Постанова № 39915097, 22.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/954/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: Ястремського О.Я.

представника відповідача:Міровського В.А.

представника відповідача: Гуменюк О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Вінницяфармація" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: Позивач - скасувати постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю; Відповідач - скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача.

Представники Відповідача у судовому засіданні підтримли вимоги своєї апеляційної скарги та заперечили проти доводів апеляційної скарги Позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно задовольнити, апеляційну скаргу Відповідача - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до обставин справи в період з 23.01.2014 року по 03.03.2014 року працівником Вінницької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Вінницяфармація" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2014р. № 554/22/01974968, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимогподаткового законодавства.

21 березня 2014 року на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002642201, яким ПАТ "Вінницяфармація" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 501973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 17435,00 грн.

Так, в акті перевірки Відповідачем зазначено, що Позивачем до складу фінансових витрат в 4 кв. 2012 р. віднесено витрати по нарахованим відсоткам по фінансовій позиці згідно договорів, укладених з ТОВ КУА "Портфельні інвестиції": № 0623/1 від 23.06.2010р. в сумі 103228 грн., № 0923/1 від 28.09.2010р. на суму 62621 грн., № 0803/1 від 03.08.2012 р. в сумі 166250 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. За вказаних обставин, Відповідач прийшов до висновку, що ПАТ "Вінницяфармація" занижено податок на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 69741 грн., в т.ч. за 4 кв. 2012 року.

В ході дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено наступні обставини.

ПАТ "Вінницяфармація" (Позичальник) 23.06.2010р. укладено із ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" (Позикодавець) договір позики № 0623/1, згідно якого, Позикодавець надає Позичальникові позику в сумі 1913000 грн. строком до 31 грудня 2026 року для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором термін в повній сумі, щоквартально сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 60 % річних від суми позики, в обумовлені цим Договором терміни.

30.03.2012р. між ПАТ "Вінницяфармація" (Позичальник) та ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" (Позикодавець) укладено додаткову угоду № 4 до договору позики № 0623/1 від 23.06.2010 р., згідно якої, Позикодавець надає Позичальникові позику в сумі 1913000 грн. строком до 31 грудня 2026 року для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором термін в повній сумі, щомісячно сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 35 % річних від суми позики, в обумовлені цим Договором терміни.

28.09.2010 р. між ПАТ "Вінницяфармація" (Позичальник) та ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" (Позикодавець) укладено договір позики № 0928/1, згідно якого, Позикодавець надає Позичальникові позику в сумі 2347000 грн. строком до 31 грудня 2026 року для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором термін в повній сумі, щоквартально сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 60 % річних від суми позики, в обумовлені цим Договором терміни.

30.03.2012р. між ПАТ "Вінницяфармація" (Позичальник) та ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" (Позикодавець) укладено додаткову угоду № 4 до договору позики № 0928/1 від 28.09.2010 р., згідно якої, Позикодавець надає Позичальникові позику в сумі 2347000 грн. строком до 31 грудня 2026 року для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором термін в повній сумі, щомісячно сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 35 % річних від суми позики, в обумовлені цим Договором терміни.

03.08.2012р. між ПАТ "Вінницяфармація" (Позичальник) та ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" (Позикодавець) укладено договір позики № 0803/1, згідно якого, Позикодавець надає Позичальникові позику в сумі 4000000 грн. строком до 31 грудня 2026 року для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором термін в повній сумі, щомісячно сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 35 % річних від суми позики, в обумовлені цим Договором терміни.

25.09.2012р. між ПАТ "Вінницяфармація" (Позичальник) та ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" (Позикодавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 0803/1 від 03.08.2012р., згідно якої, Позикодавець надає Позичальникові позику в сумі 7000000 грн. строком до 31 грудня 2026 року для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором термін в повній сумі, щомісячно сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 35 % річних від суми позики, в обумовлені цим Договором терміни.

На виконання вимог даних договорів, ПАТ "Вінницяфармація" протягом 4 кв. 2012 р. перераховано на рахунок ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" відсотки за користування позикою, що підтверджується карткою рахунком 3771 та виписками з рахунків ПАТ "Вінницяфармація", відкритими в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві, які наявні в матеріалах справи.

Виконання умов домовленостей підтверджується наданими Позивачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ КУА "Портфельні інвестиції" № 0623/1-26 від 31.10.2012р. на суму 34783,29 грн., № 0623/1-27 від 30.11.2012р. на суму 33661,25 грн., № 0623/1-28 від 29.12.2012р. на суму 34783,29 грн., № 0803/1-4 від 30.11.2012р. на суму 166250 грн., № 0928/1-27 від 30.11.2012р. на суму 62620,83 грн.

В подальшому, сума перерахованих відсотків була відображена Позивачем у показниках рядку 06.3 "Фінансові витрати" Декларації за 4 квартал 2012 року.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахування встановлених обставин справи та положень Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що дії Позивача щодо включення до рядку 06.3 "Фінансові витрати" Декларації за 4 квартал 2012 року витрат на нарахування процентів, за користування позикою, відповідають вимогам законодавства.

Доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0002642201 від 21.03.2014 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 69741,00 грн. та штрафної санкції в розмірі 17435,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, колегія суддів не погоджується з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002642201 від 21.03.2014 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 432232 грн.

Згідно акту перевірки, перевіркою показників, відображених у рядку 06.2 (06.3) "Витрати на збут" за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р. в загальній сумі 7025546 грн., що становить 5,8 % витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування встановлено, що ПАТ "Вінницяфармація" здійснювало наступні витрати: на відрядження, амортизацію основних засобів, на оплату праці, внески на соціальні заходи (єдиний соціальний внесок), на придбання електроенергії, газу, води, опалення, послуг охорони, дератизації аптек, зв'язку, вивозу сміття та ін. На порушення п.п. 138.10.3 п. 183.10 ст. 183 ПК України підприємством до складу витрат на збут за 3 кв. 2011 р. віднесено витрати по розрахункам за страхуванням в сумі 290597 грн., тоді як за даними перевірки зазначена сума витрат по страхуванню складає 152227 грн.

Колегією суддів встановлено, що витрати по позиці в сумі 1740901,38 грн. та витрати по нарахованим страховим зборам (внескам) до фондів загальнообов`язкового страхування в сумі 138369,71 грн., які були понесені Позивачем у 2010 році та не включені до складу витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, підприємством були відображені у податковій звітності 2011 року.

Так, ПАТ "Вінницяфармація" на протязі 2010 року були понесенні витрати по сплаті відсотків на суму 7701781,27 грн., з них у складі витрат декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік відображено - 5268852,52 грн., в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року - 1740901,38 грн.

На підтвердження понесених витрат у 2010 році, які відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 кв. 2011 р., Позивачем надано копії звітів за 2010 р. до управління Пенсійного фонду в м. Вінниці, розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за І півріччя 2010 р., розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І півріччя 2010 року, звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою. втратою працездатності за І півріччя 2010 р. та виписок з рахунків банківських установ за 2010 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач не мав права включати до складу витрат декларації за 2011 рік витрати, понесені підприємством у 2010 році, з чим колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 138.1. ст.. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 183.10 ст. 183 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 138.5 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що пунктом 138.11 ст.138 ПК України визначено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

В той же час, згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З системного аналізу зазначених положень Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що податкове законодавство України дає право платнику податків, у разі виявлення помилок у раніше поданих деклараціях, включити уточнений показник до відповідної декларації за період, в якому такі помилки було виявлено. Тому, посилання суду першої інстанції на протиправність подання Позивачем податкової декларації за 2011 рік з урахуванням показника за 2010 рік як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Крім того, понесені Позивачем у 2010 році витрати в сумі 1740901,38 грн., які були відображені в декларації за 3 квартал 2011 року документально підтверджуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Вінницяфармація" підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002642201 від 21.03.2014 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 432232 грн.

В силу ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" задовольнити.

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року №0002642201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 432 232,00 (чотириста тридцять дві тисячі двісті тридцять дві) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" судовий збір в сумі 2 923,20 (дві тисячі дев"ятсот двадцять три) грн.

В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "28" липня 2014 р. .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.