Рішення № 39918237, 12.06.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2014 р.Справа № 924/676/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шпака В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Ярмолинецького району в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 134 457, 70 грн., з яких 134 222, 35грн. основного боргу, 44,13 грн. 3% річних, 191, 22 грн. пені

представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

за участю - Ткачук Н.С. прокурора прокуратури м. Хмельницького

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Прокурор Ярмолинецького району звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 134 457, 70 грн., заборгованості, з яких 134 222, 35 грн. основного боргу, 44,13 грн. 3% річних, 191, 22 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 22-10-416 стз-фл / 620 від 01.09.2010р., а саме порушення строків проведення платежів. Стягнення пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, нарахування ж річних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 10 червня 2014 року представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі (в частині стягнення основного боргу) у зв'язку зі сплатою відповідачем останнього. Прокурор в судовому засіданні подану заяву підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмовий відзив на позов, в якому підтвердив сплату боргу відповідачем. Так, 23 травня 2014 року платіжним дорученням № 386 відповідач сплатив на рахунок позивача 275 827, 29 грн. за рахунком №3905 від 14 травня 2014 року по договору № 22 -10-416 від 01.09.10 р. Таким чином, відповідач погасив заборгованість, яка стягнута з останнього згідно рішення суду у справі № 924/1324/13 (спір між цими ж сторонами про стягнення заборгованості за цим же договором), куди також входить борг, що є предметом розгляду у справі № 924/676/14.

З доданих матеріалів вбачається.

Між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", найменування якого змінено на Державне ПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", (позивач - лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Берегиня" (відповідач - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 01.09.2010р. № 22-10-416 стз - фл/620, за умовами (п.1.) якого позивач, як лізингодавець, передає відповідачу, як лізингоодержувачу, у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою КМУ від 10 грудня 2003 року № 1904 (п. 2.1.).

Згідно з п. 4.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу у розмірі 10 % його вартості, на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі 7 % річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування ПДВ; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі 7% від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування ПДВ. Згідно з п. 4.2 договору лізингоодержувач після укладення договору на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом 3 днів, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж та одноразову комісію за організацію поставки техніки у розмірі, визначеному п.4.1 договору.

Згідно з п.4.3 договору з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу та комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6-ти місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні 6 місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів"( п. 4.4).Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (п. 3.4.3).

Згідно п.7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. Згідно п.7.7 договору нарахування штрафних санкцій припиняється тільки у разі виконання зобов'язань у повному обсязі.

У додатку №1 до договору від 01.09.10 вказаний предмет лізингу, що передається відповідачу, а саме, трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-09 в кількості 1 шт. на суму 451 410 грн., зі строком лізингу 5 років. Сторонами погоджений графік внесення лізингових платежів (за вказаним об'єктом лізингу) згідно додатку № 2 до даного договору.

Згідно додатку № 3 відповідачу також передається трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-19 і кількості 2 шт. на суму 856 800 грн. зі строком лізингу 5 років. Сторонами погоджений графік внесення лізингових платежів (за даним об'єктом лізингу) згідно додатку № 4 до даного договору.

Основний договір та додатки до нього підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

22 вересня 2010 року між сторонами та продавцем (ВАТ „Харківський тракторний завод") підписано та скріплено печатками акти прийому - передачі № 17 та 18, за якими продавець за дорученням позивача передає, а відповідач приймає предмет лізингу: трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-09 вартістю 451 410 грн. (згідно акту приймання - передачі №17 від 22.09.10) та 2 трактори колісні загального призначення ХТЗ-17221-19 вартістю 856 800 грн. (згідно акту приймання - передачі № 18 від 22.09.10).

20 грудня 2013 року Господарським судом Хмельницької області винесено рішення у справі № 924/1324/13 за позовом Державного ПАТ №НАК „Украгролізинг" до с / г ТОВ „Берегиня" про стягнення 138 828, 37 грн. заборгованості, яка виникла через неналежне виконання договорі № 22 - 10 - 416 стз - фл / 620 від 1 вересня 2010 року (що є предметом розгляду справи № 924/676/14), за яким позов задоволено. Вказане рішення, як вбачається з електронної бази даних суду залишено в силі Рівненським апеляційним господарським судом та є чинним на час розгляду даної справи. (копія рішення надана в справу).

Крім того у справу додано:

- копію рахунку № 3905 від 14 травня 2014 року, за яким постачальником є позивач, а покупцем відповідач. За даним рахунком відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, пеню за рішенням суду у справі № 924/1324/13, 3 % річних за цим же рішенням, судовий збір за цим же рішенням та заборгованість по лізинговим платежам в частині комісії. Всього на суму 275 827, 29 грн.;

- копію виписки банку по рахунках відповідача від 23 травня 2014 року про оплату останнім 275 827, 29 грн. по рахунку № 3905;

- копію платіжного доручення від 23 травня 2014 року № 386 про оплату відповідачем 275 827, 29 грн. за призначенним платежу - „За рахунком № 3905 від 14 травня 2014 року по договору № 22-10 - 416 від 1 вересня 2014 року".

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи (копія договору № 22 - 10 - 416 стз - фл / 620 та акти прийому передачі) вбачається, що між сторонами виникли правовідносини фінансового лізингу, які регулюються укладеним між сторонами договором від 1 вересня 2010 року. Зазначені відносини за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, укладення між сторонами договору передбачає виникнення взаємних зобов'язань, невиконання яких, передбачає виникнення прострочення виконання (заборгованості).

Наявність заборгованості сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня", яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 22 - 10 - 416 стз - фл / 620 підтверджується копією рішення суду у справі № 924/1324/13. Зокрема, з вказаного рішення вбачається, що у відповідача виникла заборгованість, яка складається з 138 343, 22 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 394, 18 грн. пені, 90, 97 грн. 3% річних. Всього - 138 828, 37 грн. Крім того, з відповідача стягнуто 2 776, 57 грн. судового збору.

При цьому, судом враховується позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 2.6. постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Враховуючи подальше невиконання зобов'язань щодо сплати лізингових платежів відповідачем (після прийняття рішення суду), позивач звернувся з даним позовом 16 травня 2014 року, предметом якого є стягнення лізингових платежів за подальший період лізингу (період, що є наступним за тим, заборгованість по якому стягнута у справі № 924/1324/13) та нарахування річних і пені за даний період.

Лише 23 травня 2014 року відповідач сплатив на рахунок позивача 275 827, 29 грн. згідно рахунку від 14 травня 2014 року № 3905, що підтверджується випискою з банку та платіжним дорученням № 386. Зі змісту рахунку № 3905 вбачається, що сплачена по ньому сума 275 827, 29 грн. є оплатою відповідача за: заборгованістю по лізингових платежах в частині відшкодування вартості техніки (предмета лізингу); по пені за рішенням суду у справі № 924/1324/13; 3 % річних по цьому ж рішенню; судового збору по цьому ж рішенню та заборгованості по лізингових платежах в частині комісії.

Підсумувавши розмір належних до стягнення з відповідача платежів за рішенням суду у справі № 924/1324/13, а саме: 138 343, 22 грн. заборгованості по лізингових платежах, 394, 18 грн. пені, 90, 97 грн. 3% річних та 2 776, 57 грн. судового збору, судом встановлено, що загальна сума сплати становить - 141 604, 94 грн. Розмір же основного боргу за позовом у справі № 924/676/14 становить 134 222, 35 грн., що в сумі з 141 604, 94 грн. (стягнутої за рішенням суду у справі № 924/1324/13) становить 275 827, 29 грн. - суму сплати за платіжним дорученням від 23 травня 2014 року № 386.

За таких обставин, вищевказане платіжне доручення та виписка з банку від 23 травня 2014 року є належними доказами сплати відповідачем основного боргу, що є предметом розгляду справи № 924/676/14, оскільки призначенням платежу є оплата рахунку № 3905, який включає, в тому числі, оплату боргу по лізингових платежах, розмір яких (як вказано вище) включає період заборгованості відповідача за договором № 22-10-416 стз - фл / 620, що є предметом розгляду даної справи. При цьому, судом відмічається, що сплата боргу саме 23 травня 2014 року свідчить про наявність останнього (боргу) на момент звернення з даним позовом - 16 травня 2014 року.

Таким чином, доводи відповідача, зазначені у відзиві щодо сплати ним основного боргу є обґрунтованими, а клопотання позивача про припинення провадження у справі, в цій частині, підлягає задоволенню, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 1 - 1, ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, судом приймається до уваги правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 4.4. постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, враховуючи доводи відповідача щодо сплати ним заборгованості за лізинговими платежами в повному розмірі та подану заяву позивача про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою заборгованості по лізингових платежах, предмет спору в цій частині відсутній. В зв'язку з чим провадження у справі, в цій частині підлягає припиненню. Провадження ж у справі, в частині стягнення річних та пені підлягає розгляду на загальних підставах.

При цьому, припинення провадження у справі в певній частині узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п. 4.10 вищезазначеної постанови, де зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

Вирішуючи питання стягнення річних та пені, судом враховується таке.

Враховуючи доведений судом факт існування у відповідача заборгованості (основної) на час звернення з позовом, нарахування позивачем 3% річних та пені, у період з 23 березня 2014 року по 26 березня 2014 року (до моменту сплати) є обґрунтованим з огляду на ст. 625 ЦК України та ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін). При цьому, судом враховується наявність у договорі п. 7. 1 (передбачає застосування пені) та п. 7.7. (нарахування штрафних санкцій припиняється тільки у разі виконання зобов'язань у повному обсязі). Розмір вказаних нарахувань підтверджується розрахунком.

Судом враховується, що згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі п. 7.1. договору позивачем обгрунтовано нарахована пеня за несвоєчасне проведення оплати, що становить 191, 22 грн.

Однак, при стягненні пені судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому суд, крім іншого, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки. Така ж правова позиція ВГСУ у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судом враховується, що на час вирішення справи заборгованість відповідача погашена в повному обсязі в добровільному порядку. Виходячи із вищезазначеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 95 грн. Тому позов в частині стягнення даної суми підлягає задоволенню, а у решті - відмові.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом відмічається таке.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі (судовий збір), в частині задоволених вимог покладаються на відповідача. В частині стягнення пені у визначеному судом розмірі покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення суми. Аналогічна позиція викладена у п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судові витрати, в частині припинення провадження у справі покладаються також на відповідача, оскільки на момент звернення з позовом наявність боргу доведена судом, а тому позов заявлено правомірно.

Керуючись ст. ст. 44,49, п.1.1.ст.80, ст.ст.82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня" (с. Сутківці, Ярмолинецького району, код 03787503) на користь Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16 а, печерський район, м. Київ, код 30401456) - 44 (сорок чотири гривні)грн. 13коп. 3 % річних та 95 (дев'яносто п'ять гривень) грн. пені.

Видати наказ.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня" (с. Сутківці, Ярмолинецького району, код 03787503) в доход державного бюджету по коду класифікації доходів 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір у розмірі 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень)грн. 15коп.

Видати наказ.

Провадження у справі, в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 222, 35 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 13.06.14р.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу

3 - відповідачу

4, 5 - прокуратурі району тв м. Хмельницького