Ухвала суду № 39923137, 21.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА З питань залишення позовної заяви без розгляду

21 липня 2014 року № 813/4417/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача Кульчак І.Є.,

представника відповідача Робейко А.А.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання представника відповідача публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" Робейко Анжели Анатоліївни про залишення без розгляду адміністративного позову Миколаївського районного центру зайнятості до публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Судом розглядається адміністративна справа за позовом Миколаївського районного центру зайнятості про стягнення з публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" виплаченого забезпечення безробітному на суму 34032,42 грн.

В судовому засіданні представником відповідача Робейко А.А. заявлено клопотання про залишення позовної заяви Миколаївського районного центру зайнятості без розгляду у зв'язку із пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

Таке клопотання мотивує тим, що оскільки центром зайнятості ведеться інформаційний обмін з Міндоходів України, УПФ України та іншими державними органами, то позивач міг дізнатись про факт поновлення ОСОБА_3 на роботі з електронного звіту про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 відповідачем, а так як, такий був поданий 19.11.2013 року, то відповідно й з того моменту слід відраховувати строк звернення позивача до суду.

Представник позивача проти даного клопотання заперечила, зазначила, що про поновлення ОСОБА_3 на роботі позивач дізнався з моменту, коли ОСОБА_3 звернувся до центру зайнятості про взяття його на облік. А саме, позивачу з трудової книжки ОСОБА_3, яка була пред'явлена останнім позивачу 31.03.2014 року при зверненні із заявою про надання статусу безробітного, та поданого ним 14.04.2014 року копії наказу про поновлення його на роботі від 17.10.2013 року №525, стало відомо, що такий був поновлений на роботі. Щодо твердження відповідача про те, що позивач мав дізнатись про поновлення ОСОБА_3 на роботі з моменту отримання звіту про нарахування йому заробітної плати, зазначив, що оскільки ОСОБА_3 на момент його поновлення не перебував на обліку як безробітний, то відтак і обов'язку бути обізнаним про факт поновлення ОСОБА_3 на роботі у позивача не було, а й більше того, додав, що зі звіту про нарахування заробітної плати не могла вбачатись така інформація.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що в задоволені клопотання слід відмовити, виходячи з наступних норм законодавства та обставин справи.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала, що передбачено ст. 100 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_3 перебував на обліку позивача як безробітній з 05.04.2012 року по 11.06.2013 року.

З витягу з наказів про прийняття рішення по ОСОБА_3 вбачається що згідно наказу від 11.06.2013 року №НТ130611 знятий з обліку у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати про прийняття рішення про таке відвідування.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14.10.2014 року ОСОБА_3 поновлено на роботі.

Наказом від 17.10.2013 року №525 «Про поновлення на роботі» на виконання рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14.10.2014 року ОСОБА_3 поновлено на посаді вантажника цементу в залізнично-пакувальний цех з 28.03.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, то ОСОБА_3 фактично з 11.06.2013 року по дату поновлення, а саме по 17.10.2013 року не перебував на обліку центру зайнятості як безробітній.

А відтак, на переконання суду, факт подання 19.11.2013 року відповідачем звіту про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 за місяць жовтень, не є тією обставиною, що могла б свідчити про те, що ОСОБА_3 поновлений на посаді за рішенням суду, оскільки по-перше з такого звіту як і не вбачається, що такий поновлений, так і по-друге, дана обставина не є тією обставиною, що породжувала обов'язок у позивача відстеження інформації по ОСОБА_3 як особі, що поновлена на роботі і, що такому почалось нарахування заробітної плати, що є умовою для припинення виплат йому як безробітному, оскільки ОСОБА_3, як встановлено судом, з 11.06.2013 року по дату поновлення, а саме 17.10.2013 року не перебував на обліку центру зайнятості як безробітній, а відтак контроль згідно ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за правильністю витрат на випадок безробіття за ОСОБА_3 позивач, не повинен був вести.

А тому, на переконання суду, саме моментом, коли позивач дізнавсь про те, що ОСОБА_3 поновлений на посаду, є момент, коли останній звернувся з заявою до позивача про взяття його на облік та 14.04.2014 року надав позивачу копію наказу від 17.10.2013 року №525 «Про поновлення на роботі» за рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14.10.2014 року.

Згідно з положеннями ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях про можливість позивача дізнатись про поновлення ОСОБА_3 на роботі, та не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами, в той час як, позивач суду надав беззаперечні докази в спростування позиції відповідача, а відтак доводи відповідача про причини пропуску позивачем строку звернення відхиляються судом, так як доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

Суд згідно ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представник відповідача Робейко А.А. на підтвердження заявленого клопотання про пропущення позивачем строку звернення до суду належним та допустимими доказами не зміг довести факт того, що позивач дізнався про порушення свого права раніше, ніж про це зазначив у поданому позові, то за таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а саме підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" Робейко Анжели Анатоліївни про залишення без розгляду адміністративного позову Миколаївського районного центру зайнятості до публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" про стягнення коштів, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після постановлення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.07.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.