Постанова № 39913355, 19.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа № 917/2615/13

У складі колегії суддів : головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

представник апелянта - ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі філії "Хлібна база № 88" - Шеремета О.М., довіреність від 26.06.2014р. №4;

представник позивача - Державного агенства резерву України, м. Київ - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі філії "Хлібна база № 88" (вх. № 1380 П/2) на рішення господарського суду Полтавської господарського суду області від 18.03.14 у справі № 917/2615/13

за позовом Державного агенства резерву України, м. Київ

до ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 25 100,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, відповідно до якої просить зобов'язати відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме - пшеницю 5 класу в кількості 13,787 тон, та стягнути 25100,10 грн. штрафних санкцій у відповідності до договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.03.2014 р. (суддя Гетя Н.Г.) у справі № 917/2615/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (36022, м. Полтава, вул. Леніна, 69, код за ЄДРПОУ 00952166) на користь Державного агентства резерву України, 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код за ЄДРПОУ 37472392) - 16544,40 грн. штрафу та 514,46 грн. пені. Стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (36022, м. Полтава, вул. Леніна, 69, код за ЄДРПОУ 00952166) в дохід державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Полтава Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1169,31 грн. судового збору.

До Харківського апеляційного господарського суду від відповідача у справі ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі філії "Хлібна база № 88" надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2014 р., в якій він вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанціїї необгрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин справи. Заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2014 р. у справі № 917/2615/13 та залишити позов без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.07.2014 р. Пунктом 5 резолютивної частини ухвали заявника апеляційної скарги зобов'язано надати докази, які підтверджують повноваження філії "Хлібна база № 88" Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" подавати та підписувати від імені Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" апеляційні скарги.

Розпорядженням секретаря судової палати № 2 Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

В судове засідання 02.07.2014 р. сторони своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. у зв'язку з неявкою представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду справи розгляд справи відкладено на 16.07.2014 р.

Відповідач після закінчення судового засідання 02.07.2014 р. надав клопотання (вх. 5195 від 02.07.2014 р.), в якому на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. просив приєднати до матеріалів справи документи, а саме: довіреність та положення про філію "Хлібна база № 88".

Вказані документи оглянуті судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 16.07.2014 р. повторно своїх уповноважених представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, те, що розгляд справи вже відкладався, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізаціїї своїх процесуальних прав.

Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. представник відповідача (заявника апеляційної скарги) підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягала на її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, між Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України (позивач), був укладений договір № юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року (а.с. 8-10), на підставі якого відповідач зобов'язався прийняти на відповідальне зберігання матеріальні цінності згідно зі специфікацією в кількості та за вартістю, вказаним в акті форми Р-16 (а.с. 11), та вживати всіх заходів для належного їх зберігання (п. п. 1.2., 2.1. договору).

У відповідності до п. 7.3. договору № юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання.

Положеннями п. 1.1. укладеного договору встановлено, що зберігання матеріальних цінностей здійснюється у зерносховищах зберігача.

Відповідно до п. 3.2. договору комітет зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням умов зберіганням матеріальних цінностей, їх наявність та якісний стан.

За змістом постанови Верховної Ради України № 57/96-ВР від 20.02.1996 року "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" Держрезерв України, а також його територіальні органи уповноважені здійснювати перевірки стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються відповідні акти.

17.07.2010 року спеціалістами Контрольно-ревізійного департаменту Державного комітету України з державного матеріального резерву було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складно акт № 0.70/18-26 (копія в матеріалах справи а.с. 12-48).

Проведеною перевіркою було встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань в частині забезпечення збереження матеріальних цінностей, що призвело до нестачі переданої на зберігання пшениці 5 класу в кількості 13,787 тон на філії "Хлібна база № 88" Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів".

Зазначений факт відображений в акті № 0.70/18-26, який підписано головними спеціалістами Держкомрезерву, головним спеціалістом "ДП "Укрресурси", генеральним директором ДП "Полтавський КХП", головним бухгалтером ДП "Полтавський КХП".

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії акту № 0.70/18-26 від 17.07.2010 р. він підписаний з боку відповідача уповноваженими особами: генеральним директором та головним бухгалтером з урахуванням заперечень, що мають бути надані протягом трьох робочих днів з дня підписання акта.

19.07.2010 р. ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (відповідачем) надані заперечення до акту від 17.07.2010 р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалх справи а.с. 111-121). Заперечення підписані генеральним директором відповідача. В запереченнях не міститься жодних зауважень з приводу нестачі матеріальних цінностей - пшениці 5 класу в кількості 13,787 тон.

28.09.2010 р. Контрольно-ревізійним відділом в Чутівському районі на підставі направлення № 111 від 28.09.2010 року, виданого начальником Контрольно-ревізійного відділу в Чутівському районі (а.с. 142), було проведено фактичні обміри наявності зерна на філії "Хлібна база № 88" Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" станом на 27.09.2010 року, за результатами яких складено довідку № 01-21/80 (а.с. 143-145).

Відповідно вищевказаної довідки станом на 27.09.2010 р. розходження щодо залишків зерна (в тому числі пшениці 5 класу) на філії "Хлібна база № 88" Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" між фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку в межах допустимих відхилень.

Судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що станом на 27.09.2010 р. відповідачем повернуто до державного резерву передані йому за договором відповідального зберігання матеріальні цінності пшеницю 5-го класу в кількості 13,787 тон.

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2014 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення матеріальних цінностей, а саме пшениці 5-го класу в кількості 13,787 тон законне, обгрунтоване, прийняте у відповідності до обставин справи.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно ст. ст. 509, 510 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

У відповідності до вимог п. 2.4. договору зберігач зобов'язаний відшкодувати втрату, нестачу матеріальних цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, підтверджується матеріалами справи в порушення своїх зобов'язань відповідач не забезпечив збереження матеріальних цінностей, які були передані йому на відповідальну зберігання.

Факт нестачі матеріальних цінностей (пшениці 5-го класу) встановлено 17.07.2010 р. Повернення матеріальних цінностей зафіксовано 26.09.2010 р. Отже, відповідачем порушено встановлений сторонами у п. 2.4. договору відповідального зберігання 5-ти денний термін відшкодування втрати, нестачі, пошкодження матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 6 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно законодавства, зокрема згідно Закону України "Про державний матеріальний резерв" та інших актів законодавства.

Положеннями п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (№ 51/97-ВР від 24.01.1997 року) встановлено, що в разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в т.ч. самовільного відчуження матеріальних цінностей, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% від вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження та пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до їх повного повернення.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 Цивільного кодексу України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені сплачується виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З наявної в матеріалах справи довідки Управління ціноутворення та правового забезпечення проведення процедур придбання та реалізації матеріальних цінностей вбачається, що ринкова ціна за одиницю виміру 1 тону пшениці 5-го класу складає 1200 гривень.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунок заявленої до стягення та стягнутої оскаржуваним рішенням суми штрафу, судова колегія дійшла висновку, що він відповідає вимогам закону та є арифметично вірним ( 13, 787 т (нестача пшениці) х 1200 (вартість однієї тони) = 16544 грн.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Полтавської області вірно встановлений період нарахування пені з 18.07.2010 р. (наступним днем після встановлення нестачі матеріальних цінностей) по 26.09.2010 р. (оскільки станом на 27.09.2010 р. матеріальні цінності повернуті).

Зважаючи на правильно встановлений господарським судом період нарахування пені та те, що виконаний ним розрахунок є арифметично вірним, судова колегія дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення місцевого гоподарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог про стягення пені, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені, розрахована не до моменту встановлення факту повернення матеріальних цінностей (як це передбачено законом), а до моменту звернення з позовом до суду, що є помилковим та невідповідним вимогам закону.

Судова колегія вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги щодо недослідження судом першої інстанції факту наявності зерна, який підтверджується актом звірки наявності зерна станом на 01.07.2010 р., зважаючи на таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, в ньому зазначено, що суд не приймає в якості належного доказу на підтвердження факту поверненя до державного резерву пшениці 5 класу в кількості 13,787 тон раніше 27.09.2010 р., оскільки ці документи підписані в односторонньому порядку.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає такий висновок місцевого господарського суду правомірним, оскільки по-перше, надана відповідачем на підтвердження факту наявності матеріальний цінностей копія акту звірки зерна (а.с. 71) містить лише підпис представника відповідача без зазначення посади, прізвища та ініціалів, скріплена лише печаткою відповідача; не містить підписів уповноважених осіб з боку Державного комітету України з державного матеріального резерву та не скріплений його печаткою. Отже, суд першої інстанціїї дійшов вірного висновку про те, що даний акт складений в односторонньому порядку, тому не може бути прийнятий в якості належного доказу. Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у зазначеному акті, на який посилається відповідач (заявник апеляційної скарги), вказано, що він складений станом на 01.07.2010 р., а акт позапланової ревізії, яким обгрунтовані позовні вимоги складений станом на 17.07.2010 р., тобто пізніше. Отже, акт, на який посилається відповідач, крім того, що складений в одностороньому порядку, ще і датований раніше, ніж акт позапланової ревізії, яким обгрунтовані позовні вимоги. Тобто дані, викладені в акті 01.07.2010 р., могли змінитися до 17.07.2010 р.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на довідку про наявність зерна в державному резерві станом на 06.10.2010 р., що на думку відповідача є доказом повернення зерна раніше, ніж встановлено судом Полтавської області в оскаржуваному рішенні, судова колегія зазначає, що вона взагалі не підписана жодною із сторін, не містить будь-яких реквізитів, які могли б ідентифікувати цей документ.

Твердження заявника апеляційної скарги щодо необхідності долучення до актів перевірки інвентаризаційних описів спростовується матеріалами справи, в яких містяться копії інвентаризаційних описів, складених під час перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2014 р. у справі № 917/2615/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.07.2014

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.