Рішення № 39917861, 21.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 р. Справа № 914/2084/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії "Львівхолод", м.Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення 27 486,24 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Бень Т.Т. - представник (довіреність від 14.01.14р.);

від відповідача: не прибув;

В судовому засіданні 21.07.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії "Львівхолод" (м.Львів) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення 27 486,24 грн.

Ухвалою суду від 16.06.14 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 03.07.14 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 03.07.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду від 16.06.2014 року виконав, позовні вимоги підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, із клопотаннями та заяви до суду не звертався.

Розгляд справи відкладено на 21.07.2014 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 21.07.2014 року забезпечив, позов підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, із клопотаннями та заяви до суду не звертався.

Конверти, адресовані відповідачу за адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, поверталися із позначкою «за зазначеною адресою не проживає» (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії "Львівхолод" (орендодавцем згідно договору) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендарем згідно договору) було укладено договір оренди № 1238, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення господарської діяльності.

Термін дії договору з 01.07.2013 року по 30.06.2014 року (п.3.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору орендна плата за користування встановлюється в розмірі 60, 00 грн. за 1 кв.м., відповідно щомісячна орендна плата становить 4800,00 грн. виключно за користування орендованого приміщення.

20.08.2013 року сторони підписали додаток про внесення змін до договору оренди № 1238 від 01.01.2013 року, відповідно до якого внесено зміни у п.1.1 та п.2.1 договору, а саме: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 120,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Плата за користування встановлюється в розмірі 60,00 грн. за 1 кв.м., відповідно щомісячна орендна плата становить 7230,00,00 грн. виключно за користування орендованим приміщенням.

Відповідно до п. 2.2 договору орендар здійснює подвійну оплату від суми цього договору протягом 3-ох банківських днів з моменту підписання цього договору. Дана сума нараховується як авансовий платіж за перший і останній місяці оренди. Наступні платежі орендар здійснює до 5 числа поточного (звітного) місяця самостійно.

Однак, подвійної оплати в якості авансового платежу за перший і останній місяці оренди відповідач не здійснив.

Відповідно до п. 2.3 договору витрати за використану електроенергію, воду відшкодовуються орендарем окремо від орендної плати на підставі виставленого рахунку.

21.11.2013 року договір оренди № 1238 від 01.07.2013 року було розірвано на підставі заяви відповідача від 27.10.2013 року відповідно до п. 8.1 договору.

Дострокове припинення договору може мати місце за умови письмового повідомлення сторони за один місяць до моменту розірвання договору (п.8.1 договору).

Станом на дату подання позову відповідачем не здійснено оплати: за оренду приміщення за 20 днів листопада 2013 року по рахунку № 29561 від 01.11.2013 року на суму 4800,00 грн.; відшкодування комунальних послуг по рахунку № 29561 від 11.10.2013 року на суму 489,92 грн. та № 32274 від 19.12.2013 року на суму 506,32 грн.(копії рахунків долучено до матеріалів справи).

Загальна сума боргу відповідача складає 5796,24 грн. Крім того, позивачем нараховано штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати на підставі п. 7.1 договору, що становить 21690,00 грн.

Із врахуванням викладеного сума позову складає 27486,24 грн.

Відповідач позов не заперечив. Докази здійснення оплати на дану суму в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення п. п. 2.1, 2.2, 2.3 5.2 договору, не вніс орендну плату за 20 днів листопада 2013 року та не відшкодував комунальних послуг по виставлених рахунках № 29561 та № 32274.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення та штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати.

Відтак відповідачем нараховано штраф в розмірі 21690,00 грн. відповідно до п. 7.1 договору та п.2.1 додатку до договору від 20.08.2013 року.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 3.ст 551 ЦК України зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Су,д встановивши, що розмір штрафу значно перевищує суму боргу відповідача, та надавши належну оцінку тій обставині, що відповідач сам звернувся із листом від 21.10.2013 року про розірвання договору оренди в зв'язку із сімейними обставинами, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 5796,24 грн. основного боргу та 2000,00 грн. штрафу підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог викладених у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (80038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії "Львівхолод" (79034, м.Львів, вул. Угорська, 22 ідентифікаційний код 01553681) 5796,24 грн. основного боргу, 2000,00 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 25.07.2014 р.

Суддя Король М.Р.