Рішення № 39913214, 21.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12279/14 21.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рид-Торг ЛТД"

до Приватного підприємства "Компанія "Інексукрпаркет"

про стягнення 3184,00 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Барило О.М., довіреність №108 від 03.07.2014;від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рид-Торг ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Інексукрпаркет" про стягнення заборгованості в сумі 3184,00 грн.

З дотриманням порядку, передбаченого ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рид-Торг ЛТД" передана на розгляд судді Васильченко Т.В.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, позовну заяву передано судді Любченко М.О. для вирішення питання про її прийняття до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі №910/12279/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/12279/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/12279/14 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду на 21.07.2014.

В судовому засіданні 21.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 21.07.2014 своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рид-Торг ЛТД" (продавець) та Приватним підприємством "Компанія "Інексукрпаркет" (покупець) укладено договір №117, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця устаткування автомобільне (товар) а покупець зобов'язується оплатити зазначений товар на умовах, передбачених цим договором (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.3 договору, оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих накладних протягом п'яти банківських днів з дати отримання товару, але до кінця поточного місяця та датою отримання товару вважається дата його фактичної передачі та підписання накладних.

П. 2.2.2 договору встановлено, що оригінал рахунку, накладні надаються представнику покупця під час передачі товару.

Право власності на товар та ризик його пошкодження або втрати переходить до покупця з моменту одержання товару за накладною та актом приймання (п.2.3 договору).

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу товарів є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу визначеного договором товару на загальну суму 8184,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними №2290 від 07.11.2012 на суму 6672,00 грн. та №2328 від 13.11.2012 на суму 1512,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень, рахунками №2613 від 07.11.2012 та №2654 від 13.11.2012, податковими накладними №49 від 07.11.2012 та №87 від 13.11.2012 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №292.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленої продукції, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 5000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.03.2013, від 07.06.2013, від 16.07.2013 внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за поставлений товар в сумі 3184,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 2.2.1 договору визначено, що оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих накладних протягом п'яти банківських днів з дати отримання товару, але до кінця поточного місяця.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 31.05.2013 з проханням перерахувати суму заборгованості на рахунок позивача в семиденний термін з моменту одержання претензії.

Втім, відповідач у визначений строк сплату заборгованості не здійснив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 3184,00 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Інексукрпаркет" (03127, м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б.120, корп.1, ідентифікаційний код 25635395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рид-Торг ЛТД" (14037, м.Чернігів, провул.Гомельський, 17, ідентифікаційний код 25571525) 3184 (три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.2014.

Суддя Т.В.Васильченко