Ухвала суду № 39911942, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9693/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, особи, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - Відповідач) про:

- встановлення факту видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 року №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 року №548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» «Банк «Таврика» такими, що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» у встановленому порядку;

- визнання неправомірним застосування актів індивідуальної дії: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 року №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 року №548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та протиправне обмеження і позбавлення Позивача в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика»;

- визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України, що призвели до дискримінації Позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика», внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 року №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 року №548 та від 20.03.2013 року №97, визнання їх нечинними;

- визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27.11.2012 року з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика» у розмірі 211 837 947,47 грн за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_13, який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов'язки без погодження з НБУ;

- визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98 559,9 тис. грн), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107 928,5 тис. грн) та незаконної заміни об'єктів іпотеки (на загальну суму 406 037,8 тис. грн) на твори образотворчого мистецтва;

- відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) Позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчились, у розмірі 1 289 749,55 грн, який визначений у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.07.2013 року вх.№0615/4.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В ході апеляційного розгляду адміністративної справи до поданої Позивачем апеляційної скарги приєдналися особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача, представників Відповідача, осіб, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є вкладником Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» згідно договорів банківських строкових вкладів від 06.12.2011 року №ПСД (391) 1613, від 19.12.2011 року №ПСГ (391) 8186, від 04.01.2012 року №ПСГ (391) 9097, від 01.11.2012 року №МК7859, від 05.01.2012 року №ПСД (391) 2164, від 10.01.2012 року №ПСЄ (391) 774.

Згідно розпорядження від 22.11.2012 року №599-р Відповідачем здійснено позапланову інспекційну перевірку Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» за період діяльності з 01.05.2009 року до 22.11.2012 року з питань якості активів, достатності капіталу, ліквідності, менеджменту, за результатами якої складено довідку (а.с.89).

В ході перевірки встановлено: звільнення Голови Правління без передання справ, звільнення члена спостережної ради (за сумісництвом начальник відділу кадрів); існування загрози значного відтоку залучених коштів, наявність незначних залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України, загроза невиконання зобов'язань перед кредиторами та вкладниками з вини банку.

23.11.2012 року Відповідачем прийнято рішення №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», яким Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика» зупинено у строк до 24.12.2012 року здійснення окремих видів операцій.

20.12.2012 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних», якою зобов»язано Департамент пруденціального нагляду Генерального департаменту банківського нагляду не пізніше дня, наступного за днем прийняття цієї постанови, повідомити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про прийняття Національним банком України рішення про віднесення АТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних.

За наслідками розгляду пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», викладеної в листі від 15.03.2013 року №17-2014/13 та доповідної записки Генерального департаменту банківського нагляду від 18.03.2013 року №47-308/4752, Відповідачем прийнято постанову від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика».

20.12.2012 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду Соловйової Н.А. на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика».

Згідно ст.2 Закону України «Про Національний банк України» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 6 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк виконує такі функції, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі (п.8 ч.1 ст.7 вказаного Закону).

За положеннями ст.55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк України здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Частинами 1, 2 статті 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно ст.67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Відповідно приписів ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Згідно ст.74 вказаного Закону штрафи на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб - власників істотної участі накладаються в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Порядок застосування заходів впливу (санкцій), передбачених законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731о державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

На державну реєстрацію не подаються, зокрема, акти персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення).

Відповідно пп.8 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року, Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року у справі №826/4364/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_15, ОСОБА_3 та ОСОБА_16 до до Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішення Національного банку Україна від 23.11.2012 року №906, постанов Національного банку України від 20.12.2012 року №548 та від 20.03.2013 року №97 - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 17 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року скасовано, а справі направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції в ухвалі від 17 квітня 2014 року вказав на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо реєстрації у Міністерстві юстиції України постанови Національного банку України №548 відповідно вимог ст.56 Закону України «Про Національний банк України» та чи складався протокол засіданні правління Національного банку України при прийнятті оскаржуваної постанови.

З урахуванням зауважень Вищого адміністративного суду України, Київським апеляційним адміністративним судом в ході апеляційного розгляду даної адміністративної справи до Міністерства юстиції направлено запит з приводу надання інформації про те, чи є нормативно-правовими та чи підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України оскаржувані в даній справі акти Відповідача: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 року №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»; постанова Правління Національного банку України від 20.12.2012 року №548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних»; постанова Правління Національного банку України від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»; та про те, чи включені вказані акти до Єдиного державного реєстру нормативних-правових актів.

Листом від 11.07.2014 року за № 3395-0-30-14/10 Міністерство юстиції України повідомило, що за наслідками щомісячних виїзних перевірок щодо додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Національним банком України за грудень 2012 року, березень 2013 року встановлено, що оскаржувані Позивачем постанови є актами ненормативного характеру (індивідуальної дії), а тому не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, а Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків не належить до органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Правління Національного банку України від 20.12.2012 року №548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та постанова Правління Національного банку України від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» є актами індивідуальної дії та, відповідно, не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Крім того, оскаржувані рішення Національного банку України є заходами впливу до банків, філій іноземних банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки за порушення банківського законодавства.

Також не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (в тому числі рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 року №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»), оскільки вказана Комісія не відноситься до кола органів, акти яких підлягають такій реєстрації.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Позивача на те, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» має на території України ряд філій, а тому дія оскаржуваних ним рішень Відповідача поширюється на необмежене коло осіб з огляду на наступне.

Відповідно визначення ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

Положеннями ст.4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

Згідно ст.23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу.

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

Таким чином, філія банку - це відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Філії банку діють від імені банку на підставі положення про філію.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані Позивачем рішення Відповідача є актами індивідуальної дії та за своїм суб'єктним складом, винесені відносно Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та мають бути доведені до відома особи в разі, коли вони винесені відносно неї особисто, що і було зроблено Відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання Позивача на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у справах №2-1597/13 та №2-846/13 про стягнення грошових коштів (вкладу), оскільки Позивач та Відповідач не були сторонами в даних адміністративних справах, а судом при розгляді вказаних справ не досліджувалися обставини щодо наявності підстав та повноважень для прийняття постанови Правлінням Національного банку України від 20.12.2012 року №548.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Відповідача стосовно недоведення цих рішень до вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика».

Правовідносини Позивача та Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» регулюються укладеними між ними договорами банківських строкових вкладів.

Відповідно умов вказаних договорів усі спори за ними, врегулювання яких не може бути досягнуто сторонами договору шляхом переговорів, вирішуються у встановленому законодавством України порядку.

Відповідач не є стороною у договірних правовідносинах Позивача та Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика».

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Відповідача, що призвели до дискримінації Позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика».

Статтею 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст.63 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.

Так, нормами чинного законодавства Відповідача не уповноважено втручатися в оперативну діяльність банку, у діяльність банку з приводу укладення та виконання договорів за винятком застосування до банку заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій.

Отже, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Відповідача щодо неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика».

Що стосується позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Відповідача, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) Позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчились, у розмірі 1 289 749,55 грн, який визначений у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.07.2013 року вх.№0615/4, то колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, оскільки нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та Цивільним кодексом України, передбачено порядок заявлення кредиторських вимог.

Так, Позивач не позбавлений можливості заявити кредиторські вимоги щодо вішкодування грошових коштів за договорами від 06.12.2011 року №ПСД (391) 1613, від 19.12.2011 року №ПСГ (391) 8186, від 04.01.2012 року №ПСГ (391) 9097, від 01.11.2012 року №МК7859, від 05.01.2012 року №ПСД (391) 2164, від 10.01.2012 року №ПСЄ (391) 774.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, особи, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 28 липня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.