Постанова № 39913802, 15.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р. Справа № 804/3886/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Голубєвої А.О.

представника відповідача Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптбізнесгруп» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптбізнесгруп» (далі - ТОВ «Оптбізнесгруп», позивач) до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 року № 0000411500 на загальну суму 750118, 75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оптбізнесгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Київський машинобудівний завод» за серпень 2013 р., за результатами якої складено акт від 26.12.2013 р. № 1600/15-30/32470701, на підставі якого відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки вони зроблені без урахування наданої документації, зміст та дані, викладені в акті не відповідають вимогам законодавства, є необґрунтованими. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не підтверджуються наданими первинними документами та належними доказами. Відповідачем також не доведено, що договір між позивачем та ТОВ «Київський машинобудівний завод» визнано судом недійсним. З податковим повідомленням рішенням позивач не погоджується, вважає його необґрунтованим та протиправним. Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 0000411500 було прийнято відповідачем правомірно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв'язку з наступним. Позивачем до перевірки не надано сертифікати походження товару, товаро-транспортні накладні. Поряд з цим, при проведенні перевірки контролюючим органом було використано матеріали акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 21.12.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Снаб-Трейд» ТОВ «Телсі», ТОВ «Голд-Лайд-Компані», ТОВ «Рост-Регіонал-Компані», ТОВ «Альфа Юніверсал», ТОВ «Кепітал Прайд», ТОВ «Акторс» з висновками про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 р. та лютий, березень, квітень 2013 р. Відповідачем за результатами перевірки встановлено, що операції з придбання товарів між ТОВ «Оптбізнесгруп» та ТОВ «Київський машинобудівний завод» не спричиняють реального настання правових наслідків. Представник відповідача наголошував, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Оптбізнесгруп» (32470701) зареєстроване 24.04.2003 р., знаходиться на податковому обліку як платник податків у ДПІ у Красногвардійському районі. Підприємство є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.12.2012 № 200095749 виданого ДПІ у Красногвардійському районі.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання інших індивідуальних послуг; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

ДПІ у Красногвардійському районі у період з 13.12.2013 р. по 20.12.2013 р. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оптбізнесгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Київський машинобудівний завод» за серпень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.12.2013 року № 1600/15-30/32470701, в якому зазначається про встановлення таких порушень:

- п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в серпні 2013 року в розмірі 600094, 70 грн.

Перевіркою встановлено, що усі операції з придбання товарів у ТОВ «Київський машинобудівний завод» не спричиняють реального настання правових наслідків, тому що до перевірки позивачем не надано сертифікати походження товару, товарно-транспортні накладні та розрахункові документи. В акті перевірки відповідач зазначає, що всі первинні документи, які складені ТОВ «Оптбізнесгруп» з контрагентом ТОВ «Київський машинобудівний завод» на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійснення господарської операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.02.2014 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000411500, яким згідно п. 54.3 ст. 54 гл. 4 розд. ІІ ПК України за порушення 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Оптбізнесгруп» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 750118, 75 грн., в тому числі за основним платежем 600095, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 150023, 75 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності позивач використовує: офісне приміщення, за договором найму майна № 2/13 від 01.01.2013 р. площею 14 m2 за адресою: Дніпропетровська обл., Красногвардійський район, вул. Краснозаводська буд. 1; складське приміщення згідно договору оренди № 24 від 31.08.2013 р. по вул. Журналістів, 1.

Згідно даних штатного розпису, у 2013 р. на підприємстві працювало 6 осіб.

12.08.2013 р. між ТОВ «Оптбізнесгруп» (покупець) та ТОВ «Київський машинобудівний завод» (продавець) укладено договір поставки № 120813-2, за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати обладнання, комплектуючі (товар), кількість, ціна та асортимент яких визначається сторонами у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 3600076, 80 грн. Відповідно до Додаткової угоди № 1 до договору № 120813-2, було внесено зміни до розділу 3 - умови поставки та передачі товару та викладено в такій редакції: продавець зобов'язується поставити товар покупцеві на умовах DDP - склад покупця протягом 3-х календарних днів з моменту узгодження сторонами кількості та вартості товару.

На виконання договору поставки № 120813-2 ТОВ «Київський машинобудівний завод» поставило ТОВ «Оптбізнесгруп» електродвигуни, що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: договором, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом прийому-передачі векселю на суму 3600076, 80 грн.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем договору з ТОВ «Київський машинобудівний завод» та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договором, видатковими та податковими накладними, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом прийому-передачі векселю на суму 3600076, 80 грн. На підставі податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період, сплачені за договорами суми податку на додану вартість.

Дані документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Товар було доставлено автомобільним транспортом. Даний факт зафіксовано в товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 1301 від. 13.08.13 p.; № 1401 від 14.08.13 p.; № 1501 від 15.08.13 р.; № 1601 від 16.08.13 p.; № 1901 від 19.08.13 p.; № 2001 від 20.08.13 p.; № 2101 від 21.08.13 р.; № 2201 від 22.08.13 p.; № 2301 від 23.08.13 p.; № 2701 від 27.08.13 p.; № 2801 від 28.08.13 p.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом не було встановлено порушень законодавства під час їх складання, оскільки в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвища водія-експедитора, назву товару, загальну суму відпущеного товару, відповідальну особу вантажовідправника, відповідальну особу вантажоодержувача із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємством-постачальником.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.

При цьому, суд зазначає, що неподання чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних виписаних контрагентом позивача по договірним відносинам з третьою особою не можуть бути підтвердженням безтоварності операцій. Тотожна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі № 41505/10.

Враховуючи вищезазначене, суд не приймає твердження відповідача стосовно не підтвердження перевезення товару внаслідок дефектності, на думку відповідача товарно-транспортних документів, вважає їх є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ТОВ «Оптбізнесгруп» з ТОВ «Київський машинобудівний завод».

При проведенні перевірки ТОВ «Оптбізнесгруп» відповідачем було використано матеріали акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки від 21.12.2012 року № 7203/224/32694059 щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Снаб-Трейд» за період: 01.07.2012 р. - 30.09.2012 р.; ТОВ «Телсі» за період: 01.09.2012 р. - 30.09.2012 р., 01.11.2012 р. - 30.11.2012 р.; ТОВ «Голд -Лайд-Компані» за період: 01.09.2012 р. - 30.09.2012 р., 01.11.2012 р. - 31.12.2012 р.; ТОВ «Рост-Регіонал- Компані» за період: 01.12.2012 р. - 31.12.2012 р.; ТОВ «Альфа Юніверсад» за період: 01.03.2013 р. - 30.04.2013 р.; ТОВ «Кепітал Прайд» за період: 01.02.2013 р. - 30.04.2013 р.; ТОВ «Актрос» за період: 01.04.2013 р. - 30.04.2013 р. За висновками акту № 7203/224/32694059 встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року та лютий, березень, квітень 2013 року.

Посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача не доводять обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 26.12.2013 року № 1600/15-30/32470701, не спростовують дійсність укладених ТОВ «Оптбізнесгруп» з контрагентами правочинів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акту перевірки з приводу не реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Оптбізнесгруп», а саме відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Оптбізнесгруп» усіх операцій з придбання товарів у ТОВ «Київський машинобудівний завод», суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «Оптбізнесгруп» та ТОВ «Київський машинобудівний завод», оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин поставки товару виконаний сторонами.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Щодо тверджень відповідача про те, що до перевірки позивачем не надано сертифікатів походження товару, суд зазнає наступне.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Судом встановлено, що за умовами договору поставки № 120813-2, невід'ємною частиною договору є видаткова накладна, в якій зафіксовано кількість, ціну та асортимент товару (п. 1.1 договору). Факти поставки товару постачальником та отримання товару покупцем у виконання умов договору поставки № 120813-2 від 12.08.2013 р. за період, що перевірявся, підтверджуються видатковими накладними, належним чином оформленими, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками сторін договору.

Позивачем доведено, що за правочином поставки товару позивачем було нараховано і сплачено податкові зобов'язання до державного бюджету України. Суми податку на додану вартість за серпень 2013 р. у розмірі 600 012, 80 грн. віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, копії яких додані до матеріалів справи.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включена до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за перевіряємий період, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за період, що перевірявся (копії долучені до матеріалів справи).

Станом на дату проведення перевірки заборгованість по оплаті товарів відсутня. Претензій щодо якості поставлених товарів немає і не було.

Станом на дату подання позову товар отриманий від ТОВ «Київський машинобудівний завод» зберігається на складі підприємства.

Судом встановлено, що товари, які були придбані ТОВ «Оптбізнесгруп» у ТОВ «Київський машинобудівний завод», не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні (відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013 р. № 1308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2013 р. за № 1907/24439). Суд також зазначає, що відсутність сертифікатів походження товару не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів у ТОВ «Київський машинобудівний завод».

Суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки ДПІ у Красногвардійському районі щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Оптбізнесгруп» з ТОВ «Київський машинобудівний завод».

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угоди укладалися підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувались у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 11.02.2014 року № 0000411500 відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 15 від 14.03.2014 р. у розмірі 487, 20 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 11.02.2014 року № 0000411500 на загальну суму 750118, 75 грн., в тому числі за основним платежем 600095, 00 грн. та штрафними санкціями на суму 150023, 75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Оптбізнесгруп» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса