони, вибравши як знаряддя злочину сокиру та завдавши нею ряд ударів у життєво важливий орган потерпілого ОСОБА_4, діяв з умислом саме на вбивство останнього.

Призначаючи покарання суд врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та вірно дійшов висновку про можливість перевиховання його лише за умови ізоляції від суспільства.

Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання обвинуваченого та недопущення вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням наведеного підстав для зміни чи скасування вироку, про що ставлять питання апелянти, колегія суддів не вбачає.

Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього амністії, то колегія суддів не вбачає підстав до його задоволення.

Підстави, які слугують звільненню особи від відбування покарання, визначено у ст.ст.1-5 Закону України "Про амністію у 2014 році". Означені статті містять імперативну норму щодо звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, за умови наявності визначених законом підстав та умов, що стосується як злочину, за який засуджено, так і безпосередньо особи, до якої може бути застосовано акт амністії.

Разом з тим, жодних підстав для застосування до ОСОБА_2 Закону України "Про амністію у 2014 році" та звільнення його у зв'язку з цим від відбування покарання, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 р.), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" - відмовити.

Судді:

______ ____ _____

Ваврів І.З. Галіян Л.Є. Іващенко О.Ю.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.З. Ваврів