Рішення № 39917630, 24.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1483/2014 Головуючий в І інстанції: Терещенко О.Є.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 січня 2014 року у справі за позовом Карабаня Валентина Васильовича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючого в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, 1998р.н. та ОСОБА_7, 2003р.н., ОСОБА_8 (третя особа - виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області як орган опіки та піклування) про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 липня 2013 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк") звернулося до суду з вказаним. З урахуванням залучення в ході розгляду справи до участі в розгляді справи інших осіб як співвідповідачів та третьої особи позивач просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16745,51 доларів США, що за курсом на 09.04.2013 року складає 133796,66грн.: 1) звернути стягнення на будинок АДРЕСА_1 в м.Каховка Херсонської області та земельну ділянку шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; 2) виселити відповідачів, які зареєстровані та/або проживають в будинку із зняттям з реєстраційного обліку; 3) стягнути судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що, отримавши за кредитним договором №НЕС0G100000021 від 29.05.2007 року кредит у розмірі 14400 доларів США з кінцевим терміном повернення 29.05.2027 року та зобов'язавшись сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12% на рік, відповідачка не виконує свої зобов'язання, має заборгованість за станом на 09.04.2013 року в розмірі 16745,51 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 13630,19 доларів США; заборгованості по процентах в розмірі 1839,35 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 196,58 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 252,19 доларів США; штрафу (фіксована частина) в розмірі 31,29 доларів США; штрафу (процентна складова) в розмірі 795,92 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язання сторони уклали договір іпотеки від 29.05.2007 року, згідно з яким відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 в м.Каховка Херсонської області. На підставі ст.ст.6, 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст.6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" позивач просив задовольнити позов.

Рішенням суду від 20.01.2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що на момент укладання кредитного договору та договору іпотеки неповнолітні діти у спірному будинку не проживали, а проживали вони за іншою адресою разом з своїми батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджувалось відмітками в їх паспортах. Відповідно до п.20.12. договору іпотеки відповідачка ОСОБА_4 зобов'язалася не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя. Також вказав, що є необґрунтованим висновок суду про нікчемність договору іпотеки, оскільки жодний закон не містить прямої вказівки про зазначене.

У своєму запереченні ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що при укладанні договорів між позивачем та відповідачем дані правочини носили нікчемний характер, оскільки були порушені інтереси її малолітніх дітей щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким вони мають право, і для здійснення будь-яких правочинів стосовно вказаного нерухомого майна необхідна була попередня згода органу опіки та піклування, якої в даному випадку не було.

Однак до такого висновку суд дійшов при його невідповідності дійсним обставинам справи, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1, 3 і 4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Між позивачем ЗАТ "ПриватБанк" (після зміни найменування у 2009 році - ПАТ "ПриватБанк") та відповідачкою ОСОБА_4 29.05.2007 року укладено кредитний договір №НЕС0G100000021 від 29.05.2007 року, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 14400 доларів США з кінцевим терміном повернення 29.05.2027 року та зобов'язавшись сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12% на рік. Відповідачка зобов'язалась сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання (п.1.1.); встановлено графік погашення кредиту: щомісяця 189,03 доларів США (п.7.1.); у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених договором, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та виконання інших зобов'язань (п.2.3.3.).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачка ОСОБА_4 не виконує свої зобов'язання, має заборгованість за станом на 09.04.2013 року в розмірі 16745,51 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 13630,19 доларів США; заборгованості по процентах в розмірі 1839,35 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 196,58 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 252,19 доларів США; штрафу (фіксована частина) в розмірі 31,29 доларів США; штрафу (процентна складова) в розмірі 795,92 доларів США (а.с.8-15, 16).

29.05.2007 року ОСОБА_4 та банк уклали договір іпотеки, за яким відповідачка (іпотекодавець) надала в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язанння за вказаним вище кредитним договором належний їй на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2007 року будинок АДРЕСА_1 в м.Каховка Херсонської області. Загальна площа будинку - 89,1кв.м, житлова площа - 60,1кв.м (п.35.3); іпотека поширюється на земельну ділянку загальною площею 655кв.м, на якій розташований предмет іпотеки, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (п.35.4); сторони визначили вартість предмета іпотеки в 90900грн.00коп. (п.35.5) (а.с.28035).

Відповідно до п.20.12. договору іпотеки відповідачка ОСОБА_4 зобов'язалася не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя.

За п.14.5 договору будинок передано в заставу за згодою чоловіка ОСОБА_5

Згідно з п.14.10 договору враховуючи інтереси трьох малолітніх дітей виконком Каховської міської ради за рішенням №240 від 15.05.2007 року дає дозвіл на передачу в іпотеку вказаного будинку.

Договором передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем умов договору, при цьому реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов договору та чинного законодавства (при цьому необхідно направити вимогу про усунення порушення, якщо вона протягом 30 днів залишиться без задоволення, то банк вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки) (п.п.24-28).

Згідно зі ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" на здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідна попередня згода органу опіки та піклування.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з ч.3 ст.17 вказаного Закону батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитині порукою, видавати зобов'язання.

У справі встановлено, що на момент укладання кредитного договору та договору іпотеки малолітні та неповнолітні діти не проживали та не були зареєстровані у спірному будинку, який на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2007 року належить ОСОБА_4 (а.с.36).

За даними домової книги подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також їх неповнолітні діти ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.н. на момент укладання вказаних договорів (кредитного та іпотеки) проживали та були зареєстровані за іншою адресою, а саме в АДРЕСА_2 в м.Каховка. І вже після укладення вказаних договорів, 12.11.2007 року, вони зареєструвались у вказаному будинку, що вже був предметом іпотеки (а.с.92-98).

Згоди на реєстрацію від іпотекодержателю отримано не було.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідачами не надано доказів того, що, укладаючи договір іпотеки, були порушені права їх неповнолітніх дітей на спірний житловий будинок, що є предметом іпотеки, то рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим.

В даному випадку були дотримані всі необхідні процедури.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув і прийшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позову з зазначених ним підстав.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іптекодержатель управі задоволь-нити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст.33 вказаного Закону передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки:

- або на підставі рішення суду,

- або на підставі виконавчого напису нотаріуса,

- або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду; також передбачено, що рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; також передбачено зазначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації; також передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За ч.6 ст.38 вказаного Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до листа банку від 07.03.2013 року, отриманого відповідачкою ОСОБА_4 09.03.2013 року, у зв'язку з порушенням зобов'язання за кредитним договором банк вимагав в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги повернути суму кредиту в повному обсязі з урахуванням процентів, пені, комісії та штрафних санкцій, інакше банк реалізує своє право на продаж предмета іпотеки, при цьому банк вимагає звільнити предмет іпотеки усіма членами сім'ї та іншими особами (а.с.66-67).

Згідно зі ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законами.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частинах 2 і 3 вказаної норми закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 Житлового кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.109 ЖК України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення… є підставою для надання громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу; відсутність таких приміщень не тягне припинення виселення.

Таким чином, виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом, зокрема при вирішенні вказаного питання враховуються вказані вище вимоги ч.2, ч.3 ст.40 Закону України "Про іпотеку?. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме: у разі, якщо мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Колегія суддів зважає на те, що відповідачі зовсім і не заперечували проти того, що вони отримали вимоги банку про добровільне звільнення квартири, матеріали справи містять докази щодо цього, крім того, таким попередженням є сама вимога позовної заяви.

З огляду на наведене, за інших умов рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягало б скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову. При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Однак, з 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

За п.1 вказаного Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

За п.3 вказаного Закону він втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті та інші питання.

Тобто, вказана заборона діє при дотриманні в сукупності таких умов: 1) кредит повинен бути споживчий; 2) кредит повинен бути виданий кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті; 3) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; 4) у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 5) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що всі вказані п'ять умов у випадку з відповідачкою ОСОБА_4 дотримані: кредит є споживчим (за п.19 ст.1 та ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів"), що не заперечується при апеляційному розгляді справи представником позивача та підтверджується долученим при апеляційному розгляді справи повідомленням Банку гр-ці ОСОБА_4 про дачу згоду на надання кредитних коштів для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1; кредит наданий кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті; житловий будинок використовується як місце постійного проживання позичальника та майнового поручителя ОСОБА_4, що підтверджується долученою при апеляційному розгляді справи довідкою КП "Комунальне транспортне підприємство" м.Каховка про те, що ОСОБА_4 разом зі своєю сім'єю проживає в АДРЕСА_1; у ОСОБА_4 та членів її сім'ї у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, що підтверджується долученими при апеляційному розгляді справи інформаційними довідками реєстру речових прав на нерухоме майно; загальна площа будинку складає менше 250кв.м., а саме 89,1кв.м.

Отже, зазначений житловий будинок, що є предметом іпотеки, не може бути примусово стягнутий (відчужений без згоди власника).

Таким чином, рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведеної підстави.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", ст.ст.17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст.1, 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", задовольнити частково.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 січня 2014 року скасувати, постановити нове рішення.

У позові Карабаня Валентина Васильовича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючого в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, 1998р.н. та ОСОБА_7, 2003р.н., ОСОБА_8 (третя особа - виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області як орган опіки та піклування) про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

судді: