Рішення № 39923400, 21.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1890/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/3207/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 26 21.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Білоконь О.В.,

при секретарі - Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2008 року, яка утворилася станом на 21 березня 2013 року у розмірі 1 643 564 грн. 88 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Також позивач просив виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 31 липня 2008 року, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеній вище сумі і банк відповідно з умовами договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, квартиру загальною площею 60,90 кв.м., житловою площею 33,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь - судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 31 липня 2008 року належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 21 березня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 1 643 564 грн. 88 коп. та банк згідно з Законом України «Про іпотеку» і умовами договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №КІQ0GA00000000009, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 498 090 грн. на наступну цілі: у розмірі 406 290 грн. на споживчі цілі, а також 11700 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 2 640 грн. - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 1950 грн. - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також 91 800 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.7.2. даного договору. Кінцевий термін погашення кредиту 31 липня 2028 року.

В якості забезпечення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 31 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким відповідачі передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності.

При цьому у п. 27 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, зокрема, шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

По справі встановлено, що 13 лютого 2013 року позивач надіслав на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу від 11 лютого 2013 року про усунення порушень кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.6-8).

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість ОСОБА_2 перед банком, яка станом на 21 березня 2013 року становить 1 643 564 грн. 88 коп., з яких: 421 978 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом; 438200 грн. 76 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 86 824 грн. 23 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 618 058 грн. 30 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 78 253 грн. - штраф (процентна ставка).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік згідно із ст. 258 ЦК України щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором нарахована за період з 15 жовтня 2008 року по 21 березня 2013 року (а.с.4-5).

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вказаним позовом до суду 22 квітня 2013 року, а тому колегія суддів вважає, що пеня підлягає стягненню згідно зі ст.258 ЦК України за останні 12 місяців перед зверненням до суду, тобто з 22 квітня 2012 року.

Однак суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України наведених вище вимог закону не врахував, у зв'язку з чим помилково виходив з розрахунку розміру пені з 15 жовтня 2008 року.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що за період з 22 квітня 2012 року по 21 березня 2013 року розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором становить 237 357 грн. 32 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на 21 березня 2013 року підлягає зменшенню з 1 643 564 грн. 88 коп. до 1 262 863 грн. 90 коп.

Також суд першої інстанції, задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, не врахував, що вимоги позивача про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрації правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведення дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки носять ознаки довіреності і не відносяться до повноважень суду, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, суд не звернув увагу на роз'яснення, які містяться у п.42 (абз.1) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно з яким резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду, задовольнивши позов ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не визначив розмір боргу, що підлягає сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Задовольняючи вимоги позову ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем 13 лютого 2013 року направлено на адресу відповідачів вимогу щодо погашення заборгованості по кредитному договору від 31 липня 2008 року та вимогу про добровільне звільнення предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1, однак відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця здня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення увстановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Правовий аналіз вказаних вище норм права вказує на те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

В порушення зазначених вище вимог закону та вимог ст.ст.212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачами не було отримано вимоги про добровільне звільнення спірного жилого будинку, як того вимагає ч.3 ст.109 ЖК УРСР, так як матеріали справи не містять доказів про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у зв'язку з чим суд прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог про виселення, оскільки наявність саме цього доказу свідчило б про наявність порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в позові ПАТ КБ «Приват Банк» про виселення з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 3441 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє позов частково, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідачів на його користь у рівних частинах.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № KIQ0GA0000000009 від 31 липня 2008 року у розмірі 1 262 863 (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 90 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 33,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі по 1720 грн. 50 коп., з кожного окремо.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді