Ухвала суду № 39911961, 15.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 180753/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

17.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» (далі - ТОВ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.07.2012 №№0001051601, 0001041601.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що саме подана відповідному податковому органу заява із скаргою на постачальника є підставою для покупця включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) по податковій накладній не зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а відтак ним правомірно було віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту в квітні 2012 року. Також, зазначає, що господарські операції з контрагентами підтверджені всіма необхідними первинними документами, а податковий орган не ставить їх реальність під сумнів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі №2а/0370/3408/12 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві та зазначає, що необхідні додатки до поданої ним заяви із скаргою на постачальника не було подано внаслідок технічної помилки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що податкове законодавство чітко визначає обов'язок платника подати відповідні підтверджуючі документи разом з заявою із скаргою на постачальника, а тому їх відсутність позбавляє його права на включення сум ПДВ до податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних незареєстрованих в ЄРПН.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ було зареєстровано виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області 14.07.2009, взято на податковий облік у відповідача 15.07.2009 та зареєстровано платником ПДВ 11.08.2009.

В період з 12.06.2012 по 18.06.2012 ОДПІ на підставі направлень від 12.06.2012 №12/16 та наказу від тієї ж дати №384, п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2012 року в сумі 84969грн, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.06.2012 №354/15-3/36523079 в якому встановлено порушення ТОВ п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 та п.11 підрозділу ІІ Перехідних положень ПК України, а саме у декларації за квітень 2012 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - квітень 2012 року (р.19 Декларації) завищено на 68881грн, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - квітень 2012 року (р.18 Декларації) занижено на 26757грн. Сума бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлена до відшкодування на рахунок платника за квітень 2012 року товариством завищена на суму 26757грн та за даними перевірки становить 58212грн (а.с.13-43).

На підставі акта перевірки та зафіксованих у ньому порушень, ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 №0001051601 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 26757грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6689грн; №0001041601 яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 68881грн.

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ звернулося до адміністративного суду із цим позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно із п.201.6 цієї ж статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення, платник податку має право на включення сум податку до складу податкового кредиту виключно за умови додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника та копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону №996-ХIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Також, вказане підтверджується п.21 Розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, яким визначено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені п.201.10 ст.201 розділу V Кодексу.

Позивачем 21.05.2012 було подано до ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року разом із Додатком 8, яка містить заяву про відмову постачальника надати накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН), у якому наведено перелік податкових накладних, виданих з порушенням вимог ст.201 ПК України, зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівські граніти» (далі - ТОВ-2) (а.с.70).

Проте, доказів надання до вказаної заяви із скаргою на постачальника (Додатку 8) копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону №996-ХIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, матеріали справи не містять.

Більше того, ТОВ не заперечує недолучення таких документів до заяви із скаргою на своїх постачальників та в своїй апеляційній скарзі самостійно вказує на те, що причиною цього стала технічна помилка вчинена ним під час подання податкової декларації (а.с.93).

Апеляційний суд зазначає, долучення позивачем до податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року заяви із скаргою про порушення постачальником порядку реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 09.04.2012 №8 та 20.04.2012 №13 не може вважатися виконанням платником податків вимог п.201.10 ст.201 ПК України та не створює підстав для включення ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки, жодним чином не підтверджено факту сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг та отримання таких.

Принагідно слід вказати, що у Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року також не було відображено податкову накладну від 12.04.2012 №10, яка не зареєстрована у ЄРПН постачальником на суму 32806,8грн.

Частиною 1 ст.9 Закону №996-ХIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Фактично розглядуваний спір виник у зв'язку із розбіжностями сторін щодо трактування положень п.201.10 ст.201 ПК України, яка регулює порядок, коли є сумніви в дійсності податкової накладної, не зареєстрованої постачальником товару в ЄРПН.

Оскільки сумніви виникають стосовно саме податкової накладної, Законом, а саме п.201.10 ст.201 ПК України, встановлений конкретний порядок дій, спрямованих на усунення таких сумнівів. Для цього мають бути досліджені інші документи - первинні бухгалтерські документи, якими беззаперечно підтверджується реальність господарської операції, однак такі не були надані ТОВ при поданні декларації з ПДВ за квітень 2012 року, що виключає правомірність включення ним до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виданих ТОВ-2 на суму 95638,19грн, що незареєстровані в ЄРПН (включаючи ПДВ по податковій накладній від 12.04.2012 №10).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання заяви із скаргою без копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону №996-ХIV не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації продавцем товару податкової накладної в ЄРПН, за даних обставин, не дає права позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє позивача від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ТОВ щодо скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ від 04.07.2012 №№0001051601, 0001041601.

Проте, слід зазначити, що податковим органом як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду справи не ставиться під сумнів факт реальності укладених між позивачем та контрагентом господарських відносин, а тому відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 18 липня 2014 року.