Рішення № 39917972, 22.07.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа №917/1058/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Господар - Дніпро»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Урбудтранс - Трейд»

про стягнення 12686грн. 56коп.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 12686грн. 56коп., у тому числі: 11720грн. 45коп. основного боргу за товар, поставлений позивачем по договору №0339-00109 від 19.07.2012р., а також 549грн. 49коп. річних, 416грн. 62коп. інфляційних за прострочку оплати відповідачем отриманого товару.

Копії ухвал суду від 05.06.2014р. та від 08.07.2014р., надіслані на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі відповідача, вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.97) повернулися до суду не врученими з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.88-91, 107-110).

Згідно п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на позов не надав. Позивач витребувані судом матеріали надав частково.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 12686грн. 56коп., у тому числі: 11720грн. 45коп. основного боргу, 549грн. 49коп. річних, 416грн. 62коп. інфляційних. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 19.07.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Господар – Дніпро» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Урбудтранс - Трейд» (відповідачем) було укладено договір поставки №0339-00109, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує товар в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами заявках покупця, за цінами, вказаними у рахунку-фактурі до кожної заявки окремо. Позивач зазначає, що він поставив відповідачу товар на суму 11720грн. 45коп., а відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим утворилася заборгованість в сумі 11720грн. 45коп.

Виходячи з відомостей наведених у позовній заяві (а.с.2-5), поясненнях (а.с.93-94) та доданому до позовної заяви розрахунку (а.с.10-16), позивачем у розрахунку річних допущені помилки.

Так, в обгрунтування порушення відповідачем строку оплати позивач посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, отже якщо інше не встановлено укладеним договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов’язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому позивач в розрахунку річних рахує день поставки як день прострочки та нараховує річні за цей день. Будь-якого обгрунтування того, що срок оплати сплив (закінчився) у день, що передував дню поставки товару, і відповідно, обгрунтування того, що день поставки є днем прострочки оплати позивач не навів.

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,з якою пов’язано його початок.

Отже, якщо виходити з доводів позивача щодо застосування до даних відносин частини 1 статті 692 ЦК України, то період прострочки починається не раніше наступного дня після поставки.

Викладене підтверджується і п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» в якому зазначено, що у разі якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов’язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов’язку негайного виконання; такий обов’язок випливає, наприклад, з припису статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред’явив йому кредитор пов’язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов’язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Позивачем річні за прострочку оплати товару по накладній від 25.07.2012р. нараховані за період з 25.07.2012р. по 18.05.2014р., тобто період нарахування позивачем річних включає і вказаний позивачем день поставки - 25.07.2012р., що суперечить наведеним вище нормам ЦК України. В результаті цього позивачем на 0грн. 15коп. завищена сума річних за прострочку оплати 1855грн. 00коп. вартості товару по накладній від 25.07.2012р. Аналогічні помилки допущені позивачем і в розрахунках річних за іншими сумами боргу (по інших накладних), в результаті чого безпідставно нараховані річні в сумі 0грн. 95коп. В цій частині позов необгрунтований і задоволенню не підлягє. (Судом розрахунок здійснений з використанням відповідної програми інформаційно-пошукової системи "Законодавство", а.с.113-116).

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях. Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Відповідно до п. 2.3. вказаної постанови, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Всупереч статті 36 ГПК України надані позивачем копії письмових доказів не засвідчені належним чином, отже позовні вимоги щодо решти суми не підтверджені належними доказами.

Суд ухвалою про порушення провадження у справі від 05.06.2014р. зобов'язував позивача надати належно засвідчені копії чи оригінали додатків до позовної заяви, крім наданих в оригіналі. Позивач вимоги ухвали від 05.06.2014р. в цій частині не виконав. Про наявність поважних причин невиконання хвали суду від 05.06.2014р. ні позивач, ні його представник (в засіданні суду 08.07.2014р.) не повідомили, що свідчить про відсутність поважних причин неподання витребуваних судом матеріалів. Витребувані ухвалою суду від 05.06.2014р. належно засвідчені копії чи оригінали додатків до позовної заяви (копії видаткових накладних, договору, довіреностей на отримання товару на інші), необхідні для вирішення спору.

Згідно статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З врахуванням викладеного позов в частині стягнення 11720грн. 45коп. основного боргу, 548грн. 54коп. річних та 416грн. 62коп. інфляційних підлягає залишенню без розгляду.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 81(5), 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В частині стягнення 0грн. 95коп. річних в позові відмовити. 2. В решті вимог позов залишити без розгляду.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 25.07.2014р.