Рішення № 39915474, 21.07.2014, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4886/14-ц

Провадження № 2/361/2014/14

21.07.2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Маценко Н.П.

при секретарі Телепі Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить поновити його на посаді начальника відділу господарського та технічного забезпечення державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» з 09.04.2014 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 квітня 2014 року по день поновлення на посаді; стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з листопада 2010 року він працював у ДП «Державна інвестиційна компанія», виконував покладені на нього трудові обов'язки сумлінно до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Незважаючи на зазначені обставини 08.04.2014 року керівництво вимагало від нього написати заяву на звільнення за власним бажанням, так як на його посаду претендує інший працівник. Внаслідок погроз про звільнення стан його здоров'я погіршився, у зв'язку з чим він був госпіталізований, на стаціонарному лікуванні перебував з 09 квітня по 29 травня 2014 року.

29.05.2014 року прибувши за місцем свого проживання, отримав повідомлення з пошти про надходження рекомендованого листа. 30.05.2014 року дізнався про звільнення із займаної посади з 09.04.2014 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на норми трудового законодавства вважає, що його звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП України відбулося із порушенням трудового законодавства.

Крім того, порушенням трудових прав йому завдано моральну шкоду розмір якої оцінює у 5000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Додав, що в період з 28.03 по 04.04 2014 року він перебував у відпустці, за час його відсутності змінилося керівництво підприємства. 07 та 08 квітня 2014 року він був на роботі та виконував свої обов'язки. Після 18 год. 08.04.2014 року його запросив до кабінету юрист підприємства та повідомив про необхідність написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, так як на це місце є інша особа. У разі незгоди, його буде звільнено із займаної посади за прогул. Писати таку заяву він відмовився. Після проведеної розмови стан його здоров'я значно погіршився у зв'язку з чим він вранці 09.04.2014 року звернувся до клініки, де йому був встановлений діагноз гіпертонічний криз. У період з 09 квітня по 29 травня 2014 року він перебував на лікарняному. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги та пояснення дані позивачем підтримав, пояснив, що для звільнення позивача за прогул відповідач повинен був з'ясувати причини відсутності останнього на робочому місці, чого фактично зроблено не було. Вважає, що всі дії відповідача вчинені відносно звільнення позивача є незаконними.

Представник відповідача Юморанов Д.І. позовні вимоги не визнав, пояснив, що 07 квітня 2014 року позивач був на робочому місці до 13 год. після пішов на обід та не повернувся на роботу. Наказ про звільнення позивача з роботи датований 09.04.2014 року, однак звільнення відбулося з 07 квітня 2014 року, засідання профспілкового комітету щодо звільнення позивача з роботи було 08 квітня 2014 року. Відібрати пояснення у позивача щодо відсутності на робочому місці вони не могли, так як останній не відповідав на дзвінки.

Заперечує проти завдання позивачу моральної шкоди, так як останній є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інвалідом другої групи, тому в нього могли загостритися хронічні хвороби. Просить у позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони по даній справі перебували у трудових відносинах.

Наказом №27-к від 15.11.2010 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ДП «Державна інвестиційна компанія» на посаду начальника відділу автотранспортного забезпечення управління матеріально-технічного забезпечення департаменту адміністративно-господарської діяльності.

Наказом № 2-к від 28.02.2013 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу господарського та технічного забезпечення.

Відповідно до наказу № 13-к від 09.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу господарського та технічного забезпечення 07 квітня 2014 року за прогул, що стався 07 квітня 2014 року.

07.04.2014 року працівниками ДП «Державна інвестиційна компанія» складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 14 год. до 18 год.

08.04.2014 року на підставі вищевказаного акту та доповідної записки складено подання до голови профспілкового комітету ДП «Державна інвестиційна компанія» про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул.

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2014 року на засіданні первинної профспілкової організації слухалося питання щодо звільнення ОСОБА_1 за прогул, на якому було вирішено звільнити його із займаної посади

З матеріалів справи вбачається, що у період з 09 по 22 квітня, з 22 квітня по 15 травня та з 15 травня по 29 травня 2014 року позивач перебував на лікарняному, проходив лікування у стаціонарному режимі.

Частиною 3 статті 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівником у відпустці.

З урахуванням цих обставин, суд приходить до висновку, що позивач звільнений з роботи з порушенням процедури звільнення, передбаченої трудовим законодавством, а саме ч. 3 ст. 40 КЗпП України, так як станом на 09.04.2014 року він перебував на лікарняному. Доводи відповідача щодо звільнення позивача із роботи з 07.04.2014 року наказом від 09.04.2014 року є необґрунтованими, до яких суд відноситься критично. Так листами від 11.04.2014 року та 19.05.2014 року адресованими позивачу вбачається, що останнього повідомлено про звільнення з 09 квітня 2014 року відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. У судовому засіданні при розгляді даної справи по суті представник відповідача зазначив, що ними було допущено помилку у листах про звільнення. Разом з цим, суд ставить під сумнів обставини щодо звільнення позивача саме з 07.04.2014 року, враховуючи складання акту про відсутність на роботі 07 квітня, засідання профспілкового комітету 08 квітня щодо надання згоди на звільнення, у протоколі якого не йде мова про звільнення саме з 07 квітня 2014 року, фактично у ньому вказано про звільнення без зазначення жодних дат. При розгляді даної справи по суті представник відповідача не навів мотивів та не зазначив підстав датування спірного наказу 09.04.2014 року та звільнення при цьому позивача з роботи з 07 квітня, тобто по сплину двох днів. Заперечення відповідача жодним чином не мотивовані та необґрунтовані, тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Згідно із довідкою № 01/136-141 від 15 липня 2014 року, виданою ДП «Державна інвестиційна компанія» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 920,99 грн. Всього кількість днів вимушеного прогулу з 09.04.2014 року по день постановлення судового рішення складає 70 (квітень - 16; травень - 19; червень - 20; липень - 15). Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 64469,30 грн. (70х920,99).

Згідно ч. 1 ст. 233 та ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи ту обставину, що у період з 09 квітня по 29 травня 2014 року позивач проходив стаціонарне лікування, про звільнення був повідомлений лише 30.05.2014 року, про ти чого не заперечив і представник відповідача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не пропустив місячний строк на звернення до суду із даним позовом про поновлення на роботі.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер порушення прав позивача, глибину його душевних страждань, оскільки його звільнено у період непрацездатності, через що він був змушений захищати свої трудові права, а також, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що належною компенсацією моральної шкоди позивачу буде стягнення грошових коштів в сумі 500 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Стягненню із відповідача підлягає судовий збір в розмірі 644,69 грн. та 121,80 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді начальника відділу господарського та технічного забезпечення державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» з 09.04.2014 року.

Стягнути із державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» код ЄДРПОУ 37176130 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 64469 (шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 30 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути із державного підприємства «Державна інвестиційна компанія» код ЄДРПОУ 37176130 на користь держави судовий збір в розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 69 коп. та 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині поновлення та роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Н. П. Маценко