Постанова № 39914784, 22.07.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1246/14

22 липня 2014 року 15год. 20хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006571700 від 14.11.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 43968,00 грн., №0006581700 від 14.11.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 34315,65 грн., №0006591700 від 14.11.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128 від 18.12.2013 по єдиному соціальному внеску в розмірі 54249,69 грн.; рішення №28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2881,97 грн.

Позивач вважає неправомірним зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при придбанні автомобіля VOLKSWAGEN CADDY GP Kombi Startline 1,2 TSI , телевізора, бензину А-95, вказує не хибність висновків податкового органу, що вказані товари придбані без мети їх участі в оподатковуваних операціях, а витрати не пов'язані з отриманням доходу. Зазначає, що обумовлений автомобіль використовується позивачем для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується товарно-транспортними накладними, шляховими листами, видатковими та податковими накладними на переміщення товару, які були об'єктом перевірки. Закупівля бензину здійснювалась для цього ж автомобіля. Телевізор придбаний для роботи охоронної системи відеоспостереження в виробничих приміщеннях (гаражах). Дана система, придбаний автомобіль, списане на нього пальне беруть безпосередню участь в оподатковуваних операціях позивача, а тому суми ПДВ за придбання вказаних товарів відносяться до податкового кредиту відповідних звітних періодів. Також вказує, що автомобіль VOLKSWAGEN CADDY GP Kombi Startline 1,2 TSI зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства, а неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на віднесення витрат на їх придбання до складу валових витрат. Зазначає, що не нарахування амортизації на основні засоби не може слугувати підставою для зменшення валових витрат.

Також заперечує висновок податкового органу щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, у розмірі 34,7 % за 2012 рік на суму 146559,17 грн., а також за 2011 рік на суму 9780 грн. з підстав, викладених в постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 у справі №817/4147/13-а, залишеній без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.191-194 т.3). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що за результатами перевірки позивачу зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за перевірений період на 29312 грн. по податкових накладних: № 2401008 від 24.01.2012 на суму 165989,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27664.83 грн.) - вартість придбаного на підставі договору № 607964 від 21.01.2012 купівлі-продажу/поставки автомобіля VOLKSWAGEN CADDY GP Kombi Startline 1.2 1 TSI у TOB "Вік-Експо"; №7604248 від 17.02.2012 на суму 3222,00 грн. (в т.ч. 537,00 грн. ПДВ) - вартість придбаного телевізора LG LCD 32LK330 BLACK; № 341/192 від 17.05.2012 на суму 2220,00 грн. (в т.ч. 370,00 грн. ПДВ) - вартість придбаного бензину А-95 в кількості 200 л. по ціні 11,10 грн./л; № 185/192 від 11.06.2012 на суму 4440,00 грн. (в т.ч. 740,00 грн. ПДВ) - вартість придбаного бензину А-95 в кількості 400 л. по ціні 11,10 грн./л. Підставою зменшення податкового кредиту слугувало не надання платником пояснення щодо використання легкового автомобіля та телевізора в оподатковуваних операціях.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, та даними перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за період, що перевірявся, на суму 146559,17 грн., яке виникло за рахунок віднесення до валових витрат придбаного легкового автомобіля (138324,17 грн.) та придбаного телевізора (2685,00 грн.), вартість придбаного пального, яке списано на легковий автомобіль (5550,00 грн.); загальна сума завищення валових витрат становить 146559,17 грн. Відповідач вважає, що зазначені витрати не відносяться до безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. Зазначає, що Цивільний кодекс України не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа-підприємець. Вказує, що витрати на придбання основних засобів (нематеріальних активів) враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку в складі амортизаційних відрахувань. При цьому п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Обов'язкове ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат операційної діяльності та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено. Відтак, відповідач вважає, що до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування не включаєтеся вартість придбаного рухомого майна.

Крім того, перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %: за 2011 рік на суму 9780 грн. (за наслідками документальної планової перевірки акт від 25.06.2012 № 270/17-47/НОМЕР_1 було збільшено чистий оподатковуваний дохід за 2011 рік в сумі 9780,00 грн.); за 2012 рік на суму 146559,17 грн., що виникла за рахунок віднесення до валових витрат придбаного легкового автомобіля (138324,17 грн.), телевізора (2685,00 грн.), пального, яке списане на легковий автомобіль (5550,00 грн.), всього в сумі 156339,17 грн., у зв'язку з чим донараховано єдиний соціальний внесок на суму 54249,69 грн.

З наведених підстав спірні рішення представник відповідача вважає правомірними, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області, взятий на облік як платник податку на додану вартість з 14.11.2008 згідно зі свідоцтвом НОМЕР_7 від 14.11.2008 (а.с.37, 38 т.1).

Суд встановив, що на підставі наказу від 01.10.2013 № 161 (а.с.6 т.4) та направлення від 10.10.2013 № 95, відповідно до ст.20 розділу І, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, ст.13 та абз.6 п.7 розділу VІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", уповноваженою особою Костопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі Костопільська ОДПІ) в період з 11.10.2013 по 24.10.2013 проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 278/17-47/НОМЕР_1 від 31.10.2013, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

п.44.1, п.44.3 ст.44, абз.1 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України;

пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 22877,10 грн.;

п.180.1 ст.180, п.183.3 ст.183, ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за перевіряємий період в сумі 29312,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року в сумі 9475,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 3095,00 грн., за березень 2012 року в сумі 15632,00 грн., за травень 2012 року в сумі 370,00 грн., за червень 2012 року в сумі 740,00 грн.;

п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не нарахований єдиний внесок в сумі 54249,69 грн.;

розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку сум утриманого з них податку" в редакції, затвердженій наказом ДПА України від 25.12.2010 №1020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784, ст.51 глави ІІ, пп. "б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України (а.с.17-36 т.1).

Костопільською ОДПІ на підставі акта перевірки № 278/17-47/НОМЕР_1 від 31.10.2013 прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0006571700 від 14.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 43968,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 29312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14656,00 грн. (а.с.12 т.1);

податкове повідомлення-рішення №0006581700 від 14.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 34315,65 грн., в тому числі за основним платежем на суму 22877,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11438,55 грн. (а.с.13 т.1);

податкове повідомлення-рішення №0006591700 від 14.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн. (а.с.14 т.1);

вимогу №Ф-128 від 18.12.2013 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 54249,69 грн. (а.с.15 т.1);

рішення №28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2881,97 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.16 т.1).

Матеріалами справи стверджено, що згідно з реєстраційними даними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, допоміжне обслуговування наземного транспорту (п.1.7 акту) (а.с.20 т.1).

Плановою документальною перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включив до валових витрат витрати на придбання автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY GP Kombi Startline 1.2 1 TSI, придбаний на підставі договору купівлі-продажу/поставки автомобіля №607964 від 21.01.2012 у TOB "Вік-Експо" (код ЄДРПОУ 37685735).

Відповідно до видаткової накладної №0000000584 від 28.01.2012 вартість обумовленого автомобіля (без ПДВ) складає 138 324,17 грн., ПДВ 27 664,83 грн., всього 165 989,00 грн. (а.с.72 т.1).

Продавцем ТОВ "Вік-Експо" виписано позивачу податкову накладну №2401008 від 24.01.2012 на загальну суму 165 989,00 грн., в т.ч. ПДВ 27 664,83 грн. (а.с.73 т.1).

Витрати ФОП ОСОБА_1 в сумі 138 324,17 грн. на підставі платіжного доручення № 9 від 24.01.2012 відображені в Книзі обліку доходів та витрат в січні 2012 року (а.с.182 т.3).

Відповідно до технічного паспорта НОМЕР_8 власником автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, кузов НОМЕР_9, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с.7 т.4).

Зменшення позивачу валових витрат в сумі 138 324,17 грн. з тих підстав, що до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування не включається вартість придбаного рухомого майна, - суд вважає неправомірним з таких підстав.

Суб'єктами права власності за Цивільним кодексом України є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318 ЦК України).

Водночас серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.

Статтею 325 ЦК України визначено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Відповідно до статті 320 ЦК України власник майна має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1388, 07.09.1998, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371, транспортні засоби в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції реєструються за юридичними та фізичними особами.

