Рішення № 39914917, 10.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 Справа № 908/1570/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп", м.Дніпропетровськ

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат», м.Мелітополь, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача:Гладка І. В. , дов. № 181 від 10.07.2014р.;

Ползикова Т.Г., дов. № 180 від 10.07.2014р.;

Від відповідача: Ніколаєнко Д.В., б/н від 08.01.2014р.

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп" до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості за договором 380 987 грн. 06коп., яка складається з 377563 грн. 76 коп. суми основного боргу, 3423 грн. 30 коп. суми пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 6254, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та вказує на те, що між сторонами був укладений договір поставки № 18/25 від 25.01.2011р. Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 430824 грн. 76 коп., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач частково виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 377563 грн. 76 коп., 3423 грн. 30 коп. суми пені.

Ухвалою суду від 13.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/7/14, судове засідання призначено на 28.05.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце відкладення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.06.2014р. Ухвалою суду від 19.06.2014р., в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладався до 10.07.2014р.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні в зв'язку з тим, що позивачем не доведено той факт, що поставка товару здійснювалась на підставі договору № 18/25 від 25.01.2011р. (відзив долучено до матеріалів справи).

10 липня 2014р. від відповідач на адресу суду надійшло клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на чотири місяці із щомісячною оплатою у розмірі 95246 грн. 76 коп. Обґрунтовуючи клопотання відповідач вказує на те, що ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» протягом тривалого часу поставляв м'ясопродукцію контрагентам, які знаходяться на території АР Крим, в результаті чого, у останніх перед відповідачем накопичилась значна сума заборгованості. На теперішній час загальна сума заборгованості складає 483439 грн. 98 коп. На даний час керівництво відповідача намагається знайти спосіб для ліквідування заборгованості. Окупація території АР Крим позбавила відповідача можливості повернути свої грошові кошти , в зв'язку з тим, що господарські відносини з підприємствами, які зареєстровані АРК практично неможливі, а стягнення коштів в судовому порядку не представляється можливим у зв'язку з не визначенням статусу території АРК. Крім того, окупація АР Крим позбавила відповідача значної частини ринку збуту, у зв'язку із чим істотно знизився об'єм реалізації виготовленої продукції. Виконання рішення суду відразу і в повному обсязі може привезти до негативних фінансових наслідків, таких як виникнення заборгованості із заробітної плати, податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету України, стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми позову. Враховуючи викладене, відповідач просить суд задовольнити клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду на чотири місяці.

Клопотання подано згідно зі ст.. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду в судовому засіданні, продовженому 10.07.2014р.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Розгляд справи закінчено 10.07.2014р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп" (постачальник - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Мелітопольський м'ясокомбінат» (покупець-відповідач) укладено договір поставки, відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця в установлений строк товар, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його у відповідності з умовами даного договору.

На виконання умов договору, позивача відвантажив відповідачу товар на загальну суму 430824 грн. 76 коп., що підтверджується видатковими накладними.

Згідно п. 3.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем на протязі 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаросупровідних документів на нього, якщо інший строк не встановлений законом або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач частково виконав взяті на себе договірні зобов'язання, сплативши позивачу 53261 грн. 00коп.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу, на момент розгляду спору, по суті складає 377563 грн. 76коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених в п. 3.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення прострочки, за кожен день прострочки платежу від суми простроченого до сплати товару.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий суду розрахунок, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3423 грн. 30коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача та проаналізувавши обґрунтування поданого клопотання суд визнає доводи відповідача обґрунтованими, а обставини, на які він посилається - винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення у справі, виходячи з наступного:

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення згідно з п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом. При цьому згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 121 ГПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відстрочення виконання рішення надає змогу товариству повільно, але все ж таки відновлювати свою платоспроможність.

Розстрочка виконання рішення надасть змогу товариству відповідача повільно, але все ж таки реально відновлювати свою платоспроможність і при цьому, товариство отримає реальну можливість здійснювати погашення своєї заборгованості перед позивачем, чим будуть і задоволені інтереси позивача , шляхом щомісячного отримання ним певної суми боргу, згідно розстрочки погашення заборгованості відповідачем.

Надання розстрочки виконання рішення, є більш ефективним засобом вирішення питання про погашення заборгованості перед позивачем, аніж стягнення такої заборгованості у примусовому порядку. Оскільки, у першому випадку, товариство має можливість розвиватись, отримувати кошти від господарської діяльності, виконувати поточні зобов'язання по сплаті податків і зборів, заробітної плати та погашати існуючу заборгованість, у іншому ж випадку, в разі накладення арешту на грошові кошти боржника, товариство буде позбавлене всіх цих можливостей, а, отже, заборгованість буде накопичуватись, а існуюча - не зможе бути погашена.

Крім того, за таких умов, позивач не отримає суму заборгованості, що також негативним чином відобразиться і на його фінансовому стані.

Заявляючи клопотання про розстрочку виконання рішення, відповідач пояснив суду, що виходив із своїх реальних фінансових можливостей, які б дозволили виконати рішення суду у добровільному порядку, а також дало б змогу уникнути додаткових витрат у вигляді 10% - виконавчого збору та інших негативних наслідків примусового виконання рішення суду, шляхом звернення до Державної виконавчої служби, як-то арешт рахунків та майна товариства, виникнення заборгованості із оплати послуг контрагентів, податкових зборів, скорочення штату працівників підприємства. На теперішній час виконання рішення в примусовому порядку з вищезазначених обставин є ускладненим і фактично не можливим, що, на думку заявника також не поліпшить фінансовий стан позивача.

Єдиним джерелом доходів підприємства є результати його виробничої діяльності і паралізація цієї діяльності приведе до неминучого краху підприємства.

Окупація території АР Крим позбавила відповідача можливості повернути свої грошові кошти, в зв'язку з тим, що господарські відносини з підприємствами, які зареєстровані АРК практично неможливі, а стягнення коштів в судовому порядку не представляється можливим у зв'язку з не визначенням статусу території АРК. Крім того, окупація АР Крим позбавила відповідача значної частини ринку збуту, у зв'язку із чим істотно знизився об'єм реалізації виготовленої продукції.

У кожному конкретному випадку суд, за своїм внутрішнім переконанням, оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають чи утруднюють виконанню рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задоовльнити клопотання відповдіача та надати розстрочку виконання рішення суду по справі № 908/1570/14 на чотири місяці зі сплатою суми заборгованості по 95246 грн. 76 коп. щомісячно рівними частинами з липня по жовтень 2014р.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп", до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат», 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175 (р/р 26009962491366 в ПАО «Перший український міжнародний банк», м. Запоріжжя, МФО 334851, ЄДРПОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп", 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Харківська, 9/10, а/с 5152 (р/р № 26001001311625 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 34314907) 377563 (триста сімдесят сім п'ятсот шістдесят три) грн. 76 коп. основного боргу, 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 30 коп. пені, 7619 (сім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 00коп. судового збору.

Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення в частині сплати основного боргу і пені строком на чотири місяці із щомісячною шляхом сплати рівними частинами по 95246 (дев'яносто п'ять тисяч двісті сорок шість) грн.. 76 коп. щомісячно з липня по жовтень 2014р.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення « 15» липня 2014р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет