Рішення № 39921344, 21.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/268/14-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В.Провадження № 22-ц/780/4187/14 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 1 21.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Білоконь О.В.

при секретарі Бевзюк М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Ставищенської селищної ради Київської області, відділу Держземаганства України в Ставищенському районі Київської області, треті особи: Ставищенське житлово-комунальне підприємство, ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на землю, скасування рішень Ставищенської селищної ради, відновлення меж земельної ділянки, встановлення обмежень (земельного сервітуту), стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

встановила :

Позивачі звернулися до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 22.10.2002 року за договором дарування, посвідченим державним нотаріусом і зареєстрованим за №1987 від 07.11.2002 року Білоцерківським БТІ, вони набули від дарителя ОСОБА_6 у спільну часткову власність житловий будинок та господарські будівлі на присадибній земельній ділянці площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 Київської області. Зазначали, що згідно архівного витягу з рішення виконкому Ставищенської селищної ради від 27.11.1996 року батьку дарителя ОСОБА_6 ОСОБА_7 було надано для приватизації земельну ділянку площею 0, 08 га за зазначеною вище адресою. Межі вказаної земельної ділянки з моменту її набуття не змінювались. Територія присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Київської області по периметру була огороджена дерев'яним парканом. На момент вчинення договору дарування і після нього вона не змінювалась. Їх сусідом по суміжній земельній ділянці за вказаною адресою виявився ОСОБА_8 (батько відповідача по справі ОСОБА_4.). В 2010 році ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_1 з проханням підписати акт узгодження меж по їх спільній межі - дерев'яному паркану. На це вона погодилась, проте наголосила, що є не єдиним власником і користувачем будинку та ділянки по АДРЕСА_1, співвласником є також її онука ОСОБА_2, інтереси якої представляє її мати. Згодом ОСОБА_8, без їх згоди та пояснень, розібрав існуючий дерев'яний розподільчий паркан, відгородивши ним же впоперек частину їх земельної ділянки з площі 0, 08 га, якою вони користувались з часу її набуття у 2002 році. Таким чином, їх частина земельної ділянки з городиною відійшла до сусідньої суміжної ділянки по АДРЕСА_2 (власник - відповідач по справі ОСОБА_4.). Майже відразу після захоплення, ОСОБА_4 збудувала на їх бувшій земельній ділянці гаражне приміщення. Звернувшись до Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області і до Ставищенської селищної ради вони дізнались, що власником двох земельних ділянок по АДРЕСА_2 в смт. Ставище на підставі державних актів серії ЯК №386360 від 03.08.2010 року реєстраційний №011095500590 на площу 0,15 га та державного акту серії ЯК №196680 від 27.10.2010 року реєстраційний №011095500780 на площу 0,526 га є відповідачка ОСОБА_4. В подальшому було встановлено, що рішенням 46-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради №1166 від 21.04.2010 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності громадян на земельні ділянки без виділення часток з розподілом: ОСОБА_5 - 0,10 га, з них: для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,075 га, для особистого селянського господарства - 0,025 га; ОСОБА_4 - 0,10 га, з них: для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,075 га, для особистого селянського господарства - 0,025 га., а рішенням 47-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради №1204 від 19.05.2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 в смт. Ставище загальною площею 0, 2026 га, з них - 0,15 га для обслуговування житлового будинку і 0,0526 га для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, як стало відомо позивачам, раніше, рішенням 10-ї сесії 24-го скликання Ставищенської селищної ради №186 від 27.02.2004 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадян, які набули право власності на будівлі і споруди, зокрема ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0,085 га; ОСОБА_4 (тепер ОСОБА_4.) по АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0, 085 га (разом - 0,17 га) на підставі договору дарування житлового будинку №823409 від 31.01.2003 року. Рішенням виконкому Ставищенської селищної ради від 27.11.1996 року №164 ОСОБА_10 (баба ОСОБА_4.), дозволено за вказаною адресою приватизувати земельні ділянки згідно поданих заяв: загальна площа земельної ділянки в користуванні - 0,17 га, розмір ділянки, що приватизується - 0,15 га, залишок - 0,02 га, за технічною документацією можливо було приватизувати лише 0,17 га, збільшену площу можливо приватизувати лише за проектом відведення.

