Вирок № 39911164, 28.04.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2014 Справа №607/2182/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого-судді Базана Л.Т.

при секретарі Паюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013210010004578 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, із вищою освітою, працюючого головним спеціалістом ФДМУ в Тернопільській області, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, раніше несудимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю: прокурора - Шуманського П.В., потерпілого - ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3, обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Так, 15 грудня 2013 року близько 17 год. обвинувачений ОСОБА_1, як водій, керуючи технічно-справним автомобілем «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50 км/год, з одним пасажиром по вул.Злуки лівою смугою транспортного потоку в напрямку до вул.Збаразької від вул.Тарнавського м.Тернополя.

Під час руху обвинувачений ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка»), 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не ураховував дорожню обстановку і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Маючи об'єктивну можливість завчасно виявити, що в попутному напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість та зупинився невстановлений легковий автомобіль марки «Мерседес», обвинувачений ОСОБА_1 в порушення вимог п.18.4 ПДР України, не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля «Шкода Фабія», не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб переконатись, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжував рух у зазначеному напрямку.

Унаслідок порушення вищевказаних пунктів ПДР України, обвинувачений ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що виїхавши на нерегульований пішохідний перехід, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який в темпі спокійної ходьби переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, в напрямку справа наліво по ходу руху автомобіля «Шкода Фабія».

В результаті вищезазначеної ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав наступні тілесні ушкодження, а саме: травму голови у вигляді лінійного перелому склепіння черепа з поширенням на основу, забою головного мозку легкого ступеня, чисельних поверхневих лінійних ран і саден волосяної частини голови та ран, синців і саден обличчя; травму лівого колінного суглобу і гомілки у вигляді закритого внутрішньо-суглобового перелому зовнішнього виростка великогомілкової кістки, закритого перелому малогомілкової кістки у верхній третині, крововиливу у порожнину суглобу і забою м'яких тканин верхньої третини гомілки по зовнішній поверхні; прояви забою м'яких тканин тильної поверхні лівої кисті і садно присередньої поверхні ділянки правого колінного суглобу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Дана ДТП перебуває у прямому причинному зв'язку із порушенням обвинуваченим ОСОБА_1, як водієм, вищевказаних вимог ПДР України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні пояснив, що 15 грудня 2013 року близько 17 год. він, обвинувачений, як водій, керував автомобілем «Шкода Фабія», рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год, з одним пасажиром по вул.Злуки лівою смугою транспортного потоку в напрямку до вул.Збаразької від вул.Тарнавського м.Тернополя. Рухаючись у зазначеному напрямку та із вказаною швидкістю він, ОСОБА_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що встановлений по вул.Злуки, побачив, що автомобіль марки «Мерседес», який рухався правою смугою транспортного потоку, зупинився перед пішохідним переходом, а він, обвинувачений, унаслідок своєї неуважності, не помітив пішохода, який переходив по ньому проїзну частину дороги в напрямку справа наліво по ходу руху його автомобіля, через що, продовжуючи рух, вчинив на нього наїзд на пішохідному переході. Після цього, він, обвинувачений, вийшовши із керованого ним автомобіля, одразу підійшов до потерпілого та викликав по телефону працівників швидкої медичної допомоги, які в подальшому приїхали та доставили потерпілого у лікувальний заклад. Надалі він, обвинувачений, в той час, коли ОСОБА_2 перебував на лікуванні, систематично навідувався до нього в лікувальний заклад та ніс витрати, пов'язані з лікуванням останнього. Про вчинене кримінальне правопорушення він, обвинувачений, шкодує та просив суворо його не карати, оскільки він, ОСОБА_1, до вчинення даного ДТП, мав зовсім невеликий стаж водіння т/з, а саме 6 місяців, при цьому за цей час жодних адміністративних правопорушень, пов'язаних із порушенням ПДР, не вчиняв.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об'єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодий вік, який по місцю проживання характеризується позитивно, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, а також повне добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди (за винятком вимог потерпілого до страхової компанії).

Водночас, суд враховує і думку потерпілого, який в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому якомога м'якшу міру покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, без позбавлення прав керування транспортними засобами, оскільки вказав, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував всю заподіяну унаслідок кримінального правопорушення шкоду (за винятком вимог потерпілого до страхової компанії), постійно навідувався до нього, потерпілого, у лікувальний заклад, щиро шкодуючи про свій необережний вчинок, та й сам обвинувачений, як слідує з матеріалів кримінального провадження, до моменту ДТП жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, кримінальне правопорушення вчинив унаслідок неуважності, що була зумовлена його достатньо малим стажем керування транспортними засобами (6 місяців), у момент ДТП у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння обвинувачений не перебував, а тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити основне покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк ближче до нижчої межі її санкції і не вбачає підстав для необхідності призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, суд, враховуючи об'єктивні обставини кримінального провадження та сукупність пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих його, позитивні дані про особу обвинуваченого, приходить до висновку, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, оскільки ОСОБА_1 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п.п. 2-4 ст.76 КК України обов'язки.

У кримінальному провадженні старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Шуманським П.В. в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину на суму 4 223, 56 грн., який підлягає до повного задоволення, з урахуванням беззаперечного його визнання обвинуваченим, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь місцевого бюджету в особі фінуправління ТМР слід стягнути 4 223, 56 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2, що також стверджуються довідкою ТМКЛШД №156 від 05 лютого 2014 року, за наступними реквізитами: р/р 31414544700002, код 23588119, МФО 838012, одержувач - ГУДКУ в Тернопільській області, міський бюджет, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення: судової автотехнічної експертизи №5-19/14 від 13 січня 2014 року в сумі 489, 44 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи №5-20/14 від 11 січня 2014 року в сумі 734, 16 грн. та судової автотехнічної експертизи №5-85/14 від 29 січня 2014 року в сумі 611, 8 грн., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м.Тернополі /м.Тернопіль/ 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726), з відповідними призначеннями платежів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Шуманського П.В. в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину - задовольнити повністю - стягнути із ОСОБА_1 4 223, 56 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину в користь міського бюджету, р/р 31414544700002, код 23588119, МФО 838012, одержувач - ГУДКУ в Тернопільській області, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення: судової автотехнічної експертизи №5-19/14 від 13 січня 2014 року в сумі 489, 44 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи №5-20/14 від 11 січня 2014 року в сумі 734, 16 грн. та судової автотехнічної експертизи №5-85/14 від 29 січня 2014 року в сумі 611, 8 грн., в користь держави (УК у м.Тернополі /м.Тернопіль/ 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726), з відповідними призначеннями платежів.

Апеляціяна вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан