Рішення № 39913250, 09.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7784/14 09.07.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

До Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації")

Про стягнення 309 671,79 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Гарапач Н.Є. - представник

Від відповідачів не з'явився

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" звернулося з позовом до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) про стягнення 309 671,79 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2014 прийнято до розгляду позовну заяву, порушено провадження по справі № 910/7784/14 та призначено розгляд справи на 27.05.2014.

12.05.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

27.05.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

27.05.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 27.05.2014 представники сторін не з'явились, проте через відділ діловодства подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом задоволені

Ухвалою суду від 27.05.2014 відкладено розглдя справи на 09.07.2014.

У судовому засіданні 09.07.2014р. представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 09.07.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2011 року між Головним управлінням житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (підрядник) було укладено Договір підряду № 91 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.6 рішення Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" №198/7535 від 15.03.2012р., Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 2.9 рішення Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" №198/7535 від 15.03.2012р., Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з п.1.2. укладеного сторонами Договору, відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з заміни та модернізації ліфтів в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 31 п.3 у відповідності до договірної ціни (Додаток №1) у терміни, які зазначені у календарному плані (Додаток № 2), що додаються до договору і є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.3.2. Договору сторони погодили, що ціна цього Договору є твердою і становить: 294 989,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 49 164,83 грн. Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду бюджету.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на підставі ст. 48 Бюджетного Кодексу України та наданих підрядником підписаних сторонами та службою технічного нагляду актів виконаних робіт (ф.КБ-2в, довідки форми КБ-3), актів здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт, актів приймання-передачі обладнання протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на закупівлю робіт з заміни та модернізації ліфтів у житловому будинку на вул. Копилівська, 31 п. 3 на свій реєстраційний рахунок. В розрахунках не передбачено і не застосовується авансова форма розрахунків.

Згідно з п. 4.2. Договору, акти форми КБ-2в, довідки форми КБ-3, акти здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт, акти приймання-передачі обладнання оформляються підрядником в трьох примірниках і підписуються уповноваженою особою підрядника з однієї сторони та уповноваженою особою замовника надалі (служба технагляду) та безпосередньо замовником з другої сторони, завіряються круглою печаткою. Акти форми КБ-2в, акти здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт, акти приймання-передачі обладнання, довідки форми КБ-3 передаються замовнику, на підставі яких замовник здійснює розрахунки з підрядником.

Відповідно до п.10.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

15.12.2011р. між сторонами Договору, у зв'язку зі зміною реквізитів замовника, укладено Додаткову угоду №1.

30.12.2011р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до п.1 якої, у зв'язку з відсутністю фінансування, закінченням бюджетного періоду, відповідно до ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", протоколу комітету з конкурсних торгів від 30.12.2011 №56 та п. 6.3.12 договору № 91 від 23.09.2011 сторони домовились відстрочити терміни виконання та прийомки робіт на 2012 рік відповідно до бюджетних призначень та обсягів реального фінансування в сумі 294 989,00 грн.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди № 2, пункт 3.2 Договору викладено в наступній редакції: "Договірна ціна становить 294 989,00 грн., в т.ч. ПДВ - 49 164,83 грн. Оплата виконаних робіт буде здійснюватися замовником в 2012 році, при наявності бюджетних призначень та надходженні коштів на реєстраційні рахунки замовника.".

10.05.2012 сторонами Договору укладено Додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до п.2 якої перше речення пункту 3.2. Договору викладено в наступній редакції: "Договірна ціна становить 294776,00 грн., в т.ч. ПДВ - 49 129,33 грн. Оплата виконаних робіт буде здійснюватися замовником в 2012 році при наявності бюджетних призначень та надходженні коштів на реєстраційні рахунки замовника.

28.12.2012 між Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" укладено Додаткову угоду №4 до Договору.

Як вбачається з п.1 Додаткової угоди №4 від 28.12.2012, Головне управління комунального господарства є правонаступником всіх прав та обов'язків Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у тому числі за Договором №91 від 23.09.2011.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №4 від 28.12.2012 сторони дійшли згоди п.3.2. Договору №91 від 23.09.2011 викласти в наступній редакції: "Договірна ціна становить 294 776,00 грн., у т.ч. ПДВ 49 129,33 грн. Оплату за фактично виконані роботи у 2012 році у сумі 294 776,00 грн., у т.ч. ПДВ 49 129,33 грн., буде здійснено у 2013 році на умовах відстрочки платежу після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором, на суму 294 776,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), актами приймання будівельних робіт (форми КБ-2в), актами приймання виконаних проектних робіт (форма 2-П), актами передачі обладнання, актами приймання пусконалагоджувальних робіт (форма КБ-2в).

Вказані акти та довідки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Та обставина, що позивачем виконано роботи на суму 294 776,00 грн. не заперечувалося відповідачем та вбачається з Додаткової угоди №4 від 28.12.2012, в якій сторонами зафіксовано, що вартість фактично виконаних позивачем у 2012 році робіт складає 294 776,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи, відповідачем не були оплачені.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач, зазначає, що оплата виконаних робіт замовником здійснюється з урахуванням ст. ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України на підставі підписаних сторонами та службою технічного нагляду актів виконаних робіт (ф.КБ-2в, довідки ф.КБ-3), актів здачі-прийнятті проектно-вишукувальних робіт, актів приймання-передачі обладнання протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на закупівлю робіт на свій реєстраційний рахунок. В подальшому Додатковою угодою №4 від 28.12.12р. до Договору сторони домовились про те, що оплату виконаних робіт буде здійснено у 2013 році на умовах відстрочки платежу після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника. Відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів затримка бюджетного фінансування відбулась не з його вини, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Однак, заперечення відповідача, що ґрунтуються на відсутності бюджетного фінансування та ненадходженні бюджетних коштів відповідачу, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено Договір підряду № 91 від 23.09.2011р., відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з заміни та модернізації ліфтів в житлових будинках міста Києва.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Згідно ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати підрядних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, відповідач мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не чекати виконання підрядних робіт.

Аналогічна правова позиція наведена в Постановах Вищого господарського суду №914/1760/13 від 13.11.2013, №913/851/13 від 05.08.2013, рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" № 01-06/374/201 від 18.02.2013.

Також в Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.2. Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 4 від 28.12.2012, оплата за фактично виконані роботи у 2012 році у сумі 294 776,00 грн., у т.ч. ПДВ 49 129,33 грн., буде здійснено у 2013 році на умовах відстрочки платежу після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та п. 3.2. Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою №4 від 28.12.2012, яким передбачено, що оплата виконаних позивачем у 2012 році робіт буде здійснена у 2013 році, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем за виконані у 2012 роботи в сумі 294 776,00 грн. в термін до 01.01.2014.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт в термін до 01.01.2014 відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), актами приймання будівельних робіт (форми КБ-2в), актами приймання проектних робіт (форма 2-П), актами передачі обладнання, актами приймання пусконалагоджувальних робіт (форма КБ-2в) та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст.4-3 та ст.33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 294 776,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за виконані позивачем роботи, останнім нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 2 350,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 361,75 грн. та пеню в сумі 10 183,91 грн.

Згідно частини 1 та 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому судом береться до уваги п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, в якому Вищий господарський суд України зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 07.04.2014.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

294 776,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365*97 (к-ть днів за період з 01.01.2014 по 07.04.2014) = 2 350,13 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 2 350,13 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 350,13 грн. підлягають задоволенню.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 8 898,78 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір інфляційних втрат склав 8 898,78 грн., а позивачем заявлено про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 361,75 грн., то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем 2 361,75 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 183,91 грн.

Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2. Договору, за порушення термінів оплати Договору, згідно з розділом 4, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки оплати.

Оскільки, право у позивача на нарахування пені виникло з 01.01.2014 позивач, з врахуванням шестимісячного строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, має право на нарахування пені за заявлений ним період, а саме з 01.01.2014р. по 07.04.2014.

За перерахунком суду, розмір пені з суми боргу 294 776,00 грн. за період з 01.01.2014 по 07.04.2014 становить 10 183,91 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 183,91 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд.15-А, код ЄДРПОУ 33695540) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 24-А, код ЄДРПОУ 05472637) 294776 (двісті дев'яносто чотири тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 13 коп. - 3 % річних, 2361 (дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 10183 (десять тисяч сто вісімдесят три) грн. 91 коп. - пені та 6 193 (шість тисяч сто дев'яносто три) грн. 84 коп. - судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.07.2014

Суддя Л.В. Прокопенко