Посилалися також на те, що землевпорядна організація ПП «Кадастр» 25.03.2010 року приступила до розробки та виготовлення технічної документації по АДРЕСА_2 ще до надання дозволу Ставищенською селищною радою, якою прийнято рішення лише 21.04.2010 року. 25.03.2010 року без відома суміжних землекористувачів , а саме - ОСОБА_1 та представника її неповнолітньої онуки - ОСОБА_2, комісійно узгоджені межі земельної ділянки по АДРЕСА_2. При цьому, не вірно вказані межі і призвища сусідів - суміжних землекористувачі, їх же прізвища - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взагалі відсутні. Викладені факти підтверджуються висновками державної інспекції сільського господарства. У зв»язку з цим, вважали, що рішення ради щодо відповідачів та правоустановчі документи на їх ім.»я на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, є незаконними та підлягають скасуванню.

Також позивачі дізналися, що від імені ОСОБА_1 було написано заяву про надання дозволу на приватизацію нею земельної ділянки по АДРЕСА_1 в смт. Ставище, яка була розглянута на 48-й сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 23.06.2010 року, але будь-яку заяву вона не підписувала та не подавала. Від її імені також, без її відома, подано заяву до відділу Держземагенства в Ставищенському районі і, навіть, виготовлено технічну документацію на залишок її з онукою земельної ділянки. Вказана технічна документація затверджена 51-ю сесією 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 30.08.2010 року №1284. Відповідно до вказаної технічної документації площа їх з онукою земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,749 га. Позивачі з»ясували, що їх земельній ділянці у визначеному розмірі було присвоєно кадастровий номер, але він був скасований з тих підстав, що навіть зменшена земельна ділянка накладалася на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_4

Крім того, на ділянці по АДРЕСА_2, власником якої є відповідач ОСОБА_4, було два оглядових колодязя, один з яких розташований біля роздільного паркану. Даний колодязь сполучався з Ставищенським маслозаводом і подавав воду до домогосподарств по АДРЕСА_2 і їх по АДРЕСА_1. Майже відразу після їх заселення на АДРЕСА_1, сусіди із АДРЕСА_2, відключили їх від цього розподільчого колодязя, у зв»язку з тим, що їм не вистачало води для власних потреб. У травні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до Ставищенського житлово-комунального підприємства щодо підключення до централізованого водопостачання, замовивши і оплативши відповідні технічні вимоги. Проте, до цього часу питання водопостачання залишилось не вирішеним, так як підключення до водопостачання за технічними умовами можливе лише через ділянку по АДРЕСА_2 смт. Ставище, що належить ОСОБА_4, а остання перешкоджає цьому.

Позивачі просили суд встановити сервітут на право прокладення трубопроводу через сусідню суміжну земельну ділянку по АДРЕСА_2 до ділянки по АДРЕСА_1 для підключення до централізованого водопостачання; визнати недійсними і скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4: серії ЯК №386360 від 03.08.2010 року реєстраційний №011095500590 кадастровий №3224255100:01:053:0026, серії ЯК №196680 від 27.10.2010 року реєстраційний №011095500780 кадастровий №3224255100:01:020:0054, скасувавши їх реєстрацію та кадастрові номери; скасувати - рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 19.05.2010 року №1204 щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5, рішення 46-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 21.04.2010 року №1166 щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5, рішення 48-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 23.06.2010 року щодо ОСОБА_1, рішення 51-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 30.08.2010 року №1284 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2; відновити межі ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 смт. Ставище; зобов'язати Ставищенську селищну раду надати дозволи і затвердження технічної документації на ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2; зобов'язати відділ Держземагенства в Ставищенському районі Київської області надати погодження, висновки щодо технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2; зобов'язати Ставищенське житлово-комунальне підприємство провести підключення домогосподарства по АДРЕСА_1 смт. Ставище ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно технічних вимог до централізованого водопостачання через домогосподарство по АДРЕСА_2 смт. Ставище (ОСОБА_4.) і згідно встановленого сервітуту.

В порядку доповнення просили стягнути з відповідачки ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 11353,86 грн., моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Ставищенського районного суду від 22 травня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на невідповідність висновків суду дісним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, проили скасувати рішення суду ьа ухвалити нове рішення про задоволення позрву.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до вимог статті 202 ЗК України (в редакції чинній з 01.01.2002 року) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п.1.12 »Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі і на умовах оренди) та договорів оренди землі» складання державного акта на право приватної власності на землю при наданні земельних ділянок громадянам проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Відповідно до ч. 1. 2. 6 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або орган місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ст. 98 та ч. 2 ст. 100 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Згідно порядку встановлення сервітутів передбаченого статтями 100-101 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

В п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК України, частина перша статті 101 ЗК України), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК України).

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України; цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

По справі встановлено, що відповідно до архівного витягу архівного відділу Ставищенської райдержадміністрації Київської області рішенням виконавчого комітету Ставищенської селищної ради від 27.11.1996 року №164 ОСОБА_7 приватизовано земельну ділянку в розмірі 0,08 га в АДРЕСА_1

Згідно з архівним витягом архівного відділу Ставищенської райдержадміністрації Київської області рішенням виконавчого комітету Ставищенської селищної ради від 27.11.1996 року №164 ОСОБА_10 приватизовано земельну ділянку в розмірі 0,17 га в смт. Ставище Київської області по АДРЕСА_2 а.

Відповідно до договору дарування від 22 жовтня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Ставищенської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачам по справі) житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Київської області (тепер АДРЕСА_1). Даний договір зареєстровано в Білоцерківському БТІ 17.11.2002 року за №1987 (Т. 1 а. с. 22, 24).

Відповідно до договору дарування від 31 січня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Ставищенської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_4 (після одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (до одруження ОСОБА_5.), житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 в смт. Ставище Київської області. Даний договір зареєстровано в Білоцерківському БТІ 31.01.2003 року за №867 (Т. 1 а. с. 167 - 168, 173-175).

Згідно архівного витягу архівного відділу Ставищенської райдержадміністрації Київської області рішенням 10-ї сесії 24-го скликання Ставищенської селищної ради від 27.02.2004 року №186 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують їх право на земельні ділянки площею 0,085 га по АДРЕСА_2 в смт. Ставище Київської області (т. 1 а. с. 37).

Дані про те, що вказаними особами згідно з рішенням селищної ради здійснювалося виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, , що посвідчують їх право на земельні ділянки площею 0,085 га в матеріалах справи відсутні.

В той же час, як видно з матеріалів справи рішенням 46-ї сесії 5-го скликання №1166 від 21.04.2010 року Ставищенської селищної ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності громадян на земельні ділянки без виділення часток з розподілом: ОСОБА_5 - 0,10 га, з них: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,075 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,025 га; ОСОБА_4 - 0,10 га, з них: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,075 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,025 га (Т. 1 а. с. 36, 160).

Встановлено також, що 25.03.2010 року погоджено зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 в смт. Ставище Київської області та передачу на зберігання межових знаків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також узгоджено межі землекористування між землекористувачами, в т. ч. із позивачем ОСОБА_1 При цьому, як вбачається з акту узгодження меж суміжними землекористувачами по лінії Б-В є ОСОБА_1, яка поставила підпис на даному акті (т. 1 а. с. 39-40, 164-165).

Разом з тим, 15.04.2010 року ОСОБА_12 та ОСОБА_5 додатково узгоджено межі землекористування для виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 в смт. Ставище Київської області з тих підстав, що суміжні землекористувачі по АДРЕСА_3 відмовилися погодити межі земельної ділянки останніх. При цьому, комісія Ставищенської селищної ради дійшла висновку про можливість надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою без підпису суміжних землекористувачів, з посиланням на те, що межі земельної ділянки гр..ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 є непорушеними та відповідають архівним даним( т. 1 а. с. 166).

Даний висновок комісії не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як вже зазначалося, згідно договору дарування від 31 січня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Ставищенської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_4 (після одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (до одруження ОСОБА_5.), житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 в смт. Ставище Київської області. Земельнв ділянка, на якій знаходилося домоволодінна предметом дарування не була. А відповідно до архівного витягу архівного відділу Ставищенської райдержадміністрації Київської області рішенням 10-ї сесії 24-го скликання Ставищенської селищної ради від 27.02.2004 року №186 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл кожній на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують їх право на земельні ділянки площею 0,085 га по АДРЕСА_2 в смт. Ставище Київської області для обслуговування житлового будинку згідно договору дарування будинку від 31.01.2003 року. Вказаним рішенням було скасовано одночасно рішення виконкому селищної ради №164 від 27.11.96 року, яким ОСОБА_10.(дарителю будинку) надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,17 га в смт. Ставище Київської області по АДРЕСА_2 а (т.1. а. с. 37).

Відмовляючи позивачам у задоволенні позову щодо скасування рішенння 47 сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 19.05.2010 року №1204 про затвердженння виготовленої ПП «Кадастр» технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарськиї будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 в смт. Ставище суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення прийнято радою в межах повноважень та відповідає вимогам закону, а відповідачі не надали суду належних доказів щодо порушення вказаним рішенням їх земельних прав.

Проте, з огляду на викладене вище, колегія не може у повному обсязі погодитися з даним висновком суду.

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками домоволодінь, які отримані ними в дар від колишніх власників на підставі договорів дарування, відповідно, від 22.10.2002 року та від 31 січня 2003 року та є суміжними землекористувачами.

Межі земельних ділянок з моменту їх набуття сторонами не змінювались. Територія присадибної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Київської області по периметру огороджена дерев'яним парканом, земельна ділянка, на якій знаходиться будинковолодіння позивачів і якою в межах огорожі вони користувалися, становить 0,08 га. . На момент вчинення договору дарування і після нього вона не змінювалась. В 2010 році позивачка ОСОБА_1 на прохання сусідів підписала акт узгодження меж по спільній межі з відповідачами , а саме по дерев'яному паркану.

Як вбачається з матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів з оформленням державного акту на земельну ділянку гр..ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріали містять Акт узгодження меж землекористування від 25.03.2010 року. З даного акту встановлено, що суміжним землекористувачем земельної ділянки вказаних громадян зазначено ОСОБА_1 (лінія Б-В), яка погодила межу та поставила свій підпис. Документація містить також акт узгодження меж землекористування по АДРЕСА_2 від 15.04.2010 року, зі змісту якого вбачається, що інший суміжний землекористувач (АДРЕСА_3) відмовився від погодження меж та підписання акту.

В матеріалах технічної документації із землеустрою знаходяться також кадастрові плани земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_13 із зазначенням кадастрових номерів, а саме 3224255100:01:020:0053 та №3224255100:01:020:0054 ( відповідно - земельні ділянки площею 0.1500 га та площею 0. 0526 га.) Проте, у вказаних кадастрових планах у списках суміжних землекористувачів відсутні землекористувачі - власники домоволодіння по АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.162-163). При цьому, виготовлені державні акти серії ЯК №386360 від 03.08.2010 року та серії ЯК №196680 від 27.10.2010 року на ім»я ОСОБА_4 містять плани меж земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів, які не відповідають кадастровим номерам, вказаним в кадастрових планах земельних ділянок. Так, в державному акті серії ЯК №386360 від 03.08.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд вказано кадастровий номер 3224255100:01:053:0026, в той же час, як в кадастровому плані кадастровий номер даної земельної ділянки зазначено як 3224255100:01:020:0053 ( т.1 а.с.178, т.1 а.с.162). Вказані державні акти оформлено на ім.»я ОСОБА_4, без відповідної відмітки щодо іншого співвласника земельної ділянки, хоча технічну документацію згідно рішення Ставищенської селищної ради оформлено на гр..ОСОБА_4, ОСОБА_5, а згідно висновку Управління держкомзему у Ставищенському районі Київської області від 27.04.2010 року погоджено технічну документацію щодо складання державного акту на ім.»я ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Постановляючи рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 №1204 від 19.05.2010 року Ставищенська рада (47 сісія п»ятого скликання) на зазначені вище обставини уваги не звернула, належної оцінки щодо розбіжностей в документах, що є складовою частиною технічної документації не надала, помилки, допущені при оформленні технічної документації залишела без реагування, що, на думку колегії, призвело до прийняття незаконного рішення про затвердження вказаної технічної документації.

Вирішуючи спір по суті, суд також залишив вказані обставини без уваги та, в порушення положень ч.4 ст.10, ст..214 ЦПК України не з»ясував та не встановив дійсні обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення в цій частині вимог.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2014 року комісією, що складалася з інженера-землевпорядника та представника Ставищенської сільської ради, у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, у т.ч. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було складено акт встановлення меж земельної ділянки та передачу межових знаківі, а також план встановлення меж, згідно якого було встановлено межі земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,9504 га закріплені в натурі (на місцевості), межовими знаками, встановленого зразка у кількості 52 шт. ( т.1 а.с.81 зв.,82- 82 зв.), що також свідчить про те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються суміжними землекористувачами земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та підтверджує невідповідність данних, зазначених в документах , зокрема, в кадастрових планах на земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що знаходяться в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на ім.»я останніх.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення 47 сесії п»ятого скликання Ставищенської селищної ради від 19 травня 2010 року №1204, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених вище. Як наслідок, є недійсними та підлягають скасуванню державні акти, видані на підставі даного рішення.

Щодо висновків суду про необґрунтованість вимог позивачів щодо скасування рішення Ставищенської селищної ради №1226 від 23.06.2010 року про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, без виділення часток та рішення Ставищенської селищної ради №1284 від 30.08.2010 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів вчастині громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то на думку колегії , вони не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають обставинам справи.

Як у ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді справи, позивачі категорично заперечували сам факт звернення з відповідними заявами до селищної ради та Ставищенського районного відділу Київського обласного реєстраційного центру ДП «Центр державного земельного кадастру» та не підписували будь-які заяви стосовно виготовлення технічної документації із землеустрою.

У зв»язику з цим, посилання суду на те, що позивачами не надано доказів звернення з відповідними заявами до Ставищенської селищної ради про скасування вказаних рішень, а тому спору між ними фактично ще не виникло, є безпідставними. У дано випадку, позивачі скористалися своїм правом на звернення до суду з відповідними позивними вимогами, обов»язковий досудовий порядок вирішення даного спору чинним законодавством не передбачено.

Колегія вважає, що оскільки підставою для винесення рішення селищною радою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, оформлення та видача державного акта на право власності на земельну ділянку, а також затвердження технічної документації має бути особисте звернення зацікавленої особи шляхом подання відповідної заяви, а позивачі з такими заявами не зверталися, оспорювані позивачами рішення 48 сесії п»ятого скликання Ставищенської селищної ради від 23.06.2010 року №1226 та рішення 51 сесії п»ятого скликання №1284 від 30.08.2010 року не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

Стосовно вимог позивачів про зобов'язання Ставищенської селищної ради надати дозволи і затвердження технічної документації на ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов'язаня відділу Держземагенства в Ставищенському районі Київської області надати погодження, висновки щодо технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 то колегія погоджується з рішенням суду щодо відмови позивачам у їх задоволенні в цій частині, оскільки, як вже наголошувалося, позивачі повинні звернутися з даних питань у відповідні органи, проте, як вони зазначали, вказані заяви вони не подавали і відмову у їх задоволенні не отримували.

Колегія суддів погоджується також з висновокм суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення сервітуту, оскільки позивачі не надали доказів того, що вони безпосередньо зверталися до відповідачки ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, не вказали, на яких саме умовах (платній чи безоплатній) має бути встановлений сервітут, де саме його слід встановити, у якій частині земельної ділянки, у яких розмірах земельної ділянки, строк його дії, яка грошова компенсація має бути сплачена за втрати, які понесе власник (відповідач) у зв'язку із встановленням сервітуту, не надано суду також належних доказів, які б доводили неможливість задовольнити потреби позивачів в інший спосіб.

Колегія вважає правильним рішення суду в частині відмови позивачам у задоволенні позову до Ставищенського житлово-комунального підприємства щодо зобов»язання проведення підключення до централізованого водопостачання з тих підстав, що вони заявлені до підприємства, що є по справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням обставин справи та відповідно до вимог закону, суд правомірно відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди за недоведеністю.

Згідно п. 2 ч. 3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_3 допущено судом в якості представника інтереси позивачів в судових засіданнях.

В матеріалах справи міститься договір від 07.05.2013 року про оплату представницьких послуг в суді, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 223).

Відмовляючи позивачам у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що вказаний договір не є підставою для компенсації витрат на правову допомогу. Крім того, представник позивачів ОСОБА_3 не надала суду документально підтверджених доказів, що вона є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, а тому у суду не має підстав щодо стягнення витрат на правову допомогу.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила:

Апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року скасувати частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради № 1204 від 19.05.2010 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на права власності громадян на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства в частині затвердження технічної документації із землеустрою на ім.»я громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стосовно земельної ділянки за адресою смт.Ставище, АДРЕСА_2.

Визнати недійсними та скасувати державні акт ЯК№196680 від 27.10.2010 року та ЯК№386360 від 03.08.2010 року видані на підставі рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради № 1204 від 19.05.2010 року на ім»я ОСОБА_4.

Скасувати рішення 48-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 23.06.2010 року про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності громадян на земельні ділянки, без виділення часток в частині громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Скасувати рішення 51-ї сесії 5-го скликання Ставищенської селищної ради від 30.08..2010 року №1284 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на права власності громадян на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах селища Ставище, виготовленої Ставищенським відділом Київського обласного реєстраційного центру ДП «Центр державного земельного кадастру в частині затвердження технічної документації із землеустрою на ім»я громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки за адресою смт. Ставище, АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: