Постанова № 39913789, 01.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р. Справа № 804/3501/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі

представника позивача Целік Т.С.

представника відповідача Бейгул А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» (далі - ТОВ «ВЕТО», позивач) звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 20.11.2013 р. № 0005402204 на суму 83340,00 грн. (55560, 00 грн. - за основним платежем, 22780, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 24.10.2013 р. по 28.10.2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за липень 2013 р., за результатами якої складено акт від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/32653295, на який підприємством були направлені заперечення від 07.11.2013 р. № 561-03. Викладені в запереченнях на акт перевірки обставини Лівобережною ОДПІ не були взяті до уваги та 20.11.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005402204. ТОВ «ВЕТО» не погодилось з податковим повідомленням-рішенням та звернулось зі скаргою до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014 р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. З висновками акту перевірки позивач не погоджується, оскільки вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів та з порушенням вимог діючого законодавства, а також, на підставі акту перевірки контрагента позивача, за висновками якого встановлено не підтвердження господарської операції ТОВ «ВЕТО» з постачальником ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» у липні 2013 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55560, 00 грн. у липні 2013 року. Позивач зазначає, що висновки відповідача не підтверджуються наданими первинними документами та належними доказами, а акт перевірки контрагента позивача не може вважатися беззаперечним доказом нікчемності правочинів. Таким чином, висновки відповідача, викладені в актах перевірок позивача є безпідставними та протиправними, не відповідають фактичним обставинам і наявним документам, а тому, і податкове повідомлення - рішення від 20.11.2013 р. № 0005402204 є протиправним та підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представником відповідача надані письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за липень 2013 р., за результатами якої складено акт від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/32653295, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.11.2013 р. № 0005402204. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивачем направлено скаргу до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в ході розгляду якої для об'єктивного прийняття рішення за розглядом скарги, призначено проведення документальної позапланової перевірки, за результатами проведення якої складено акт від 21.01.2014 р. № 150/22-04/32653295. З урахуванням результатів позапланової перевірки, рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014 р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Представник відповідача зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами, також зазначає, що податкова інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0005402204 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в позові в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ВЕТО» (32653295) зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.09.2003 р. Відповідно до Довідки АА з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 651358, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність приватних охоронних служб; електромонтажні роботи; обслуговування систем безпеки; неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу від 22.10.2013 р. № 448, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕТО» (код ЄДРПРОУ 32653295) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК Сімплекс» (код ЄДРПОУ 38548199) за період липень 2013 року.

За результатами проведення перевірки, відповідачем був складений акт від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/3265329, в якому встановлено:

- не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ВЕТО», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ВЕТО» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за період липень 2013 року;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55560, 00 грн. у липні 2013 року.

Позивачем 07.11.2013 р. за № 561-03 подані до Лівобережної ОДПІ заперечення на акт перевірки від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/3265329, в яких позивач висловив незгоду з висновками акту перевірки та просив скасувати зазначений акт.

На підставі акту перевірки від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/3265329 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.11.2013 р. № 0005402204, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, абз. 3, 4 п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 глави 5 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 55560, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 27780, 00 грн.

05.12.2013 р. ТОВ «ВЕТО» подано скаргу за № 562-03 до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 р., в якій позивач просив переглянути та скасувати зазначене повідомлення-рішення та скасувати акт перевірки від 31.10.2013 р.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.2013 р. № 4642/10/04-36-10-08-09 продовжено термін розгляду скарги позивача від 05.12.2013 р.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.12.2013 р. № 4718/10/04-36-10-08-09, для прийняття обґрунтованого рішення за скаргою позивача Лівобережній ОДПІ доручено провести позапланову документальну перевірку ТОВ «ВЕТО» з питань, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Лівобережною ОДПІ на підставі п. 75.1 ст. 75, ст. 20, п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 13.01.2014 р. № 33 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВЕТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК Сімплекс» за період липень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.01.2014 р. № 150/2204/32653295, в якому встановлено:

- не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ВЕТО», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ВЕТО» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за період липень 2013 року;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55560, 00грн. у липні 2013 року.

24.01.2014 року ТОВ «ВЕТО» в порядку адміністративного оскарження звернулось до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0005402204.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014 р. № 598/10/04-36-10-08-09, скаргу ТОВ «ВЕТО» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0005402204 без змін.

ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, у зв'язку з надходженням скарги позивача від 24.01.2014 р. № 51-10 на акт перевірки від 21.01.2014 р., листом від 05.02.2014 р. № 673/10/04-36-10-08-09 повідомило позивача про те, що скарга платника податків на податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 20.11.2013 р. № 0005402204 розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства та надано вмотивовану відповідь.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ТОВ «ВЕТО» здійснює діяльність в орендованому приміщенні на підставі договору з ТОВ «Конром» від 01.06.2012 р. № 277/12.

03.06.2013 р. ТОВ «ВЕТО» (замовник) укладено договір № 63060 з ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик надати послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги: «пошук замовників охоронних послуг».

Відповідно до акту надання послуг від 31.07.2013 р. № 73178 за договором № 63060 від 03.06.2013 р. ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» надані ТОВ «ВЕТО» послуги: з пошуку 45 замовників охоронних послуг на суму 43000, 00 грн. без ПДВ, підготовка та узгодження 45 договорів на суму 4500, 00 грн. без ПДВ, проведено 70 переговорів стосовно виконання умов договорів на суму 35000,00 грн. без ПДВ, оформлення технічної документації, узгодження проектів та схем монтажу систем протипожежної безпеки, охорони та відео нагляду на суму 195300, 00 грн., всього сума за договором 333360, 00 грн., в т.ч. ПДВ 55560, 00 грн.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем до суду надані наступні первинні документи: акт надання послуг від 31.07.2013 р. № 73178, звіт від 17.03.2014 р., робочий проект № 007-07.13 ОС, робочий проект № 009-08.13 ПС, робочий проект 011-08.13 ПС, робочий проект № 010-08.13 ПС, робочий проект № 016-10.13 ПС, СО; копії договорів № 458/13 від 10.08.2013 р., № 406/13 від 18.07.2013 р., № 380/13 від 01.07.2013 р., № 385/13 від 01.07.2013 р.

На підтвердження наявності у ТОВ «ВЕТО» достатньої кількості спеціалістів до суду позивачем наданий штатний розклад підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем договору з ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» підтверджується первинними документами, наданими ТОВ «ВЕТО» в ході перевірки та до суду, а саме: договори, податкова накладна, акт наданих послуг, відомості про рух грошових коштів, робочі проекти.

Дані документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Судом також встановлено, що отримані від ТОВ «ТК «Сімплекс» послуги є основним видом діяльності позивача, підлягають ліцензуванню. Відповідно до Ліцензії серії АВ № 592233, виданої 16.09.2011 р., ТОВ «ВЕТО» має право надавати послуги з охорони власності та громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 5.2 розділу II «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок № 984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: 1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; 2) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; 3) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ТОВ «ВЕТО» з придбання послуг у ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс».

При проведенні перевірки ТОВ «ВЕТО» відповідачем використані матеріали акту Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р. від 23.08.2013 р. № 12/22/3-38548199, яким встановлено, що зустрічною звіркою не можливо підтвердити реальність проведених господарських відносин між ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» та контрагентами у квітні - липні 2013 р., з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Посилання контролюючого органу на акт перевірки контрагента позивача не доводять обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/32653295, акт перевірки ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» не спростовує дійсність укладених ТОВ «ВЕТО» з контрагентом правочинів щодо надання послуг та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акту перевірки з приводу не реальності здійснення господарських відносин ТОВ «ВЕТО», а саме відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ВЕТО» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за період липень 2013 року, суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «ВЕТО» та ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс», оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з надання послуг виконаний сторонами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Фактичність виконання господарських операцій ТОВ «ВЕТО» з ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами, податковою накладною, актом наданих послуг, відомостями про рух грошових коштів, робочими проектами, штатним розкладом. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог Закону № 996 та є належними доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за участю позивача. На підставі податкової накладної, позивачем було включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період сплачені за договором суми податку на додану вартість.

Для визначення обсягів оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту достатнім документом є наявність у ТОВ «ВЕТО» податкової накладної від 31.07.2013 р. № 2416, виписаної контрагентом, як це передбачено ст. 198.2 ПК України.

Поряд з цим, у відповідності до положень ч. 2 п. 137.1 ст. 137 ПК України, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Акт наданих послуг від 31.07.2013 р. № 73178, долучений до матеріалів справи, є первинним документом в розумінні Закону № 996 та фіксує результат виконання замовлених у ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» послуг ТОВ «ВЕТО».

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з надання послуг у ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс».

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно, на підставі отриманих податкових накладних в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 55560, 00 грн. та правильно відображені витрати з придбання товарів за перевіряємий період та визначений податок на прибуток.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Також, суд зазначає, що недобросовісність контрагентів позивача не може впливати на його податкові зобов'язання, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинне розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

У відповідності до п. 38 рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України», якщо «державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України та проведеного судом аналізу первинних документів наданих до справи, відповідачем необґрунтовано та необ'єктивно було зроблено висновок, про відсутність об'єктів оподаткуваня та неможливість реального здійснення ТОВ «ВЕТО» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» у липні 2013 року; порушення ТОВ «ВЕТО» п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55560, 00 грн. у липні 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0005402204, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, відповідачем не доведено суду обґрунтованості висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торгова Компанія «Сімплекс» до ТОВ «ВЕТО» у липні 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції № 2340183_501/1 від 07.03.2014 р. у розмірі 182, 70 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 20.11.2013 р. № 0005402204 на загальну суму 83340,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 55560, 00 грн. та штрафними санкціями на суму 27780, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса