Постанова № 39913937, 22.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2014 року 09:38 № 826/9549/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представників позивача: Вівсянник А.М., Назаренко К.С.,

представника відповідача: Козак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ-АТОН» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним, незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0004842206 на суму 1263551,61грн. та податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014р. №0004852206 на суму 340,00грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято позовну заяву ТОВ «ТД АТОН» про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортним контрактом, у зв'язку з чим строки, передбачені ст.ст.1,2 Закону №185/94 зупиняються, а пеня за їх порушення в цей період не сплачується, що свідчить про неправомірне нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

В судовому засіданні, представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на те, що єдиною підставою для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами є прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості. Врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені, а отже оскаржувані рішення прийняті податковим органом у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на підставі наказу від 06.03.2014р. №439, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АТОН» з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по контракту №РГК-2Т від 27.04.2010року з фірмою ТОВ«РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація), за результатами якої складено акт від 27.03.14р. №298/26-54-22-06/36698743.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «ТД АТОН»:

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94р. по експортному контракту №РГК-2Т від 27.04.2010р. з нерезидентом ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) та ненадходження валютної виручки в сумі 27187350,00 рос.руб. За порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортному контракту №РГК-2Т від 27.04.2010р. з нерезидентом ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) у відповідності до ст.4 цього закону, нарахована пеня;

- порушення п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» в частині порушення порядку декларування валютних цінностей станом на 01.01.2014р.

На підставі акту перевірки від 27.03.14р. №298/26-54-22-06/36698743 ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014р. №0004842206, за платежем: пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1263551,61грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014р. №0004852206 за платежем: штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 340,00 грн.

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.05.14р. №4265/10/26-15-10-06-15 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.06.14р. №994416/99-99-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Судом встановлено, що 27 квітня 2010 року між позивачем як постачальником з однієї сторони та ТОВ«РОСГАЗКОМПЛЕКС» (Російська Федерація) як покупцем з другої сторони було укладено контракт поставки №РГК-2Т (надалі - контракт), за умовами п. 1.1. якого позивач продає, а покупець придбаває в умовах FCA (Україна, Хмельницька область, м.Красилів, вул. Центральна, 16) згідно ІНКОТЕРМС 2000, газове обладнання, виготовлене продавцем товарним знаком «Termotechnik», право використання належить покупцю, далі іменовано за текстом контракту «Товар», а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати Товар на умовах, вказаних в контракті, а також в додаткових угодах до нього.

ТОВ«ТД АТОН» згідно експортного контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 року відвантажило нерезиденту ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) товар (котли сталеві водогрійні для ценрального опалення) на загальну суму 94 177 734,00 рос.руб.

Валютні кошти за поставлений на експорт товар надійшли від нерезидента на загальну суму 66 990 384,00 рос.руб.

Проведеною перевіркою ТОВ «ТД АТОН» встановлено ненадходження валютних цінностей територію України по контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 року з нерезидентом ТОВ«РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) на суму 27 187 350,00 рос.руб. та порушення термінів розрахунків по експортній операції згідно контракту №РГК-2Т від 27.04.2010 на суму 27 187 350,00 рос.руб.

Відповідно до ст.1 Закону України від 23.09.1994, №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст.4 Закону України від 23.09.1994, № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24 грудня 2013 року, звернувся з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовними вимогами до ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКС» про стягнення заборгованості за поставлений, але неоплачений товар у розмірі 27 482 316,00 російських рублів, що підтверджується накладною установи зв'язку - компанії TNT від 24 грудня 2013 року.

У відповідь на звернення позивача 24 грудня 2013 року з позовом, позивач отримав письмову відповідь Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 грудня 2013р. за №10/14-7 із змісту якої вбачається отримання Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України позовних матеріалів позивача та про необхідність оплати позивачем суми арбітражного збору.

27 лютого 2014р. Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України винесено постанову про прийняття справи до провадження.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.17 розділу «Порушення провадження у справі» Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17.04.2007, №18(1), провадження у справі порушується постановою голови МКАС про прийняття справи до провадження за фактом пред'явлення в МКАС належно оформленої позовної заяви, сплаченого реєстраційним збором відповідно до Положення про арбітражні збори та витрати.

Днем подання позовної заяви вважається день її вручення МКАС, а при відправці позовної заяви по пошті - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, суд приходить до висновку про те, що дата звернення резидентом з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є дата прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених ст.ст.1, 2 Закону №185/94, і пеня за їх порушення не сплачується.

Як вбачається з додатку «Розрахунок пені» до акту від 27.03.14р. №298/26-54-22-06/36698743, період прострочення визначено податковим органом з 12.12.13р. по 26.02.14р., тобто по день прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України справи до провадження, в той час як позов до Міжнародного комерційного арбітражного суду подано позивачем 24.12.2013р.

Таким чином, подання позовної заяви ТОВ «ТД АТОН» від 24 грудня 2013 року до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, зупиняє нарахування пені.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем ТОВ «ТД АТОН» пені після подання позивачем до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позову про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом є протиправним.

Окрім того, перевіркою встановлено, та позивачем не заперечувалось, що станом на 01.01.2014 року ТОВ «ТД АТОН» мало дебіторську заборгованість, термін якої настав, по експортному контракту №РГК-2Т від 27.04.2010р. з нерезидентом ТОВ «РОСГАЗКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) на суму 27 187 350,00 рос.руб., що підлягає обов'язковому декларуванню.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до податкового органу подано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом від 10.02.2014р. №9088565725, проте, вище зазначена сума заборгованості не задекларована позивачем, що свідчить про порушення п.1 ст.9 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93.

Відповідно до абз.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2 ст.10 Декрету №15-93 визначено, що несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст.16 цього Декрету.

Відповідно до п.2 ст. 16 Декрету № 15-93 за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. .

Відповідно до пп. 2.7, ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.200 №49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Вказане вище, на думку суду, свідчить про обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93.

За змістом пп.54.3.3. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014р. №0004852206 на суму 340,00грн. є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014р. №0004842206.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку про те, що застосування до позивача пені не відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0004842206 - підлягає скасуванню, як протиправне. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги «ТОВ «ТД АТОН» підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0004842206 на суму 1 263 551,61грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25.07.14р.

Суддя Є.В. Аблов