Постанова № 39913432, 24.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 926/638/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Кравчук Н. М.

Мирутенка О. Л.

Розглянувши апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», м.Чернівці від 12.06.2014р. №264

на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.05.2014р.

у справі № 926/638/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м.Донецьк

до відповідача: Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», м.Чернівці

про стягнення заборгованості в розмірі 131002,83грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

18.06.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.05.2014р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 року у склад колегії для розгляду справи №926/638/14 введено суддів Кравчук Н.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 20.06.2014р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.07.2014р. Розгляд справи відкладався до 24.07.2014р.

У зв'язку із перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року у склад колегії для розгляду справи №926/638/14 замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Мирутенка О.Л.

Представники сторін жодного разу не забезпечили явку своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

При цьому, на адресу суду поступило клопотання ОКП «Буковина-Фарм» від 23.07.2014р. (вх.№01-14/361/14 від 23.07.204р.) про розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи на клопотання скаржника, а також враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.05.2014р. у справі №926/638/14 (суддя Миронюк С.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» задоволено повністю та стягнено з Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» на користь позивача заборгованість в сумі 125601,60 грн., 2596,49 грн. інфляційних, 521,20 грн. 3 % річних, 2283,54 грн. пені, а також 2620,06 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Оскільки відповідачем не подано доказів сплати вартості отриманого товару, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням, Обласне комунальне підприємство «Буковина-Фарм» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати, і прийняти нове рішення.

Зокрема, на думку скаржника судом першої інстанції не враховано клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, яке ним заявлялося в усному порядку.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 02.07.2014р. за вих..№643-04/07-14 (вх.№01-04/3754/14 від 04.07.2014р.) ТзОВ «Фра-М» спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра-М» та Обласним комунальним підприємством «Буковина-Фарм» 05 червня 2009 року укладено Договір поставки товару № 316/ІФ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався систематично поставляти відповідачу товар, а саме: лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін., а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах зазначеного договору(а.с.80-81).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 3.1. Договору сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товаро-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Позивач, на виконання умов договору поставив відповідачу в період з 14.01.2014 р. по 11.03.2014 р. згідно видаткових накладних (№ 7138/2, № 7207/2, № 7252/2, № 7280/2, № 7288/2, № 7356/2, № 8995/2, № 9001/2, № 8851/2, № 8853/2, № 8858/2, № 8865/2, № 8869/2, № 8879/2, № 11561/2, № 16374/2, № 18899/2, № 18859/2, № 18875/2, № 18888/2, № 24675/2, № 24693/2, № 24712/2, № 24723/2, № 34191/2, № 35128/2, № 49811/2, № 52530/2, № 56381/2) товар на загальну суму 125601,60 грн.

У відповідності до п.3.1. Договору, у товарно-транспортних накладних зазначено строк оплати отриманого товару, а саме - 21 день з моменту одержання товару.

Однак, відповідачем своєчасно не було проведено оплати, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом становила 125601,60грн. та відповідачем не заперечується, про що свідчить також акт звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами без заперечень (а.с.87-88).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 125601,60грн. підтверджуються матеріалами справи, а тому судом першої інстанції стягнені з відповідача на користь позивача правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 даного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п 5.2. Договору, відповідач зобов'язався сплатити пеню за несвоєчасну сплату, вартості товару в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність задоволення вимог позивача щодо стягнення 2283,54грн. пені, нарахованої за період з 05.02.2014 р. по 15.04.2014 р.

Крім цього, позивачем за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховано відповідачу 2596,49грн. втрат від інфляційних процесів та 521,20грн. - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача підставні в частині стягнення 125601,60грн. основного боргу, 2283,54грн. пені, 521,20грн. - 3% річних, 2596,49грн. інфляційних втрат та задоволені правомірно.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, яке ним заявлялося в усному порядку, голослівні та судом апеляційної інстанції відхиляються, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до господарського суду Чернівецької області з клопотанням про зменшення штрафних санкцій та жодних доказів в підтвердження наявності підстав для цього суду першої інстанції не надав.

При цьому, долучені до апеляційної скарги докази в підтвердження важкого фінансовий стану ОКП «Буковина-Фарм» не можуть слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та відповідно зміни судового рішення, так як такі документи не були подані в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 28.05.2014 року у справі №926/638/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 25.07.2014р.