Тобто, чинне законодавство України не передбачає реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, відповідно до п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності (визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті);

інших витрат (визначаються згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 ст.138, п.140.1 ст. 140, ст. 141 цього Кодексу); крім витрат, визначених у п. 138.3 ст. 138 та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ведення позивачем бухгалтерського обліку підтверджується дослідженими судом доказами, у тому числі карткою обліку автотранспортних засобів (спірного автомобіля) вартістю 138324,17 грн. (а.с.205 т.3). Крім цього, суд зауважує, що надані позивачем до перевірки документи свідчать про ведення ним бухгалтерського обліку та належно підтверджують господарські операції первинними бухгалтерськими документами. Так, актом перевірки стверджено (п.1.13), при перевірці було використано надані платником податків документи: реєстраційні документи, книга обліку доходів та витрат № 10 зареєстрована в Костопільській МДПІ 16.05.2011 за №3827, податкова декларація про майновий стан і доходи, податкові декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкові накладні, банківські документи та первинні документи до них, чеки, накладні, ТТН та інші бухгалтерські документи, трудові книжки, сальдові обігові відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати, звіти про використання коштів, заяви про застосування податкової соціальної пільги, розрахунки сум податку з доходів фізичних осіб за формою -ДФ, угоди, контракти, договори, що стосуються підприємницької діяльності, шляхові листи (а.с.22 т.1).

Враховуючи реєстраційні види діяльності позивача, придбання ним спірного автомобіля безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, при цьому фактичне використання придбаного автомобіля у господарській діяльності позивача підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними, шляховими листами, видатковими та податковими накладними на переміщення товару (а.с.88-250 т.1, 1-250 т.2, 1-181 т.3).

За встановлених обставин, суд вважає, що віднесення позивачем до валових витрат витрат в сумі 138324,17 грн. з придбання транспортного засобу відповідає вимогам закону. Та обставина, що підприємцем не нараховуються амортизаційні відрахування на транспортний засіб, не дає органу державної податкової служби підстав для неврахування витрат з придбання відповідного транспортного засобу.

Також суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 для забезпечення здійснення господарської діяльності придбано у ТОВ виробничо-торгівельної фірми "Авіас":

бензин А-95 в кількості 200 л. по ціні 11,10 грн./л, що підтверджується видатковою накладною №РН-0003579/192 від 12.06.2012 на суму 4440,00 грн. в т.ч. ПДВ 740,00 грн. (а.а.74 т.1);

бензин А-95 в кількості 400 л. по ціні 11,10 грн./л, що підтверджується видатковою накладною №РН-0003031/192 від 18.05.2012 на суму 1850,00 грн. та ПДВ 370,00 грн. (а.с.78 т.1).

На вказані операції ТОВ виробничо-торгівельною фірмою "Авіас" виписано податкові накладні № 341/192 від 17.05.2012 на суму 2220,00 грн. в т.ч. 370,00 грн. ПДВ та № 185/192 від 11.06.2012 на суму 4440,00 грн. в т.ч. 740,00 грн. ПДВ (а.с.75, 79 т.1), які включені до реєстру отриманих податкових накладних (а.с.77, 81 т.1).

Транспортування придбаного палива від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.76, 80 т.1).

Враховуючи, що дослідженими судом доказами підтверджено використання транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY GP Kombi Startline 1.2 1 TSI у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1, суд вважає, що вищевказане пальне, списане на зазначений автомобіль, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а відтак зменшення плановою перевіркою витрат позивача з придбання бензину в загальній сумі 5550,00 грн. є необгрунтованим.

Також суд встановив, що позивачем придбано телевізор LG LCD 32LK330 BLACK на підставі видаткової накладної №7604246 від 17.02.2012 та податкової накладної № 7604248 від 17.02.2012 на суму 3222,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 537,00 грн. (а.с.82, 83 т.1).

Дослідженими судом доказами підтверджено, що вказаний телевізор підключений до охоронної системи відеоспостереження, яка використовується у підприємницькій діяльності позивача, а саме для забезпечення охорони господарських об'єктів та товарно-матеріальних цінностей (а.с.84-87 т.1, а.с.204 т.3, а.с.1-5 т.4).

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що витрати з придбання телевізора в сумі 2685,00 грн. безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, підтверджені належними первинними документами, відтак підстави для їх неврахування в органу державної податкової служби були відсутні.

Також суд враховує, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.1.5). За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.1.6). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7).

В порушення вказаних положень, відповідачем у акті перевірки не вказано господарські операції, які на думку відповідача не підтверджені первинними документами, не наведено жодних доказів порушення позивачем податкового законодавства. Не надані відповідні докази відповідачем і під час судового розгляду адміністративної справи.

За встановлених обставин суд вважає необгрунтованими висновки органу державної податкової служби щодо заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу в сумі 146559,17 грн., відтак донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 22877,10 грн. суд вважає неправомірним, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006581700 від 14.11.2013 є протиправним та підлягає до скасування, а позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Перевіряючи правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд враховує, що відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки, як зазначено вище по тексту судової постанови, автомобіль VOLKSWAGEN CADDY GP Kombi Startline 1.2 1 TSI, бензин А-95 для його експлуатації, телевізор придбані позивачем з метою використання в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності, податковий кредит підтверджений належно оформленими податковими накладними, що видані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з їх придбання на загальну суму 29312 грн.

З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено порушення ФОП ОСОБА_1 п.180.1 ст.180, п.183.3 ст.183, ст.198 Податкового кодексу України, висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не підтверджений належними й допустимими доказами, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006571700 від 14.11.2013 податку на додану вартість на загальну суму 43968,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 29312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14656,00 грн. є протиправним та підлягає до скасування, а адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Крім цього, як стверджено актом перевірки, позивачем подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями, а зокрема невірно внесено РНОКПП ОСОБА_6 НОМЕР_3 замість НОМЕР_4 у ІІІ, ІV кварталах 2012 року.

Позивач в судовому засіданні зазначене порушення визнав, пояснивши його бухгалтерською помилкою.

Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, було встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0006591700 від 14.11.2013 суд вважає правомірним, підстави для його скасування відсутні, а адміністративний позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7 та ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", що призвело до заниження ним показників чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок, в сумі 54249,69 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту судової постанови - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.11 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З акта перевірки, заперечень проти позову, пояснень представника відповідача в судовому засіданні та розрахунку єдиного соціального внеску (а.с.238 т.3) суд встановив, що плановою документальною перевіркою донараховано ФОП ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок в сумі 54249,69 грн. та застосовано фінансові санкції 2881,97 грн. у зв'язку з заниженням оподатковуваного доходу перевіреного періоду внаслідок формування витрат з придбання легкового автомобіля, бензину, телевізора, а також у зв'язку зі збільшенням оподатковуваного доходу за 2011 рік актом перевірки № 270/17-47/НОМЕР_1 від 25.06.2012.

Враховуючи, що в ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за 2012 рік в сумі 146559,17 грн., відтак донарахування єдиного внеску в сумі 50856,03 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2542,6 грн. суд вважає безпідставним.

Крім цього, суд встановив, що актом документальної планової перевірки Костопільської МДПІ від 25.06.2012 № 270/17-47/НОМЕР_1 було встановлено порушення пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.167.1 ст.167, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2751,9 грн. (а.с.206-235 т.3).

На підставі обумовленого акта перевірки Костопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 002453170 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2751,90 грн. основного платежу та 366,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 в адміністративній справі № 817/4147/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 002453170 визнано протиправним та скасовано (а.с.39-44, 45-50 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи, що судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, за участю тих самих сторін спростовані висновки податкового органу щодо заниження оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за 2011 рік в сумі 9780,00 грн., відтак донарахування позивачу єдиного соціального внеску на зазначену суму в розмірі 3393,66 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 339,27 грн. суд вважає неправомірним.

З огляду на наведене, висновки податкового органу про заниження позивачем розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не ґрунтуються на документах бухгалтерського обліку, не відповідають Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи, а відтак донарахування єдиного внеску є безпідставним, що виключає застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога № Ф-128 від 18.12.2013 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 54249,69 грн. та рішення № 28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2881,97 грн. є протиправними та підлягають до скасування, а адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006571700 від 14.11.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43968,00 грн., у тому числі за основним платежем на 29312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 14656,00 грн.; № 0006581700 від 14.11.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 34315,65 грн., у тому числі за основним платежем на 22877,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11438,55 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128 від 18.12.2013 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 54249,69 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2881,97 грн.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 271,85 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.